Выводы:Зовнішня торгівля і зовнішні платежі. В 1995 експорт Туреччини склав 21,6 млрд. долл., а імпорт – 35,7 млрд. долл. Крім щорічних витрат на покриття великого торгового дефіциту, країна в 2000–2005 виплатила 28,3 млрд. долл. по іноземних боргах. В 2005 грошові перекази від тих, що виїхали на роботу до Європи турецьких громадян склали 3,3 млрд. долл. Протягом 1970-х, 1980-х і 1990-х років Туреччина стикалася з серйозними труднощами по виконанню своїх зобов'язань перед іноземними кредиторами. Для отримання нових позик вона була вимушена прийняти жорстку економічну програму, запропоновану Міжнародною валютною фундацією.
В 2004 близько 22% турецького експорту формували сільськогосподарські товари, зокрема виляск, горіхи, тютюн, сушені фрукти, продукція тваринництва і мохер. Інші 78% доводилися на корисні копалини, зокрема на рафіновану мідь і хромову руду, а також на промислові вироби, в основному текстиль. В структурі ввезення в 1994 переважали промислові товари і сировина для індустріальних підприємств, а також паливо. Нафта і газ склали 16% імпорту, машини і транспортне устаткування – 34, залізо і сталь – 16, а споживацькі товари – менше 30%.
В 2004 1/2 всього обороту зовнішньої торгівлі Туреччини доводилося на країни Європейського союзу, приблизно по 10% – на частку США і арабських країн.
Таким чином, для Туреччини питання про її інтеграцію в Європейський Союз має значення як з економічної точки зору, так і в плані реалізації історичного вибору на користь саме європейського шляху розвитку, приналежності країни до європейської цивілізації.
Разом з тим, слід визнати, що в процесі модернізації країни, пов'язаному з чималими труднощами і суспільними потрясіннями, турецьке керівництво в рамках стратегічного "європейського курсу" було змушено вирішувати і приватні задачі, що багато в чому зумовило хід розвитку відносин між ЄС і Туреччиною в рамках Асоціації.
В даний час, завершивши, згідно з Анкарською угодою, другий етап інтеграції і перейшовши до взаємодії з ЄС в умовах митного союзу, Туреччина настирливо ставить питання про визначення для неї конкретних умов і, головне, термінів вступу до Євросоюзу як повноправного члену. Така визначеність дозволила б не тільки виправдати значні витрати просування до членства в ЄС, але і забезпечила б мотивацію продовження політики, обраної ще в 40-ві роки.
Проте, ні за досягнутим рівнем соціально-економічного розвитку, ні з погляду показників ефективності економіки Туреччина не вписується в рамки, прийнятні для країни – члена Євросоюзу.
Як представляється, Туреччині необхідно подолати ще вельми значну відстань на шляху до повного членства в ЄС. Поза сумнівом те, що з урахуванням її ключового геостратегічного розташування, особливого місця в мусульманському і тюркському світі, а також міцних зв'язків із західними країнами, питання про місце Туреччини в сучасному світі збереже свою актуальність.