Выводы:Згідно Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання ко¬штів на соціальні програми страховим методом. Сформовані таким чином ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно знаходитися в центрі уваги страховиків та повинна бути пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховувальною політикою.
На сьогодні в Україні визначення фінансової надійності страховика здійснюється виходячи з фактичних даних діяльності. Разом з тим, існує ряд показників та нормативів, за допомогою яких, при наявності певної кількості показників, можна в процесі страхової діяльності визначити фінансову надійність страховика. Ці показники та нормативи дозволяють робити висновки щодо фінансового стану страховика та приймати рішення про подальшу стратегію поведінки на страховому ринку.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно знаходитися в центрі уваги страховиків та повинна бути пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховувальною політикою.
На сьогодні в Україні визначення фінансової надійності страховика здійснюється виходячи з фактичних даних діяльності. Разом з тим, існує ряд показників та нормативів, за допомогою яких, при наявності певної кількості показників, можна в процесі страхової діяльності визначити фінансову надійність страховика. Ці показники та нормативи дозволяють робити висновки щодо фінансового стану страховика та приймати рішення про подальшу стратегію поведінки на страховому ринку.
АСК «Бусін», яке було об'єктом дослідження, є страховою компанією, яка характеризується динамічним розвитком, та займає провідні позиції на ринку страхових послуг в Україні. Спостерігається постійне зростання доходів компанії, збільшення страхових виплат та зменшення відшкодувань, що позитивно впливає на рівень балансового прибутку АСК «Бусін». Компанія є прибутковою, хоча в останні 2 роки спостерігається зменшення розміру чистого прибутку, що пов'язане із масштабними виплатами відшкодувань за страховою подією з Іл-76, що був застрахований у компанії.
Саме ця подія негативно вплинула на зміни у структурі фінансових ресурсів підприємства у бік зростання частки позичених коштів за рахунок збільшення інших поточних зобов'язань. Але, незважаючи на це, АСК «Бусін» є фінансово стійкою та характеризується високим рівнем ліквідності за усіма показниками
Як було з'ясовано під час дослідження світового досвіду фінансової діяльності страхових компаній, в основі формування страхових резервів лежить декілька підходів :
по-перше, перерозподіл коштів (а саме розподіл збитку між учасниками страхувальниками) носить замкнений характер. Ймовірність настання страхового випадку за ризиками прийнятими на страхування створює умови для відшкодування збитків шляхом розподілу збитків одних страхувальників між усіма страхувальниками. Це враховується при розрахунку тарифної ставки. Для організації замкненого розподілу збитків створюється грошовий фонд, який формується за рахунок фіксованих внесків учасників страхування. Оскільки кошти цього фонду використовуються лише серед учасників його створення, розмір страхової премії являє собою частку кожного з них в розподілі збитку. Тому чим ширше коло страхувальників, тим менший розмір страхової премії і тим доступнішим та ефективнішим стає страхування. Якщо в страхуванні бере участь більша кількість страхувальників та застрахована більша кількість об'єктів, то з'являється можливість за рахунок мінімальних внесків відшкодовувати максимальний збиток;
по-друге, розподіл збитку у часі, що пов'язаний з випадковим характером виникнення подій, яких певний час може і не бути, і точний час настання яких не відомий, породжує резервування у сприятливий час частини страхових премій для створення страхового резерву в якості джерела відшкодування збитків у несприятливі часи. При цьому, для ефективного територіального перерозподілу коштів, що резервуються протягом певного періоду часу, між учасниками страхування, необхідна достатньо велика територія та значна кількість об'єктів, що належить до страхування. Тільки при додержанні цієї умови можливий розподіл збитку від настання страхового випадку, що охоплює більші території;
по-третє, поверненість коштів страхових резервів, тобто виплата страхових сум (страхового відшкодування) у раніше визначеному розмірі і тому колу осіб, які беруть участь у формуванні страхових резерві (страхувальникам, на яких поширюється даний ризик).
Українським законодавством, передбачено формування технічних резервів по кожному виду страхування. Однак, це на наш погляд, не зовсім обґрунтовано. Визначення фінансового результату здійснюється по загальній сукупності, а не по кожному виду страхування, тобто "котловим" методом. У випадку недостатності коштів страхових резервів, виплати здійснюються за рахунок коштів технічних резервів з інших видів страхування, таким чином, відбувається перетік коштів технічних резервів. З іншого боку це можна пояснити тим, що страховик повинен достатньо точно знати обсяг своїх страхових зобов'язань. Формування резерву незароблених премій по кожному виду страхування дозволить страховику визначити збитковість кожного виду страхування, а виходячи з цього - регулювати наявність видів страхування у портфелі страховика. На наш погляд, цей підхід найбільш прийнятний для обліку та розрахунку технічних резервів, в тому числі для резерву незароблених премій.
Розглянувши порядок та методи формування резерву премій (резерву незароблених премій), перейдемо до аналізу другої складової частини страхових резервів - резервів збитків.
