Рішення про спеціальні замовлення як приклад

Содержание:ВСТУП    3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ    6 1.1. Суть та види управлінських рішень    6 1.2. Процес прийняття управлінських рішень    17 1.3. Основні методи прийняття рішень та оцінка їх ефективності    23 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РІШЕННЯ ПРО СПЕЦІАЛЬНІ ЗАМОВЛЕННЯ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ОБЛІКУ    35 2.1. Управлінський облік у прийнятті управлінських рішень    35 2.2. Рішення про спеціальне замовлення    38 2.3. Приклад рішення про спеціальне замовлення    42 ВИСНОВКИ    48 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    51

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Ефективність діяльності підприємств залежить від якості управлінських рішень. Це визначає важливість оволодіння кожним відповідальним працівником апарата управління, а тим більше керівниками, теоретичними знаннями й навичками розробки управлінських рішень. Одне з безлічі визначень менеджменту формулюється як збір інформації, розробка рішень і організація їхнього виконання, що підкреслює високу значимість рішень в управлінській діяльності. Проблема прийняття рішень носить фундаментальний характер, що визначається роллю, що грають рішення в будь-якій сфері людської діяльності. Дослідження цієї проблеми відноситься до числа міждисциплінарних, оскільки вибір способу дій - це результат комплексного ув’язування різних аспектів: інформаційного, економічного, психологічного, логічного, організаційного, математичного, правового, технічного та ін. Ефективність кожного управлінського рішення значною мірою залежить від виконання й співвідношення функцій управлінського рішення як у ході його підготовки, так і на етапі впровадження. З урахуванням цього управлінське рішення стає реальним інструментом досягнення поставлених цілей. Актуальність даної теми полягає в тому, що прийняття рішень є невід’ємною частиною процесу управління. Відповідальність за прийняття організаційних рішень - важкий моральний тягар, від індивідуального рішення в організації може залежати доля самої організації й окремих її членів. Тому керівник при швидко мінливих умовах зовнішнього й внутрішнього середовища організації не може приймати непродуманих рішень. Рішення щодо спеціального замовлення пов’язане з розглядом отриманої пропозиції одноразового продажу продукції або послуги із ціни нижче звичайної ціни, або навіть нижче собівартості. Для того, щоб спеціальне замовлення було прийнято, воно повинне відповідати декільком вимогам, зокрема воно повинне вимагати додаткових постійних витрат і витрат на збут, а також не впливати на поточну реалізацію продукції іншим замовникам. Можлива помилка щодо спеціального замовлення може мати місце у двох випадках: коли нерелевантні витрати включені в собівартість одиниці продукції, і коли обсяг діяльності, що був був використаний для розрахунку собівартості одиниці продукції, відрізняється від обсягів, які були використані для аналізу рішення. Стан проблеми дослідження. Аналізу зазначеної ситуації присвячені дослідження відомих управлінців, економістів, філософів, політологів, соціологів, психологів, педагогів (І. Волков, О. Леонов, Г. Дмитренко, О. Бандурка, О. Коваленко, В. Кремень, О. Романовський, В. Рибалка, О. Пономарьов). Необхідність покращення прийняття управлінських рішень висуває принципово нові вимоги до адміністративної діяльності. Необхідні радикальні перетворення у сфері управління, вироблення й впровадження нових моделей та методів управлінської діяльності. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз сутності, етапів та ефективності процесу прийняття управлінських рішень та аналізу такого виду рішення, як „Рішення про спеціальні замовлення”. Об’єктом дослідження є процес прийняття управлінських рішень, предметом дослідження є „Рішення про спеціальні замовлення” як приклад управлінського рішення. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -    розглянути теоретично-методологічні основи дослідження ефективності прийняття управлінських рішень; -    здійснити дослідження управлінського обліку у прийнятті управлінських рішень; -    висвітлити особливості рішення про спеціальне замовлення; -    навести деякі приклади рішення про спеціальне замовлення. Теоретичною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі менеджменту організацій, теорій управлінської діяльності, управлінського обліку. Методи дослідження. Робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися економічні, статистичні методи дослідження,  метод порівняння, методи стратегічного управління, системного підходу й аналізу. