Психічні порушення при захворюваннях ендокринної системи. Методи психологічної діагностики та допомоги.

Содержание:ВСТУП    3 1. Психічні порушення при захворюваннях ендокринної системи    4 2. Методи психологічної діагностики та допомоги    14 ВИСНОВКИ    18 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    19

Вступление:Патологія ендокринної системи посідає одне з провідних місць у структурі загальної захворюваності населення. В Україні спостерігається зростання кількості хворих із різними ендокринопатіями. Так, у 1993 р. таких хворих було зареєстровано 1 769 626, а в 2005 р. – 3 527 022, тобто вдвічі більше, що передусім пов’язано із введенням у 1999 р. Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду, де чітко визначено структуру патології щитоподібної залози. Крім того, кількість хворих збільшилася за рахунок проведення профілактичної роботи з раннього активного виявлення осіб із ендокринопатіями. Зміни психіки характерні для клінічної картини багатьох ендокринних захворювань. Психічні зміни при ендокринних захворюваннях різноманітні, однак є певні закономірності їхнього протікання. На ранніх стадіях і при неважкому протіканні захворювання розвивається ендокринний психосиндром, і в міру прогресування захворювання цей синдром поступово переходить у психоорганічний. На фоні зазначених синдромів, звичайно у зв’язку з наростанням ваги ендокринного страждання (але не завжди), можуть розвиватися гострі або затяжні психози. Своєрідність психічних порушень при окремих захворюваннях визначається головним чином перевагою тих або інших розладів у структурі синдрому. Ендокринні захворювання часто супроводжуються розвитком неспецифічних психоемоційних розладів і астенії.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Зміни психіки характерні для клінічної картини багатьох ендокринних захворювань. Психічні зміни при ендокринних захворюваннях різноманітні, однак є певні закономірності їхнього протікання. На ранніх стадіях і при неважкому протіканні захворювання розвивається ендокринний психосиндром (по M. Bleuler), і в міру прогресування захворювання цей синдром поступово переходить у психоорганічний. На фоні зазначених синдромів, звичайно у зв’язку з наростанням ваги ендокринного страждання (але не завжди), можуть розвиватися гострі або затяжні психози. Своєрідність психічних порушень при окремих захворюваннях визначається головним чином перевагою тих або інших розладів у структурі синдрому. Ендокринні захворювання часто супроводжуються розвитком неспецифічних психоемоційних розладів і астенії. Особливістю психологічного консультування пацієнтів із соматичними захворюваннями є необхідність починати з повного прийняття пацієнта як цілісної особистості з її актуальними в цей момент потребами й переживаннями. Психологічна корекція хворих з ендокринною патологією сприяє зміні їхнього фізичного стану і якості взаємин з навколишніми, тобто відбивається на їхній соціальній адаптації.

Литература:1.    Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний (руководство). М. «Медицина», 2002. 2.    Вознесенская Т.Г.Эмоциональный стресс и профилактика его последствий../ Русский медицинский журнал. – том №14. – №9 – С. 694 – 697. 3.    Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е., Сергеев И.И.. Психиатрия. М.: МЕДпресс–информ. 2004. –576 с. 4.    Марова Е.И. – Нейроэндокринология. – Ярославль. – 1999. – 506 с. 5.    Марова Е.И. Синдром Нельсона: Руководство по клинической эндокринологии./ Под ред. Н.Т. Старковой. 2 – е изд. СПб. – Пистер, – 1996 – С. 78 – 83. 6.    Нуллер Ю. Л., Михаленко И. Н. Аффективные психозы. – Л.: Медицина, 1988. – 264 с. 7.    Руководство по психиатрии. В 2 томах. Под редакцией А. С. Тиганова Том 2. – М. – : Медицина, 1999 г.