Державна програма відновлення історико – архітектурних пам’яток України: основні напрямки

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ЗАПОВІДНИКІВ УКРАЇНИ 4 РОЗДІЛ ІІ. НАЦІОНАЛЬНІ КУЛЬТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ УКРІЇНИ 7 2.1. Національні культурні заповідники Київської області 7 2.1.1. Києво-Печерський історико-культурний заповідник 7 2.1.2. Національний заповідник "Софія Київська" 8 2.2. Національні заповідники Черкаської області 11 2.3. Національний заповідник "Хортиця" (Запорізька область) 16 2.4. Державний історико-архітектурний заповідник у місті Збаражі (Тернопільська область) 20 2.5. Національного історико-культурного заповідника "Давній Галич" (Івано-Франківська область) 22 2.6. Луцького державного історико-культурного заповідника "Старе місто" (Волинська область). 23 ВИСНОВКИ 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26 ДОДАТКИ 28

Вступление:"Сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє", – говорив один із найвидатніших кінорежисерів України і світу О. Довженко. І таки справді: зберегти в сучасному надбання минулого, усі витвори нашого історичного буття і національного генія, аби передати їх майбутнім поколінням, – висока і благородна місія всіх, хто причетний до складових проблем культурного бу-дівництва. Світовий досвід та практика сьогодення свідчать, що занепад культури, байдужість до духовного розвитку нації, зневага до культурної спадщини призводять до непоправних утрат у всіх сферах суспільного життя – економічній, політичній, соціальній. Особливо важливу роль у збереженні надбань минулого, в духовному розвитку нації, у розбудові її державності відіграють історико-культурні за-повідники України. Вони є осередками активної науково-дослідницької і просвітницької діяльності виховують високі почуття патріотизму, відповіда-льності за долю країни. На просвітницько-науковому рівні мовою експонатів та пам’яток історико-культурні заповідники розповідають про історію мину-лого та сучасні досягнення. Завдяки діяльності працівників заповідників ні-коли не переривається зв’язок поколінь, наше відчуття причетності до історії. Актуальність цієї теми обумовила необхідність написання даної курсо-вої роботи. Метою роботи є визначення та аналіз історичних віх розвитку та функціонування національних культурних заповідників України. Головна мета роботи визначила наступні завдання: визначення загальних засад функціонування культурних заповідників України; аналіз історичних віх існування культурних заповідників; визначення проблем та перспектив подальшого розвитку культурних заповідників. Таким чином робота складається зі вступу, основної частини – двох ро-зділів, висновків, список використаної літератури та додатків.

Выводы:Нині в Україні функціонує більше 60 історико-культурних заповідників державної та комунальної власності. За роки незалежності мережа історико-культурних заповідників України значно зросла та розширилася. Було від-крито нові історико-культурні заповідники, зокрема: Державний історико-меморіальний заповідник "Лук’янівське кладовище" (Київ), Державний істо-рико-культурний заповідник у м. Вишгороді (Київська область), Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (с. Нові Петрівці Вишгородсь-кого району Київської області), Державний історико-архітектурний заповід-ник у м. Жовкві (Львівська область), Державний історико-культурний запові-дник "Тустань" (с. Урич Сколівського району Львівської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Дубно (Рівненська область), Держав-ний історико-культурний заповідник у м. Глухові (Сумська область), Держа-вний історико-архітектурний заповідник у м. Збаражі (Тернопільська об-ласть), Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця". За роки Незалежності найбільш відомі з історико-культурних заповід-ників системи Міністерства культури і туризму України та інших відомств отримали статус національних. Це, зокрема, Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповідник "Херсонес Таврійський", Національний заповідник "Хортиця", Національний заповідник "Давній Галич", Національний істори-ко-етнографічний заповідник "Переслав", Національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішні, Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви", "Національний історико-архітектурний заповідник "Кам’янець", Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", Шевченківський національний заповідник у м. Каневі. Два з них, – Національний заповідник "Софія Київська" та Національ-ний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, – включено до Спи-ску всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Але існують на сьогодні ряд проблем, пов’язаний з функціональною ді-яльністю національних культурних заповідниках. Працівники історико-культурних заповідників не завжди вміють організувати свою роботу так, щоб їх заклади приносили прибутки собі та державі. Ефективність роботи іс-торико-культурних заповідників можлива тільки за умови програмування стратегічних довгострокових завдань, цілісної політики держави в галузі ку-льтури. Тож, закінчуючи розмову про історико-культурні заповідники, слід підкреслити, що, попри усі проблеми, Україна по праву пишається своїми за-повідниками, які становлять частину культурної спадщини всього людства. І немає сумніву, що саме заповідники України як культурно-освітні і науково-дослідні заклади і далі робитимуть вагомий внесок в реалізацію культурної політики держави, виховуватимуть у відвідувачів високі почуття зацікавле-ності до інтелектуальних надбань та патріотизм

Литература: Про підсумки діяльності Міністерства культури і мистецтв України у 2003 році: Оглядово-аналітична довідка / М-во культури і мистец. України, НПБ України. – К., 2004. – 98 с. Кирей В. Заповідники – від слова "заповідати" // Уряд. кур’єр. – 2005. – 15 жовт. – С. 7. Історико-культурні заповідники мають приносити прибуток / Інф. // Уряд. кур’єр. – 2005.– 11 жовтня. – С. 5. Про охорону культурної спадщини. Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III // Офіц. вісник України. – 2009. – № 27. – С. 32 – 40. Про затвердження Державної програми розвитку культури на пері-од до 2007 року. – Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. № 1235 // Офіц. вісник України. – 2003. – № 32. – С. 127 – 128. Шлапак В.П. Здобутки музейних установ Київщини // Музеї Украї-ни. – 2005. – № 3. – С. 24. Омельченко О. Маємо, зберігаємо, але – не показуємо // День. – 2005. – 30 листоп. Полюшко Г. Кому повернуть хрести? // Дзеркало тижня. – 2004. – 27 листоп. – С. 16. Стріха М. Лавра без лаврового вінка // Україна молода. – 2005. – 10 черв. – С. 14. Про невідкладні заходи щодо відродження Софії Київської як зага-льнонаціонального духовного центру. – Указ Президента України від 30 гру-дня 2005 року № 1881/2005 // Культура і життя. – 2006. – 25 січня. Софія Київська помолодшає /Інф. // Демократична Україна.–2006.–26 січня. Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" / Інф. // Музеї України. –2005. – № 3. – С. 25. Вишгородський історико-культурний заповідник / Інф. // Музеї України. –2005. – № 3. – С. 25. Туристи шукатимуть „Золоту підкову” / Інф. // Демокр. Україна. – 2005.– 6 жовт. Національний заповідник "Хортиця" / Матеріали надані Мінкуль-том України // Музеї України. – 2005 – № 2. – С. 2. Бондаренко Р., Ковпаненко Н. Найунікальніший острів Дніпра // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 лип. – С. 12. Сушко К. Острів Слави і… невезіння // День. – 2005. – 27 квіт.