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Структура роботи. Курсова робота складається з 2-х розділів, узагальнюючих висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы: Отже, провівши дослідження теми, можна зробити висновок, що в наш час роль інформації в системах господарювання є досить значною, оскільки від її вірного використання залежить добробут будь-якого підприємства. Таким чином, прийняття рішень є найважливішою справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Під час навчання можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих з ним людей. Процес прийняття управлінських рішень – складний і багатосторонній. Він вміщує цілий ряд стадій та операцій. Методи і прийоми економічного аналізу можна застосовувати на кожному етапі прийняття рішення, якщо, звісно, це доцільно та потребує економічного обґрунтування та розрахунків. Також прийняття рішень потребує розробки можливих напрямків дій та їх обґрунтування шляхом проведення економічного аналізу різних управлінських варіантів Для прийняття оптимального управлінського рішення визначають і зіставляють диференціальні доходи і витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями. У цьому - суть диференціального аналізу, що вимагає зосередження на релевантних даних (диференціальних доходах і витратах) при одночасному абстрагуванні від всієї іншої нерелевантної інформації. Зіставляючи диференціальні доходи і витрати, визначають диференціальний прибуток або збиток і оцінюють економічну вигоду прийнятого рішення. Типовим операційним рішенням, при якому застосовується методика диференціального аналізу, є рішення щодо спеціального замовлення. Воно припускає розгляд отриманого підприємством пропозиції на разовий продаж продукції за ціною нижче звичайної. Прийняти така пропозиція можна лише в тому випадку, коли додатковий доход перевищить додаткові витрати і не піде погрози деформації ринку. Останнє означає, що потрібно з’ясувати: не змусить демпінгова ціна спровокувати конкурентів на аналогічне рішення;  чи не зажадають інші клієнти такого ж зниження ціни; яка імовірність того, що покупець, що пропонує дане спеціальне замовлення, стане постійним клієнтом. Аналітичне пророблення ухвалення подібного рішення вимагають маржинального підходу, диференціального аналізу релевантних витрат і доходів, обліку можливих утрат при обмежених ресурсах, оцінки можливих наслідків прийняття цього спеціального замовлення. Результати диференціального аналізу показують, що підприємство, маючи вільні виробничі потужності і прийнявши спеціальне замовлення, може дістати додатковий прибуток. Разом з тим, диференціальні доходи і витрати складають тільки частину інформації, що приймається до уваги при вирішенні питання про прийняття спеціального замовлення. Остаточне рішення приймається після зіставлення короткострокових вигод від прийняття спеціального замовлення з можливими довгостроковими наслідками. Приймаючи остаточне рішення, необхідно врахувати фактор втраченої можливості. Якщо підприємство не має іншої альтернативи використання об’єктів, тоді можливі витрати дорівнюють нулеві, і висновок, зроблений вище, можна визнати вірним. Якщо ж припустити, що з’явиться можливість використовувати об’єкти в інших цілях, тоді, розглядаючи нову альтернативу, варто врахувати втрачену вигоду. Остаточне рішення варто приймати, з огляду на якісні фактори. Якісні релевантні фактори для ухвалення рішення "добувати або купувати" можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести надійність постачальника, стабільність його цін. Оцінивши ці фактори, підприємство може відмовитися від рішення "купувати" навіть у випадку наявності позитивних диференціальних витрат: - наприклад, якщо немає гарантії постачальника про своєчасні поставки сирого вапняку за стабільними цінами. Внутрішні якісні релевантні фактори - це наявність необхідних потужностей, "ноу-хау", завантаженість персоналу, технологічні зміни. Рішення щодо спеціального замовлення пов’язане з розглядом отриманої пропозиції одноразового продажу продукції або послуги із ціни нижче звичайної ціни, або навіть нижче собівартості. Для того, щоб спеціальне замовлення було прийнято, воно повинне відповідати декільком вимогам, зокрема воно повинне вимагати додаткових постійних витрат і витрат на збут, а також не впливати на поточну реалізацію продукції іншим замовникам. Можлива помилка щодо спеціального замовлення може мати місце у двох випадках: коли нерелевантні витрати включені в собівартість одиниці продукції, і коли обсяг діяльності, що був використаний для розрахунку собівартості одиниці продукції, відрізняється від обсягів, які були використані для аналізу рішення. Використання загальних витрат або впевненість, що обсяг не змінився, дозволять уникнути цієї помилки. Крім цього, при ухваленні рішення щодо спеціального замовлення варто враховувати й можливі довгострокові наслідки, такі як реакція: конкурентів, інших клієнтів, що контролюють органи й зокрема ті, які стежать за дотриманням антидемпінгового законодавства. Існують пастки в аналізі релевантних витрат, які полягають у помилковій думці про те, що всі тимчасові витрати є релевантними, а всі постійні витрати не релевантними. Для того, щоб уникнути цього, потрібно використовувати концепцію релевантності: релевантними є лише майбутні диференціальні доходи й витрати.

