Замах на злочин

Содержание:Вступ             3 Розділ 1. Злочин в кримінальному праві           5     1.1 Зміст та ознаки поняття злочину              5     1.2 Стадії вчинення злочину            8 Розділ 2. Замах на злочин як стадія вчинення злочину                 12     2.1 Зміст поняття замах на злочин та його роль в аспекті норм чинного кримінального законодавства України              12     2.2  Види замаху на злочин             14     2.3 Значення поділу замаху на злочин на види             17     2.4 Кримінальна відповідальність за замах на злочин               20 Висновки                 25 Список використаної літератури                     27

Вступление:ВСТУП Актуальність теми. Злочин - це зло, що породжується людиною і направлене проти людини. Він виступає як наслідок нездатності певних осіб знайти дозволені форми вирішення життєвих проблем. Сам термін „злочин” має декілька значень. З однієї строни цей термін охоплює всі передбачені кримінальним законом суспільно - небезпечні дії, які в силу їх суспільної небезпеки тягнуть покарання. З іншої строни, злочин розуміється, як закінчене діяння. Проте, розуміння злочину є неповним, якщо даним поняттям не охоплюється незакінчене злочинне діяння, тобто попередня злочинна діяльність. Так, нормами чинного законодавства України, а саме статтями 13 – 16 Кримінального кодексу України (надалі – «КК України»), передбачено незавершеність злочинного діяння та кримінальна відповідальність за відповідне діяння (дію або бездіяльність). Боротьба зі злочинною діяльністю є ефективною, коли з нею боряться не в загальному, а в кожному конкретному випадку вчинення злочину, незалежно від того чи закінчений злочин, чи незакінчений. Тому, неостанню роль відіграє вірне визначення в кримінальному законі поняття замаху на злочин в аспекті існуючих стадій вчинення злочину та застосування відповідної міри відповідальності за попередню злочинну діяльність (замах на злочин ). Таким чином, приймаючи до уваги важливість питання відмежування замаху на злочин від інших стадій вчинення злочину, що в свою чергу має прямий вплив на відповідну міру покарання, а також у зв’язку з безумовною необхідністю дотримання принципу справедливості при призначенні покарання, тема цієї роботи «Замах на злочин» є актуальною, та, на мою думку, заслуговує увагу для дослідження.  Метою роботи є змістовний теоритичний аналіз поняття «замах на злочин» як однієї зі стадій злочину в аспекті норм Кримінального кодексу України та науки кримінального права. Для досягнення мети роботи мною були поставлені наступні задачі: розкриття змісту поняття закінчений та незакінчений злочин в науці кримінального права та нормах кримінального законодавства України, визначення їх ролі; визначення кола та аналіз стадій вчинення злочину; розкриття змісту поняття «замах на злочин» в нормах Кримінального кодексу України та науці кримінального права; дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак замаху на злочин в аспекті норм кримінального законодавства України. Предметом дослідження даної роботи є положення науки кримінального права та норми чинного законодавства України, що регламентують замах на злочин як вчинене з прямим умислом певною особою діяння (дія або бездіяльність), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі такої особи. Об’єктом дослідження роботи є комплекс суспільних відносин, що виникають між державою в особі правоохоронних органів, які здійснюють боротьбу із злочинністю і людиною, яка вчинила злочин в зв язку з незавершеністю злочинного наміру особи на етапі вчинення замаху на злочин. Для написання цієї роботи були використані сучасні методи соціально - правового пізнання, що ґрунтуються на філософії загальнолюдських цінностей. Зокрема, історико - правовий метод обрано для дослідження становлення інституту стадій вчинення злочину в кримінальному праві України. Системно - структурний та аналітичний методи використані як засоби з ясування змісту поняття “замах на злочин” та його фактичного змісту. Як нормативні джерела використано Конституцію України, чинне кримінальне та кримінально - процесуальне законодавство України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, що стосуються досліджуваного питання.  

