Питання інвестиційної діяльності, що регулюється на міжнародному рівні

Содержание:Вступ       3       1. Сутність інвестицій          4 2. Характеристика інвестиційної діяльності           7 3. Поняття інвестиційної діяльності, що регулюється на міжнародному рівні         12 Висновки            25 Список використаної літератури               29  

Вступление:ВСТУП Інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов’язані із тривалим авансуванням фінансових, майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, у їх основні й оборотні активи, у науково-технічний розвиток й удосконалювання виробничо-збутової бази й освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й одержання необхідного рівня прибутку або доходу. Інвестування (у широкому термінологічному розумінні) лежить в снові функціонування сучасної економіки: воно інтегрує інтереси і ресурси фізичних та юридичних осіб і держави для ефективного соціально-економічного розвитку. Світовий досвід переконує, що країни з перехідною економікою не в змозі повноцінно розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій, у тому числі іноземних. Акумулюючи підприємницький, державний і змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, а й пожвавлюють ринки товарів і послуг. Крім того, інвестиції зазвичай сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дають змогу вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.  

Выводы:ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення. Інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов’язані із тривалим авансуванням фінансових, майнових й інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, у їх основні й оборотні активи, у науково-технічний розвиток й удосконалювання виробничо-збутової бази й освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й одержання необхідного рівня прибутку або доходу. Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку. Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні, поряд із основними принципами, зафіксовані в Законі «Про інвестиційну діяльність». 1. Органи влади не мають права втручатися в інвестиційну діяльність юридичних та фізичних осіб, якщо вона не суперечить діючому законодавству. 2. Добровільний характер інвестування. 3. Економічна захищеність інвестицій з боку держави. 4. Свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність може відбуватися у формі: – приватного інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; – державного інвестування, яке фінансується із державного, місцевих бюджетів і державними підприємствами; – іноземного інвестування (позикові та кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інститутів, зарубіжних корпорацій, спільних підприємств); – спільного інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України та іноземних держав. В широкому значенні інвестиційна діяльність – це вкладення інвестицій і здійснення практичних дій в цілях отримання прибутку і (або) досягнення іншого корисного результату, У більш вузькому значенні інвестиційна діяльність є процесом перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення. Пошук ефективного правового регулювання відно¬син між державами, що приймають інвестиції та дер¬жавами, що надають інвестиції, породив багато склад-них проблем. Так, важливе значення має визначення відмінностей між дією держави (Acta imperii) та дією громадянина (Acta gestionis) для того, щоб юридичні та фізичні особи могли в судах інших держав вимагати від держави, що приймає інвестиції, виконання її зобов’язань. Існує також проблема визначення застосовуваного права у відносинах між приймаючими державами та інвестором. Конкретні умови інвестування капіталу примушували держави при виникненні спорів зверта¬тися в ряді випадків до міжнародного права. Ця тен¬денція в останній час знайшла своє закріплення у бага-тосторонньому договорі, яким є Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів (Вашингтонська кон¬венція) 1965 p. Наступна проблема пов’язана із можливістю виз¬нання за деякими категоріями інвесторів статусу суб’єктів міжнародного права. В науці міжнародного права існує немало спроб аргументувати доцільність розширення кола суб’єктів міжнародного права, вклю¬чивши до їх числа, зокрема транснаціональні корпо¬рації, діяльність яких містить деякі елементи міжнарод¬ної правосуб’єктності. Велику увагу привертає і проблема націоналізації іноземних інвестицій. На даний час не існує загальної норми міжнародного характеру, що регулює ці питан-ня. Є дві резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що ма¬ють відношення до цього предмету, але не містять чіт¬ких рекомендацій. Це резолюція 1803 (XVII) від 14 груд¬ня 1962 р. «Про невід’ємний суверенітет над природни¬ми ресурсами» і резолюція 3201 (s-VI) від 12 грудня 1974 р. «Про економічні права та обов’язки держав». Спільним для вказаних резолюцій є підтвердження су¬веренітету прав держав над своїми природними ресур¬сами, із якого витікає як їх право на націоналізацію, так і обов’язок добросовісного дотримання договорів, вклю¬чаючи договори про іноземні інвестиції, що певною мірою є протиріччями. В центрі уваги знаходиться також проблема встанов¬лення правових гарантій захисту іноземних інвестицій. Ще однією важливою проблемою міжнародно-право¬вого регулювання іноземного інвестування, практичне вирішення якої на сьогодні значно ускладнене, є пробле¬ма виконання державою рішень міжнародного арбі¬тражу з інвестиційних спорів. Вашингтонська конвенція 1965 p. встановлює обов’язковий характер всіх арбітраж¬них рішень, залишаючи національним законам учасників конвенції вирішення проблеми їх виконання Однак, оскільки законодавство багатьох країн визнає імунітет інших держав, в тому числі у відношенні до їх майна, то практично неможливо одній державі приймати такі рі¬шення проти іншої держави. Особливістю міжнародно-правового регулювання іноземного інвестування є те, що в міжнародних кон¬венціях відсутнє таке поняття, як «інвестиції», що по-в’язано із нерівномірністю та непередбачуваністю роз¬витку світових господарських відносин. Поняття «ін¬вестиції» визначається, як правило, в національних за¬конах держав, які потім можуть використовуватися у разі необхідності. Для вдосконалення міжнародно-правового регулюван¬ня іноземного інвестування доцільно підвищувати роль дво- та багатосторонніх інвестиційних угод, спрямованих на захист іноземних інвестицій. Саме такі угоди можуть в сучасних умовах забезпечити найбільшу стабільність і пе¬редбачуваність світових господарських зв’язків. Укладен¬ня дво- та багатосторонніх угод щодо сприяння та захист іноземних інвестицій обумовлено дією так званих «інве¬стиційних ризиків». При цьому вони можуть мати харак¬тер комерційних і некомерційних (політичних) ризиків. Необхідно зазначити, що систему правових гарантій від інвестиційних ризиків можна поділити на дві системи. Перша забезпечує правовий захист відповідно до норм національного законодавства. Друга включає в себе захо¬ди міжнародно-правового характеру, що базуються на дво- та багатосторонніх угодах.  

Литература:СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.    Бондаренко О.А. Инвестиционный рынок // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми. – 2005. – № 4. – С. 120-124. 2.    Бондаренко О.А., Андронов А.Н. Пути финансирования инвестиционной составляющей экономического роста в Украине // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми. – 2005. – № 3. – С. 94-95. 3.    Бондаренко О.А., Козьменко С.Н. Оптимизация инвестиционного обеспечения как средство стабилизации и роста экономики Украины. – С.: Ініціатива, 2006. – 65 с. 4.    Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2007. – 416 с. 5.    Гаврилова В.Л. К вопросу об обеспечении благоприятного инновационно-инвестиционного климата в регионе // Экономика промышленности. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2006. – 299 с. 6.    Гаврилова В.Л.  Розвиток інноваційної діяльності в промисловості  //  Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (Чернівці, 23 квіт., 2003 р.). – Ч.: Рута, 2003. – 437 с. 7.    Гаврилова В.Л. К вопросу об источниках инвестиционного обеспечения инновационной деятельности  //  Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2006. – 250 с.