Державний сектор в економіці США

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 5 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ 5 1.1. Поняття державного сектора, державної власності, їх роль в економіці 5 1.2. Основні показники, які характеризують економіку державного сектора 12 РОЗДІЛ 2 20 ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР В США 20 2.1. Характерні особливості державного сектору США 20 2.2. Доходи і витрати в державному секторі США 25 РОЗДІЛ 3 29 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ США 29 3.1. Проблеми розвитку державного сектору США 29 3.2. Перспективи розвитку державного сектору США 32 ВИСНОВКИ 42 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

Вступление:Вивчення державної участі в економічному розвитку США цікаве і пізнавальне само по собі. Роль держави в економічному житті величезна. І так було впродовж останніх п'яти сторіч, хоча роль ця постійно мінялася. Гасла різко обмежити втручання держави в економіку відображали всього лише протистояння промисловій буржуазії, що окріпнула, спочатку феодальному, а потім новій державі, що вже буржуазній, але сприйняло багато що від феодалізму. Після повного затвердження капіталістичних ринкових відносин ідеологи нового ладу вимушені були відмовитися від категоричного заперечення ролі держави в господарському житті. На сьогоднішній момент гострою проблемою США є її роль в економічній системі. Також серйозна проблема – розвиток свого ринку і розширення економіки. Оскільки у нас не розвинена власна промисловість, то варто більш глибоко вивчити це питання. І яким чином його вирішити? У всіх економічних системах держава регулює економіку. Таке регулювання в сучасній ринковій економіці здійснюється в набагато менших масштабах, чим в адміністративно-командній системі. Проте, і тут економічна роль держави велика 4, 92. Кількісно виразити економічну роль держави нелегко. Вельми грубим показником питомої ваги ринку і держави в економіці служить той факт, що в даний час близько 4/5 національного продукту забезпечується ринковою системою, а остання його частина проводиться під егідою держави. Але крім фінансування виробництва держава здійснює ряд програм соціального страхування і соціального забезпечення, ставлячи за мету перерозподіл доходу в приватному секторі економіки. Статистика показує, що податки і загальний об'єм державних витрат – на покупку товарів і послуг і на соціальні програми – складають приблизно 1/3 національного продукту. Нарешті, множина важка що піддаються кількісній зміні регулюючих мерів, призначених, для захисту навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робочих, захисту споживачів від небезпечних продуктів, забезпечення рівного доступу до вакантних робочих місць і контролю за практикою ціноутворення в певних галузях, залучає державу практично у всі сфери економічної діяльності. Економічна роль держави, поза сумнівом, велика і всеосяжна. На відміну від моделі чистого капіталізму нашу економіку краще характеризувати як змішаний капіталізм. Функціонування приватного сектора на основі ринкової системи модифікується самими різними способами державним сектором. Учені – економісти, як зарубіжні, так і вітчизняні, давно займаються проблемами взаємин державного і приватного сектора, питаннями про роль держави і ступеня його впливу на приватний сектор економіки. Але єдиної точки зору, загальній теорії так і не було вироблено. Відмова держави від доведення обов'язкових планових завдань підприємствам і прямого втручання в їх діяльність супроводжувалася заходами по створенню багатоукладної економіки.  