Литература: 1.    Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учеб. / М. И. Семенов и др.; Под общ. ред. И. Т. Трубилина. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 416 с. 2.    Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібн. для студ. вищих  закл. освіти. – К.: ЦУЛ, 2003. – 419 с. 3.    Власюк О.С. Можливості застосування аналітичного планування для обґрунтування та підготовки рішень на вищих рівнях управління: Монографія. – К.: Либідь, 2005. – 72 с. 4.    Все о маркетинге: Cборник материалов для руководителей предприятий, экономических и коммерческих служб. – М. : Азимут-центр, 2002. 5.    Галіцин В. К., Бакаєв О. О., Геєць В. М. та ін. Економічна кібернетика: Підручник. – Д.: Юго-Восток, 2005. – 260 с. 6.    Герчикова И. Н. Менеджмент: Учеб. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 480 с. 7.    Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. – М.: Внешторгиздат, 2000. 8.    Герчикова И.Н. Маркетинг: организация, технология. – М. Высшая школа, 2004. 9.    Глушкова Т. Бизнес в области маркетинговых исследований при ближайшем рассмотрении. – М.: Маркетинг, 2005. 10.    Голубков 3. П. Использование системного анализа при принятии решений. – М.: Экономика, 2002. 11.    Голубков Е. П. Маркетинг: стратегия, планы, структуры. – М.: Дело, 2005. 12.    Голубков Е. П. Маркетинг. – М.: Экономика, 2004. 13.    Голубков Е. П. Маркетинг: выбор лучшего решения. – М.: Экономика, 2003. 14.    Голубков Е. П. Маркетинговые исследования: Теория, практика и методология. – М.: Финпресс, 2006. 15.    Гольдштейн Г. Я. Инновационный менеджмент. – Т.: Из-во ТРТУ, 1998. 16.    Гольдштейн Г. Я. Основы менеджмента.  – Т.: ТРТУ, 2005. 17.    Гольдштейн Г. Я. Стратегический менеджмент. – Т.: ТРТУ, 2005. 18.    Гордин В. Э. Социальная политика и социальный маркетинг. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 2003. 19.    Гордієнко І. В. Інформаційні системи в менеджменті: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 1999. – 128 с. 20.    Єжова Л. Ф. Навчальний посібник з дисципліни «Інформаційний маркетинг» для студентів V курсу спеціальності 8102 «Економічна кібернетика» усіх форм навчання. – К.: КНЕУ. – 2001. – 299 с. 21.    Єршова О. Л. Моделі, методи та засоби інформаційної технології прийняття управлінських рішень в соціально-економічних системах. – К.: Либідь, 2000. –21 с. 22.    Завгородний В. П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита. – К.: А.С.К., 1998. – 755 с. 23.    Клементьева Е. Е. Информатизация систем управления и принятия решений в бизнесе: соц. и методол. аспекты. – М.: Дело, 2004. – 36 с. 24.    Костров А. В. Введение в информационный менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 260 с. 25.    Костров А. В. Основы информационного менеджмента: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 288 с. 26.    Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 224 с. 27.    Лазарєва С. Ф. Навчальний посібник з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу» для бакалаврів спеціальності 6102 «Економічна кібернетика» усіх форм навчання. – К.: КНЕУ, 2002. – 658 с. 28.    Ларин М. В. Применение методологии информационного менеджмента в документационном обеспечении управления // Всероссийская конференция "Автоматизация делопроизводства и электронный документооборот в органах власти". – М., 2005. – 180 с. 29.    Лісовець В. Т., Монке С.Ю. Мистецтво прийняття управлінських рішень: навч. посібник. – У.: Уманська державна аграрна академія,  2001. – 76 с. 30.    Менеджмент организации: Учеб. пособие / З. П. Румянцева, Н. А. Саломатин, Р. З. Акберман и др. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 432 с. 31.    Пономаренко В. С. Проблеми і перспективи розвитку інформаційних систем і технологій  в економіці. – К.: Либідь, 2006. – 118 с. 32.    Пономаренко О. І., Пономаренко В. О. Системні методи в економіці, менеджменті та бізнесі: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1995. – 240 с. 33.    Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с. 34.    Сопільник О.В. Технологія прийняття управлінських рішень: навч. посібник / Дніпропетр. Нац. ун-т. Ін-т. довуз. підгот. та  післядип. освіти. – Д.: РВВДНУ, 2002. – 108 с. 35.    Сытник В. Ф. и др. Компьютеризация информационных процессов на промышленном предприятии. – К.: Техника, 1991. – 215 с. 36.    Чумаченко Н. Г. Информация и принятие решений. – К.: Основа, 2001. – 63 с. 37.    Щедріна О. І. Алгоритмізація та програмування процедур обробки інформації: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с. 38.    Щедріна О. І. Нові інформаційні технології: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 445 с.