Агропромисловий комплекс і його функції

Содержание:Вступ       3       1. Суть АПК          5 2. Функції АПК            13 3. Структура АПК          15     3.1 Галузева структура               15     3.2 Функціональна структура              18     3.3 Територіальна структура              19     3.4 Організаційно-управлінська структура            21 4. Суть агропромислової інтеграції, її організаційні форми і соціально-економічне значення            22 5. Причини виникнення проблем в аграрному секторі та способи їх розв'язання             28 Висновки            31 Список використаної літератури               33

Вступление:Вступ Аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 відсотків валового внутрішнього продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення. Крім того, аграрний сектор є одним з основних бюджетоутворювальних секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8—9 відсотків, а також займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту. Сільське господарство сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні та інші послуги. Особлива роль аграрного сектору в соціально-економічному житті країни обумовлюється унікальним поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, спроможністю України зайняти вагоме місце на міжнародному продовольчому ринку. Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій території країни. У сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення. У галузі зайнято 4 млн. осіб із числа сільського населення. Головне завдання, що стоїть перед галузями АПК- це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів. Надавати можливості виходу продукції АПК України на світовий ринок. Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних та практичних положень, які визначають місце і роль агропромислового комплексу країни в народному господарстві. Об’єктом дослідження являється агропромисловий комплекс, його особливості та структура, проблеми і тенденції розвитку, а також географія розміщення його галузей.  

Выводы:Висновки Отже, підсумуємо вищезазначене. АПК  - це поєднання окремих ланок народного господарст¬ва (насамперед підприємств), діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції. АПК поділяються на два типи: агропромислові підприємства і агропромислові територіальні комплекси. Найголовнішою економічною функцією АПК є задоволення потреб споживачів і зниження витрат на виробництво і переробку продукції, а також поліпшення соціальних умов працюючих. Ця мета досягається через розв'язання суперечностей і усунення негативних наслідків. Розвиток АПК сприяє підвищенню продуктивності праці, технічному нівелюванню сільського господарства і промисловості, підвищенню самозабезпеченості країн власними продуктами харчування, полегшенню та економії праці домогосподарок у процесі приготування їжі, підвищенню кваліфікації робочої сили, зменшенню аграрного перенаселення і впорядкування соціальної міграції тощо. В економіко-географічних дослідженнях, зокрема АПК, аналізуються галузева, фундаментальна, територіальна та ор¬ганізаційно-управлінська структури. Агропромислова інтеграція у власному смислі слова означає певне організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній зацікавленості і відповідальності всіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання. Організаційною формою агропромислової інтеграції є агропромислові формування. Розрізняють два типи існуючих нині в Україні агропромислових формувань: регіональні і господарські. Регіональні агропромислові формування представлені переваж¬но агропромисловими асоціаціями, а господарські — агропромисловими підприємствами і агрофірмами. Важливо зазначити, що створення організаційних форм агропромислової інтеграції та їх удосконалення само по собі не є універсальним засобом для виходу агропромислового виробництва на якісно новий етап розвитку, що відповідає вимогам ринкової економіки. Його висока ефективність може бути досягнута на основі впровадження нових інтенсивних технологій, що забезпечують безвідходність при переробці сільськогосподарської сировини, економію живої та уречевленої праці, скорочення і повну ліквідацію втрат ресурсів та готової продукції. Одним із важливих завдань реформування економіки України є трансформація агропромислового комплексу, підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках. Проблема експортоспроможності АПК та загалом лібералізації зовнішньоекономічної діяльності набула особливої актуальності для України, зважаючи на її прагнення стати членом СОТ. Однак процес лібералізації національної економіки слід здійснювати відповідно до результатів структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. Такий процес повинен відповідати конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних зарубіжних конкурентів вітчизняні виробники будуть витіснені не тільки із зовнішнього але і внутрішнього ринку. Крім того, важливо визначити перелік продукції, яка повинна вироблятися в Україні незалежно від стану кон’юнктури світового ринку і конкурентного середовища на внутрішньому ринку. У програмі реформування АПК слід максимально враховувати особливості регіональної конкурентоспроможності та можливості індивідуальних і колективних виробників у виробництві певних видів сільськогосподарської продукції. Для прикладу, у фермерських господарствах зберігається однобічна спеціалізація. Головним чином вони займаються вирощуванням менш трудомістких і більш вигідних культур – зерна, соняшнику. Натомість, колишні колективні сільськогосподарські підприємства поєднували у своїй діяльності усі напрями сільськогосподарського виробництва.  

Литература:Список використаної літератури 1.    Агpаpне пpаво Укpаїни: Підpучник/ Янчук В.З., Андpійцев В.І., Бичкова Ц.В. та ін.; За pед. В.З.Янчука.- К.: Юpінком, 1996.- 558 с. 2.    Андрійчук В. Г.  Економіка аграрних підприємств: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене. / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002. — 624с. 3.    Баглей P.P. Агропромислова інтеграція / Економіка підприємств АПК // Навчальний посібник для вузів. - Тернопіль: Збруч, 1997. - С.20-23. 4.    Пилипенко К.А. Організаційно-економічний механізм функціонування інтегрованих агропромислових підприємств // Вiсник аграрної науки Причорномор’я, Випуск № 1 (44) 2008 р. 5.    Шебаніна О.В., Воюєва Ю.А.Сучасний стан та основні напрями удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин підприємств АПК // Вiсник аграрної науки Причорномор’я, Випуск № 2 (45) 2008 р. 6.    Розміщення продуктивних сил: Посібник / Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. - К., 2000 - 264 с. 7.    Формування та функціонування ринку агропромислової продукції. — К.: ІАЕ УААН, 2000. — 556 с. 8.    Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу. — К.: КНЕУ, 2001.—340с. 9.    Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Підручник. Київ: Вища школа,  2001, 606 с. 10.  Ющенко В.А. Розвиток агропромислового комплексу України в контексті світового продовольчого ринку // Економіка АПК, 2001, № 4.  11.  http://www.minagro.kiev.ua – Міністерство аграрної політики України (ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА розвитку українського села на період до 2015 року // ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. №1158)