Выводы:Таким чином участь держави у виробництві необхідна і неминуча, особливо в тих сферах економіки, які не можуть бути підняті силами російського приватного капіталу. Мова йде про оновлення виробничої інфраструктури окремих підприємств легкої і харчової промисловості, здатних випускати недорогу масову продукцію, що має стійкий попит, гостро необхідна державна підтримка експорту продукції оброблювальної промисловості, але на практиці, стикаючись з браком коштів, держава продовжує досить безсистемно розпилювати ресурси. Досліджуючи досвід зарубіжних країн, Росія може багато корисного почерпнути з практики проведення приватизації в європейських країнах, що розвиваються, а правила і методи керівництва державним сектором економіки – з досвіду США. Де держава займається не стільки поточним регулюванням економіки, скільки регулюванням інституційної системи, в т.ч. розвитком ринкового законодавства і контролем за його дотриманням. На закінчення відзначимо, що реального перелому в тенденції зниження державних інвестицій в економіку до цих пір не відбулося. За останні роки частка витрат на фінансування промисловості, енергетики і будівництва у витратах федерального бюджету скоротилася більш ніж в 4 рази. В той же час для більшості держпідприємств кредитні ресурси як і раніше недоступні через високі процентні ставки, що перевищують рентабельність вкладень. Частка їх власних засобів, що направляються на розвиток виробництва, незначна, а стимулюючий потенціал непрямих регуляторів залишається нижчим можливого. У цих умовах прямі інвестиції в держсектор повинні зберігати своє значення, а бюджет розвитку в найближчій перспективі може стати одним з основних інструментів, регулюючих відновлення інвестиційного процесу в його рамках. Партнерські відносини між приватним сектором і державою є основоположним елементом функціонування економіки країн. Ці відносини включають широкий спектр видів діяльності і різних дійових осіб, що утрудняє чітке визначення поняття партнерства. Партнерські відносини формуються в процесі об'єднання ресурсів, фінансових коштів і знань приватного сектора і державою з метою: зниження витрат; забезпечення підвищення якості послуг; вдосконалення механізму їх надання. Діяльність, у рамках якої складаються партнерські відносини, порівнянна із створенням якогось суспільного блага, яке приватний сектор або не може, або не бажає створювати самостійно.

Литература: Бирюков В. и др. Госсобственность и госсектор в рыночной экономике // Мировая экономика и международные отношения – 2001 – № 12, с. 57 – 64 Варнавский В. Г. «Партнерство государства и частного сектора: теория и практика»// Мировая экономика и международные отношения, 2002 - № 7, с. 28 – 37. Государственное регулирование рыночной экономики /под ред. Столярова М. И., МГУ – М.: Дело, 2001 – 279 с. Государственное регулирование экономики: Учебное пособие для ВУЗов / под ред. Морозовой Т. Г. – М.: ЮНИТИ, 2001 – 253 с. Государство и бизнес: опыт партнерства в условиях рыночной экономики: Обзор международной практики // Рынок ценных бумаг – 2001. - № 15. с. 15-21 Гребенников В. Г. «Великая монополия (отношения государства и экономики)» // Экономическая наука современной России. – 1999. – №3 , с. 64-78. Европейская Хартия о местном самоуправлении. Страсбург, Совет Европы. Отдел изданий и документов, 1990. – 352 с. Ивашковский С. Н. «Макроэкономика» - М.: Дело, 2004. - 470 с. Копейкин М. Ю. «роль государства в регулировании экономики» // Копейкин М. Ю. «Реформирование экономики в России» (сборник статей), Ярославль, МАПН, 2000, с. 15 – 17 Котов В. В. «Государственное управление рыночной экономикой» // Экономика строительства. – 1999, № 10, с. 2 – 12. Орешин В. П. «Государственное регулирование национальной экономики» Учебное пособие – МГУ им. М. Ю. Ломоносова – М,: ИНФРА- М, 200 – 122 с. Основы местной социально-экономической политики. Рекомендации по разработке и практической рекомендации. Под ред. Когута А.Е. СПб.: РАН, 1995. - 214 с. Пикулькин А.В., Система государственного управления. Учебник. М.: Закон и право, 1997. – 342 с. Симонян Н. «О роли государства в общественном развитии: Запад vs. незападные модели»// Общество и экономика. – 2000, № 3 –4, с. 4 – 17 Стиглиц Дж.Э. Экономика государственного сектора. – М.: МГУ, 1997. -645 с. Супян В. «Роль государства в экономике (на примере США) // Независимая газета. 2005 – 26 дек. - С. 15 Хавина С.А. Основные тенденции развития государственного регулирования экономики за рубежом и в России. В сб. Государственное регулирование экономики: мировой опыт и реформа в России (теория и практика)". Институт экономики РАН. - М.: 1996, С. 16-55. Шамхалов Ф. И. «Государство и экономика: Основы взаимодействия» Учебное пособие – М.: Экономика, 200 – 381 с. Якобсон Л.И. Государственный сектор рыночной экономики. Изд-во ГУ-ВШЭ, 2000. – 342с. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора. Основы теории государственных финансов. М., Наука, 1995. – 456 с.