Етапи розвитку особистості за теорією Е. Еріксона

Содержание:ВСТУП 3 ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗА ТЕОРІЄЮ Е.ЕРІКСОНА 4 1. Перша стадія 4 2. Друга стадія 5 3. Третя стадія 6 4. Четверта стадія 8 5. П'ята стадія 9 6. Шоста стадія 10 7. Сьома стадія 10 8. Восьма стадія 11 ВИСНОВКИ 13 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14

Вступление:Ерік Еріксон (1904-1994) відноситься до третього покоління фрейдистів. Його теорія розвитку особистості має багато спільного з теорією Фрейда, однак між ними існує кілька важливих розходжень. Позиція Е. Еріксона представлена в періодизації життєвого циклу людини. Він знаходить властивості людини, що успішно розвивається, у характеристиках зрілої особистості, що формується з урахуванням попередніх стадій життя. Зрілість особистості розуміється як її ідентичність. Це поняття містить у собі прояв психічного здоров'я людини, прийнятий людиною образ самої себе й відповідну навколишньому світу форму поведінки. Е. Еріксон висуває положення про те, що в самій природі людини існує потреба в психосоціальній ідентичності. Ідентифікація є інтегративним центром особистості, що визначає її цілісність, систему цінностей, соціальну роль, ідеали, життєві плани індивіда, його здібності й потреби. Через нього людина усвідомлює й оцінює свою психосоматичну організацію, вибирає механізми психологічного захисту, формує самоконтроль. Суспільство диктує людині особливий стиль, спосіб синтезу своїх переживань і спосіб спілкування із самим собою. Зріла особистість має індивідуальність, самостійність, своєрідність, сміливість бути відмінною від інших. Норми суспільства, з урахуванням конкретних економіко-культурних умов, передаються через виховання. Свою концепцію розвитку особистості Е. Еріксон розглядає як варіант епігенетичного вчення про розвиток, підтримує ідею про послідовне формування психологічних новотворів, кожне з яких у певний момент стає центром психічного життя й поведінки людини. Е. Еріксон виділяє 8 стадій розвитку особистості, на кожній з яких виникає новий конфлікт, що впливає на появу нових якостей особистості, дає матеріал для зростання сили особистості, при сприятливому його вирішенні, а при деструктивному виборі - стає джерелом слабості особистості. Розглянемо ці стадії в контрольній роботі.

Выводы:Таким чином, виділені Еріксоном стадії розвитку поширюються на внутрішні потяги індивідуума й на відносини батьків і інших членів суспільства до цих сил. Крім того, Еріксон розглядає ці стадії як періоди життя, протягом яких життєвий досвід, що здобувається індивідуумом, диктує йому необхідність найбільш важливих пристосувань до соціального оточення й змін власної особистості. Хоча на спосіб вирішення цих конфліктів індивідуумом впливають установки його батьків, соціальне середовище також робить винятково великий вплив. Модель Еріксона розширює модель Фрейда в тому розумінні, що включені в неї вісім стадій розвитку охоплюють всі віки людини. Основні аспекти психосоціальної теорії Еріксона узагальнені нижче: - Еріксон постулює 8 вікових стадій, що фокусують у собі загальні для всіх людей умови розвитку, у які попадає кожна людина протягом свого життя. - Кожна стадія характеризується психосоціальним конфліктом, що повинен бути вирішений. - Психологічний розвиток відбувається в результаті взаємодії між біологічними потребами індивіда й вимогами суспільства. - Еріксон розширив рамки своєї теорії, включивши в неї, крім дитинства, отроцтва і юності, відрізок життя людини, що залишився, аж до завершення життя. - Ядром, навколо якого будується особистість, є придбання его-ідентичності. - Незважаючи на те, що Фрейд і Еріксон розробили теорії в руслі психоаналітичної традиції, теорію Фрейда можна назвати психосексуальною, тоді як теорія Еріксона є, насамперед, психосоціальною.

Литература:1. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. – 2004, №4. – С.43-52. 2. Крайг Г. Психология развития. – СПб: Питер, 2000. – 987 с. 3. Мадди С. Теории личности: сравнительный анализ. – СПб: Речь, 2002. –538 с. 4. Медведева Е.А., Портнова А.Г. Исследование особенностей развития личности в переходный период к средней зрелости // Интегральная индивидуальность: теория и практика. – К.: Основа, 2000. – С.113-117. 5. Обухова Л.Ф. Эпигенетическая теория личности Э.Эриксона. – М.: Школьная пресса, 2001. – 40 с. 6. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология развития человека. – М.: Школьная пресса, 2000. – 415 с. 7. Яницкий М.С. Ценностные ориентации личности как динамическая система. – К.: Основа, 2002. – 204 с.