Вступление:
Слово "релігія" у нашій повсякденній мові зустрічається досить часто, але найчастіше у значенні, що в нього вкладається богослов'ям і суспільною свідомістю взагалі. Це і сукупність світоглядів, що базуються на вірі в Бога; і конгломерат уявлень про світ самої людини — творця знання, які треба брати на віру, у зв'язку з чим релігію називають ще й вірою; це й сума вірувань і дій, що становлять культи, за допомогою яких релігійна людина виявляє своє ставлення до Бога і "вступає" з ним у зв'язок в процесі молитви або під час жертвоприношення; це й сукупність норм і правил поведінки як вимог самого Бога, що їх людина повинна дотримуватись; це, врешті-решт, і об'єднання віруючих у різноманітні церкви, секти, чернечі ордени, особливі групи професійних служителів культу.
Релігія супроводжує людство протягом значної частини його історії і на сьогоднішній день охоплює до 80 % населення земної кулі. І все ж таки вона є сферою, мало зрозумілою і для звичайних людей, і для фахівців. Причин тому багато. Дати одне визначення того, що ж таке релігія, навряд чи можливо вже тому, що відома величезна кількість релігій минулого і сьогодення. По-друге, релігію найчастіше оцінюють за її зовнішніми ознаками, тому що вона практикується її послідовниками в культі, тоді як для віруючої людини вона полягає в глибоко особистому внутрішньому діалозі з чимось надприродним. Нарешті, кожен дослідник визначає релігію відповідно до своїх теоретичних і методологічних уподобань й особистого ставлення до предмета свого вивчення (віруючий або невіруючий).
Релігія як феномен сформувалася у намаганнях людини пізнати особливості буття світу, сили, що панують у ньому, а також своє місце і роль у процесах, що відбуваються у природі, суспільстві, різним чином торкаючись її буття. У цьому процесі вона прийшла до розуміння існування у Всесвіті Вищих Сил, які по-особливому освітлюють людську душу, завдяки яким людина вивищується над собою і, пізнаючи Бога, починає відчувати його буття в собі.