Стримуючі фактори розвитку іноземної підприємницької діяльності

Содержание:Вступ       3       1. Сутність та форми іноземної підприємницької діяльності           4 2. Стримуючі фактори розвитку іноземної підприємницької діяльності            9 3. Напрями активізації інвестиційної діяльності в Україні               16 Висновки            22 Список використаної літератури               23 Додатки           25

Вступление:ВСТУП Питома вага України у світовій економіці досить помітна. Україна має досить потужний економічний потенціал у Європі – об'єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації зовнішніх інвестицій, створення спільних підприємств, нових інвестиційних проектів тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці. За умов недостатньої ефективності проведення економічних реформ, обмеження внутрішніх джерел фінансування, відтоку капіталу за кордон, втрати конкурентноздатності в багатьох промислових секторах економіки, внеску іноземних інвестицій в економічний розвиток України відводиться важлива роль. Проблема ролі іноземного капіталу в проведенні інституціональних перетворень в Україні пов’язана з тим, що наша країна належить до держав з яскраво вираженими регіональними диспропорціями за економічними, соціальними і суспільно-політичними параметрами. У 90-х роках ХХ ст. до факторів, що стимулювали поглиблення міжрегіональних відмінностей, додалися глибока і всеохоплююча соціально-економічна криза, яка по-різному вплинула на розвиток країни; недосконалість нормативно-правової бази у сфері управління економікою; низький рівень внутрішнього виробництва з одночасною, переважно односторонньою, зовнішньою направленістю господарських зв’язків на суміжні держави; незавершеність правового оформлення механізму бюджетного регулювання. Сьогодні уряду поступово вдається створювати сприятливі умови для залучення вітчизняних та зарубіжних інвесторів на державному рівні. Проте створення сприятливого інвестиційного клімату робиться протягом тривалого періоду і вимагає поступових і виважених кроків збоку керівництва будь-якої держави. Важливо заслужити довіру інвестора, створити мотиваційні чинники для бажання працювати на вітчизняному ринку.  

Выводы:ВИСНОВКИ Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) суттєво збільшують економічний потенціал підприємницького середовища, сприяють удосконаленню виробничо-соціальної інфраструктури та платіжного балансу країни-реципієнта. Надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ознакою якості інвестиційного клімату та ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Разом з тим, іноземні інвестиції індиферентні до проблем національної економіки та, в разі неналежного національного моніторингу і контролю, можуть містити вагомі виклики для національної економіки. Серед таких викликів: провокування внутрішніх дисбалансів товарних чи фінансових ринків, консервація неефективної структури національного виробництва, монополізація окремих стратегічно важливих або соціально значущих сфер національного господарства та ринків збуту, надмірна невідшкодовувана експлуатація національної сировинно-ресурсної бази чи виробничих потужностей, деформація умов конкуренції на ринку внаслідок застосування необґрунтованих пільг, надмірний відплив фінансових ресурсів через репатріацію прибутків тощо. Зважаючи на це, держава має відігравати активну роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату, спрямовувати ПІІ на позитивні соціально-економічні зрушення в державі, забезпечувати дотримання паритетних умов між іноземними та національними інвесторами на внутрішньому ринку. Зважаючи на реальні та потенційні загрози забезпеченню національної конкурентоспроможності необхідна ревізія існуючої практики залучення ПІІ в Україну. При цьому переосмислення потребують концепція та механізми залучення ПІІ в Україну. Стратегічним пріоритетом державної політики тут має стати формування економічних і нормативно-правових умов для активного залучення ПІІ, орієнтованих на структурну перебудову і підвищення конкурентоспроможності національного виробництва на базі нових ресурсо- та екологозберігаючих, наукомістких технологій.  

Литература:СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1.    Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996. 2.    Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991. 3.    Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992. 4.    Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки» №1801від 28.12.2001. 5.    Геоекономічний та регіональний вектори прямого іноземного інвестування в економіку України: Автореф. дис.канд.екон.наук: 08.05.01 / О.В. Верченко; Укр. акад. зовніш. торгівлі. – К., 2002. – 21 с. 6.    Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377 с. 7.    Титаренко  Н.О., Підручник А.М. Теорії інвестицій: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. 8.     Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 622 с. 9.    Бондарчук І. В. Особливості інвестиційної стратегії нерезидентів в Україні // Інвестиції: практика та досвід. – 2006. – № 4. – С.16. 10.     Гальчинський А. Іноземні інвестиції: проблеми та перспективи // Дзеркало тижня. – 2005. – №36 (564). – С.29.  11.    Герасимчук М, Губський Б. Державне регулювання іноземного інвестування // Підприємництво і право. – 2005. – №11. – С. 9. 12.     Згривець Л.Ф. Регулювання діяльності іноземних інвесторів // Фінанси України. – 2004. – №12. – С.10. 13.     Ковальова К.О. Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні // Право України. – 2004. – №6. – С.8. 14.     Кравченко М. Проблеми залучення прямих інвестицій транснаціональних корпорацій в економіку України // Персонал. – 2007. – №3. – С.77.   15.     Крейдич І.М. Перспективні напрями та механізми стимулювання інвестицій // Економіка України. – 2005. – №6. – С.18.   16.     Маляревський Ю. Д., Глєбова Н. В. Прийняття рішень з інвестування в поточну діяльність підприємства // Економічне моделювання. – 2005. – №17. – с.5.  17.     Москвін С. Структуризація груп капіталу в Україні та їх вплив на економічну політику держави // Пріоритети. – 2003. – №5. – С.21.   18.     Носова О. Прямі іноземні інвестиції в трансформаційній економіці України // Економіці України. – 2004. – №5. – С.68. 19.     Солдатенко В.В., Федоренко С.В. Аналіз інвестиційного клімату України // Економіка та держава. – 2005. – №5. – С.11. 20.     Яновський О. Інвестиційна гра // Проблеми економіки. – 2006. – №9. – С.14.   21.     Інвестиційний клімат в Україні: міфи і реальність // www.ucipr.kiev.ua 22.     Офіційний сайт Держкомстату України // www.ukrstat.gov.ua 23.     Офіційний сайт Міністерства економіки України // www.me.gov.ua