Выводы:ВИСНОВОК В результаті написання вищевикладеної роботи можна зробити наступні висновки. 1. Злочин, відповідно до кримінального права, в процесі своєї реалізації проходить ряд етапів, які в науці кримінального права називаються стадіями вчинення злочину. 2. Стадії злочинної діяльності можна визначити як певні етапи розвитку злочинної діяльності від її початку і до досягнення кінцевого результату, що є відображенням фактів об’єктивної дійсності. 3. Відповідно до етапів, які проходить злочинна діяльність в об’єктивній дійсності виділяють і три стадії злочинної діяльності: 1) стадія готування до злочину; 2) стадія замаху на вчинення злочину та 3) стадія закінченого злочину. 4. Особливе місце серед вищезазначених стадій посідає замах на злочин. Відповідно до ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. і. 5. Замах на злочин характеризується суб’єктивними та об’єктивними ознаками, які мають свої властивості. З об’єктивної сторони замах це суспільно - небезпечне діяння, що безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, ця безпосередність полягає в тому, що дії винного можуть створювати, але ще не створили, з причин, що не залежать від волі винного склад закінченого злочину, а отже основний зміст замаху в неповному, частковому виконанні об’єктивної сторони складу злочину. Другою ознакою об’єктивної сторони є незавершеність злочину, яка полягає в відсутності однієї або декількох ознак передбачених відповідною статтею Особливої частини КК України. Третя ознака – обставини через які злочин не доводиться до кінця, що не залежить від волі винного, можуть бути як суб’єктивного так і об’єктивного характеру. З суб’єктивної сторони замах на злочин характеризується лише умисною формою вини. Причому судова практика, як і доктрина права притримується позиції, згідно якої при замаху на злочин можливий лише прямий умисел. Правильне розуміння та виділення ознак замаху на злочин дозволяє уникнути помилок в практичній діяльності. 6. Замах на злочин поділяється законом на закінчений і незакінчений. 7. Відповідно до законодавства вчинення замаху на злочин є кримінально караним діянням. Підставою для відповідальності особи за замах на злочин є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у статті 15 КК України та відповідній статті Особливої частини КК України. Відповідно до законодавства замах на злочин тягне за собою застосування таких мір покарання, як і закінчений злочин. Цей основний принцип випливає з характеру суспільної небезпечності замаху. Діяння винного об’єктивно і суб’єктивно спрямовується на вчинення злочину, але наслідок не настає з причин, що не залежать від волі винного. Отже, характер і ступінь суспільної небезпечності цієї стадії попередньої злочинної діяльності в основному наближені до характеру і ступеню суспільної небезпечності закінченого злочину, на вчинення якого були спрямовані дії винного.  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.    Кримінально - процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами/За відп. ред. Шибіко В.П. – К., 2000. – С. 454. 2.    Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року. 3.    Бажанов М. І. Кримінальне право України. Особлива частина. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544с. 4.    Головкін Б. Суспільна небезпечність тяжких та особливо тяжких корисливо - насильницьких злочинів//Юридична Україна.- 2006.- № 5. 5.    Дьомін Ю. М., Юлдашев С. О. Кримінальне право України (у питаннях і відповідях).— К.: МАУП, 2005. — 340 с. 6.    Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка – Вид. третє, перероблене та доповнене – К.: «Юрисконсульт», КНТ. – 2006. – 890 с. 7.    Кримінальне право України Особлива частина Підручник. 3-тє видання, перероб і доп.//Бажанов М.Г., Сташис В.В., Тацій В.Я., КИЇВ,  ЮРІНКОМ ІНТЕР , 2007 р., 512 с. 8.    Кримінальне право України. Альбом схем: Загальна частина: Навчальний посібник / Ж.Ю. Половніков. – К.: Алерта, 2003. 9.    Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Н.В. Чернишова. – К.: Атіка, 2003. 10.    Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини. — К.: Істина, 2005.— 380 с. 11.    Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України/За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с. 12.    Тітов М. М., Ляш А. О. Кримінальне право. — К.: Університет "Україна", 2005. — 544 с. 13.    Тихий В. Замах на злочин (коментар до статті 15 КК)//Вісник Конституційного Суду України.: - 2004 - №4. – с. 91-94 14.    Ющик О. І., Шевчук А. В., Нежурбіда С. І. Кримінальне право України. Особлива частина. — Чернівці: Рута, 2005. — 124 с. Яценко С. С. Кримінальне право: Практикум, 2-е видання, перероблене і доповнене.- К.: Юрінком Інтер, 2004.