Формування резервів збитків українськими страховиками здійснюється при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату, що підтверджується відповідними заявами.
Величина резерву збитків на звітну дату є сумою зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, по яких не прийнято рішення про повну або часткову відмову у виплаті страхових сум.
Величина резерву збитків відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічний резерв.
Сума збільшення величини резервів збитків у звітному періоді належить до втрат страховика, сума зменшення - до доходів від страхової діяльності.
Вимоги до перестраховиків згідно з договорами перестрахування при настанні страхових випадків у звітному періоді формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як частка перестраховиків у резервах збитків. Збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестраховиків у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) доход від страхової діяльності.
АСК «Бусін» не формує резерву збитків, пояснюючи це відсутністю розривів у відшкодуванні шкоди по страхових випадках.
На наш погляд, для визначення збитковості кожного виду страхування, а також визначення страхового тарифу, облік резерву збитків, що сталися, але не заявлені, варто вести по кожному виду страхування окремо. Наприклад, якщо резерв збитків, що сталися, але ще не відомі не приймається до розрахунку або невірно розрахований, то фінансові результати на звітну дату будуть завищені. Збитки, що сталися в наступні періоди являються не забезпеченими покриттям страхових резервів. Як правило, надходження повідомлень про збитки протягом тривалого часу по видам страхування відповідальності визначає їх високу збитковість, а інколи і невірний розрахунок страхового тарифу. Якщо розглянути страхування майна, то ситуація складається відмінна. Завищений резерв збитків, що сталися, але не відомі, по страхуванню майна призводить до негативного фінансового результату.
Не вірне визначення величини резерву збитків, що сталися але не заявлені по видах страхування може призвести до невірного вибору страхового портфеля, що в кінцевому підсумку може призвести до банкрутства страховика. Окрім того, страховику необхідно враховувати обсяг збитків, що сталися, але не відомі при визначенні страхового тарифу, оскільки ігнорування цього фактору може призвести до неадекватності отриманих страхових премій страховим зобов'язанням.
Виходячи із зарубіжної практики, резерв збитків, що сталися, але ще не відомі повинен лише певною мірою відповідати збиткам, що сталися. Немає необхідності доводити обсяг цього резерву до рівня, який був би достатнім для ліквідації збитків, що сталися, але не заявлені за найбільш збиткові роки, оскільки зарубіжні страховики формують і інші технічні резерви (резерв коливань збитковості). Завищений обсяг резерву збитків, що сталися, але не відомі може призвести до негативних фінансових результатів страховика. Тому обсягу цього резерву при рівномірному надходженні страхових премій достатньо бути адекватним протягом певного періоду. Варто відмітити, що обсяг цього резерву планується виходячи з величини збитків, що сталися, але не заявлені за ряд років і не може бути абсолютно точним, на відміну від резерву заявлених, але не врегульованих збитків. У Великобританії законодавством передбачене певне завищення резерву збитків, що сталися, але не врегульовані з метою забезпечення виконання страхових зобов'язань у несприятливі роки.
Аналіз результатів розрахунку величини резерву збитків, що сталися, але не заявлені показав, що найменша величина резерву отримана при розрахунку третім методом. Виходячи суто з математичних міркувань, цей метод є найбільш точним. Відповідно цей метод дозволяє найбільш точно розрахувати величину резерву збитків, що сталися, але не заявлені.
Перший метод визначення резерву збитків, що сталися, але не відомі може викривляти точність його величини. Якщо б, наприклад, в одному з періодів величина цього резерву була збільшена за рахунок ряду крупних збитків, коефіцієнти тенденції розвитку збитків були б досить високими. Це б призвело до формування надлишкової величини резерву. З іншого боку, не відомі значні збитки, можуть призвести до неадекватності сформованого резерву.
Одним з шляхів зведення до мінімуму цієї проблеми могло б стати введення середнього коефіцієнту тенденції розвитку збитків. Цей момент передбачений у другому методі визначення величини резерву збитків, що сталися, але не відомі.
Відомості щодо попередніх періодів можуть містити відхилення від дійсного стану в силу того, що крупні збитки не повторюються регулярно. В зв'язку з цим, може виникнути необхідність коригування даних. Якщо збиток носить виключних характер, його можна не враховувати, а якщо враховувати, то при повторенні збитків такого масштабу кожні п'ять років їх можна рівномірно розподіляти на весь цей період.
Крім того, необхідно враховувати склад страхового портфеля страховика, оскільки він може складатися з видів страхування крупних ризиків. Таке положення здатне посилити підтвердженість збитків, що сталися, але не відомі. Подібна ситуація може відобразитися на розмірах премій, але не обов'язково в сторону їх підвищення.
Практика зарубіжного страхування визнає, що резерви збитків, що сталися, але не відомі представляють відносно не велику частку від усієї сукупності резервів збитків страховика (приблизно 10-20%). Більша частина резервів збитків спрямована на ліквідацію заявлених збитків. Саме тому необхідно прагнути досягти достатності всієї сукупності резервів збитків.