Типологічні особливості публіцистичного нарису

Содержание:Вступ             3 1. Основні риси публіцистичного стилю          4 2. Нарис - найбільш розповсюджений художньо-публіцистичний жанр           6 3. Типи нарисів та їхні особливості           8 Висновки              11 Список використаної літератури           12

Вступление:Вступ Якщо розглянути сучасну картину генезису людського суспільства, не можна не помітити того факту, що сьогодні інформація стала чи не найважливішим чинником його існування. Культура як один з елементів суспільства і водночас один з тих механізмів, які зумовлюють його існування та подальший розвиток, і суспільство як сукупність індивідів, що його створюють, сьогодні перебувають у тісній залежності та взаємодіють, головним чином, за допомогою засобів mass-media. Масова комунікація як один з елементів культури з’явилася порівняно недавно. Але за дуже короткий час вона набула такого поширення в усіх галузях людського існування, що зараз практично неможливо уявити собі суспільства без інформації та джерел її розповсюдження. Саме з огляду на зазначені положення на сьогодні суттєва роль відводиться публіцистиці як стилю масової комунікації та, зокрема, її жанровим елементам, насамперед нарису. Нарис - найбільш багатий образотворчими засобами і виразними можливостями, найважливіший жанр публіцистики. Нарис - прикордонний жанр, він лежить між дослідженням і розповіддю. Життєвий факт-основа нарису. І немає, мабуть, в публіцистиці іншого жанру, який вимагав би такого очевидного прояву таланту, творчої майстерності та професіоналізму, як нарис.  

Выводы:Висновок З огляду на викладене вище можна зробити висновок, що нарис – це журналістський твір, що ґрунтується на документальній основі, конкретних фактах. У справжньому нарисі поєднані публіцистична злободенність та художність. Для написання нарису потрібні знання, творчий досвід, глибоке вивчення людських характерів і проблем. Також автору нарису потрібно мати хист – здатність до публіцистичного аналізу й асоціативно-образного мислення.     Кожен вид нарису переслідує певну мету та характеризується притаманними лише йому особливостями. Разом з тим, усі вони взаємопроникні. Це  вказує на певну жанрову свободу нарису, його рухливості, що дозволяє  автору змінювати тональність оповіді, ритміку викладу за умови композиційної, сюжетної та стилістичної єдності матеріалу.  

Литература:Список використаної літератури 1.    Білецький Ф. М. Оповідання. Новела. Нарис. – К., 1966. 2.    Богданов В., Вяземский В. Справочник журналиста. - М., 1965. 3.    Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген. Теорія літератури / За наук. ред. Олександра Галича. – К., 2001. 4.    Кузьменко В. І. Словник літерату-рознавчих термінів. – К., 1997. 5.    Літературознавчий словник-довідник/ Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. – К., 1997. 6.    Подолян М. Публіцистика як система жанрів. - К., 1998. 7.    Чічановський А. А., Шкляр В. І. Політика, преса, влада. - М. 1993.