Офшорний бізнес в сучасних умовах, особливості його розвитку

Содержание: ВСТУП 3 1. Сутність офшорних зон 4 2. Офшорний бізнес в сучасних умовах, особливості його розвитку 9 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

Вступление:Сучасні економічні перетворення в Україні спрямовані перш за все на формування ринкової економіки, поступове входження до Європейського економічного союзу і боротьбу з тіньовою економікою. Для подальшої стабілізації і розвитку економіці країни потрібні інвестиції і кредити, широкий розвиток зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами, залучення інвесторів, відкриття вільних економічних зон на території країни, які б реально діяли, відповідали своєму призначенню і перебували під суворим правовим контролем з боку держави. На сьогоднішній день одним з найважливіших завдань будь-якої держави є правовий контроль над офшорним бізнесом. Адже бізнесмени, що прикриваються офшорними операціями з метою "відмивання грошей", переходять в тіньовий сектор діяльності і ставлять у глухий кут економічний розвиток, перешкоджають протіканню трансформаційних процесів, спрямованих на поліпшення добробуту країни. І в Україні тіньова діяльність в офшорному бізнесі також чинить негативний вплив на економічне зростання.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Офшорними (англ. "offshore" - "поза берегом") зонами називають країни (території), з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень по конвертованій валюті. Крім того більшість офшорних зон має відносно прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. З економічної точки зору найважливішою метою створення офшорних юрисдикцій є залучення фінансового капіталу. Прикладом служить Швейцарія, яка є першою сучасною моделлю юрисдикції фінансової конфіденційності, створеною як притулок для іноземного капіталу, і є центром обміну грошей. Визначальною особливістю ринку є те, що він щойно формується. Середній "вік" фірм, які надають послуги з реєстрації та обслуговування офшорів, - 4-5 років. Переважна більшість операторів ринку за своїм статусом - юридичні або консалтингові компанії. Свою діяльність вони розгорнули у столиці України і не надто прагнуть заопікуватися регіонами, бо там недостатньо розвинута ділова інфраструктура. Навіть у економічно розвинутих містах сходу України про офшорний бізнес говорити не доводиться. Офшорний бізнес перетворився у розвинену галузь, а найбільшого розповсюдження отримало використання офшорних центрів і зон в посередницькому бізнесі – банківському, страховому, інвестиційному. Основними мотивами конкуренції за привабливість іноземних капіталів до певної території є надання офшорним центрам офшорних привілей – вони «на законних підставах» звільнені від оподаткування, звітування та фінансового контролю доходів, додаткових прибутків та надприбутків. Через офшорні центри перекачуються значні суми грошової маси. Світовий офшорний ринок, як продовження відповідних національних ринків, в принципі не створює додаткових кредитних ресурсів. Він лише побічно впливає на розширення міжнародного кредиту, що пов’язано, насамперед, з його підвищеною конкурентоспроможністю в порівнянні з національними ринками. Вільні від внутрішніх національних обмежень та норм фінансового контролю банки на офшорному ринку можуть пропонувати більш високі процентні ставки по вкладах та знижені по кредитах, отримувати значні прибутки за рахунок обходу валютних обмежень та податкових законів. Система офшорних центрів і зон, в яких первинний фінансовий контроль місцевих урядів не здійснюється, а доступ податковим службам інших держав зачинено, є ідеальним притулком для капіталів, набутих кримінальним шляхом в країнах їх походження. Міжнародні фінансові операції перетворилися в зручне джерело ухилення від сплати податків. За кордон переводяться кошти у вигляді фіктивних, замаскованих під реальні відсотки, дивіденди, рентні та лізингові платежі, роялті, страхові премії та ін., позбавляючи казну багатомільярдних надходжень. В кінцевому рахунку всі ці фінансові екскурси акумулюються в офшорних центрах – «податкових гаванях» і «оазисах», звідки повертаються на батьківщину, але вже як «іноземні капіталовкладення», з наданням податкових та інших пільг. Казна в цьому випадку обманюється двічі: спочатку доходи, отримані злочинним шляхом вивозяться за кордон без сплати податків, а потім повертаються з претензією на отримання незаслуженої премії. Контролюючі служби позбавлені можливості ідентифікувати особистість власників цих коштів та отримати інформацію про джерела значних фінансових коштів, отриманих протиправним шляхом і звільнених від оподаткування.

Литература: Козик В.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. пос. – К.: Знання-Прес, 2000. – 277 с. Міжнародні економічні відносини: Сучасні економічні відносини: підручник для студентів екон. Вузів і факультетів / А.С. Філіпенко – К.: Либідь, 1992. – 255 с. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. посібник: У 2 кн.. – К. : Таксон, 2000. Румянцев А.П. Міжнародна економіка: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка – К. : Знання-Прес, 2003. – 448с. Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник / О.А. Устенко (ред.). – Т. : Економічна думка, 2001. – 496с. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. – К.: ВІРАР, 2002. – 552 с.