Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Економіка загальна»Розміщення продуктивних сил/ РПС»

Сучасний стан та особливості розміщення продуктивних сил Болгарії

Карточка работы:1837
Цена:
Тема: Сучасний стан та особливості розміщення продуктивних сил Болгарії
Предмет:Розміщення продуктивних сил/ РПС
Дата выполнения:2008
Специальность (факультет):Менеджмент готельно-ресторанного та туристичного бізнесу
Тип:Курсова робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Торговельно-Економічний Університет (КНТЕУ)
Содержание:ВСТУП    3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ    5 1.1. Передумови розміщення продуктивних сил    5 1.2. Закономірності розміщення продуктивних сил    7 1.3. Принципи і фактори розміщення продуктивних сил    8 РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ БОЛГАРІЇ    12 2.1. Загальні відомості про Болгарію    12 2.2. Передумови розміщення продуктивних сил Болгарії    14 2.3. Сучасний стан та особливості  розміщення  продуктивних  сил  Болгарії    20 РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ І БОЛГАРІЇ    29 3.1. Торгово-економічні відносини Болгарії та світу    29 3.2. Проблеми розвитку українсько-болгарського співробітництва    30 3.3. Перспективи розвитку українсько-болгарського співробітництва    32 ВИСНОВКИ    36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    40 ДОДАТКИ    42
Курс:1
Реферат:
Язык:Укр.
Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Розміщення продуктивних сил формується під впливом багатьох умов і закономірностей, і тому ефективність розміщення виробництва залежить від багатьох складників. Болгарія є однією із слаборозвинених країн Європи. Її господарство в основному опирається на промисловості та сільському господарстві. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз сучасного стану та особливостей розміщення продуктивних сил Болгарії. Об’єктом дослідження є територія Болгарії, предметом дослідження є розміщення продуктивних сил Болгарії. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -    розглянути теоретично-методологічні основи дослідження розміщення продуктивних сил; -    здійснити аналіз сучасного стан та особливостей розміщення продуктивних сил Болгарії; -    обґрунтувати економічне співробітництво України і Болгарії. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.
Объём работы:
40
Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: До основних передумов розміщення продуктивних сил можна віднести природні, демографічні історико-економічні. До природних передумов відносяться клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, водні ресурси, сонячні ресурси. Економічні передумови розміщення продуктивних сил – це сукупність економічних умов та відношень, які впливають на особливості розміщення продуктивних сил. Історико-економічні передумови – це закономірна послідовність подій у розвитку економіки, які істотно впливають на характер РПС. До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Республіка Болгарія (болг. България) – держава у Південно-Східній Європі. Розташована в східній частині Балканського півострова. Межує на півночі з Румунією – вздовж Дунаю, на півдні – з Грецією і Туреччиною, на заході – з Сербією і Македонією. На сході омивається Чорним морем (протяжність берегової лінії 378 км). Площа країни складає 110,9 тис. км2. Столиця – Софія. Грошова одиниця – лев. Болгарія – член ООН, ЄС, НАТО. Особливо промисловість розвинена в таких галузях: -    Електромашинобудування (виготовлення верстатів, гірничих машин, зрошувальних приладів), -    Металургія ( металургійні заводи цинку та олова , а також міді), -    Електроніка -    Транспортні засоби (виготовлення залізничного парку, кораблів, тракторів, трамваїв, возів акумуляторних), -    Нафтохімічна (нафтоперегінний завод), -    Хімічна (виготовлення добрив та пластмас), -    Фармацевтична, -    Косметична, -    Текстильна, -    Харчова. Вирощують: зернові культури (пшениця, кукурудза, ячмінь), соняшник, тютюн, бавовну, кормові культури, цукрові буряки, овочі ( помідори, огірки, перець, гарбузові рослини), виноградники, фрукти (яблука, персики, сливи). В Азанлицькій котловині розвинуто оброблення рослин з метою отримання з них ароматичних олійок, переважно лаванди, троянд та м’яти. Болгарія займає передові місця в світі по виготовленню та експорті трояндової олійки. Розводять вівці, худобу, свиней, кіз, коней, віслюків та мулів. Риболовство та лісівництво є швидше слаборозвинені. Головним природним багатством Болгарії є кам’яне та буре вугілля, руда цинку, олово, мідь, кам’яна сіль, залізна руда і нафта. Дуже добре розвинений туризм. Щороку в Болгарію приїздить понад 8 млн. туристів. Головним туристичним регіоном є узбережжя Чорного Моря: Варна, Золоті Піски, Сонячний Берег, Несебур, Помір’є, Бурґас, Созополь. У горах центри зимових видів спорту: Боровець, Памрово. Болгарія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційних металів. Осн. транспорт – залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Варна, Бургас. У Болгарії 10 аеропортів, з них три міжнародних – в Софії, Варні і Бургасі. Домінуючими в кінці ХХ ст. є: паливно-енергетична пр-сть, кольорова металургія, залізорудна промисловість, видобуток нерудних корисних копалин, облицювального каменю та ін. У 1994 в Болгарії добувалося 29 тис. т антрациту, 268 тис. т залізняку, 36 тис. т сирої нафти і 7,6 млн куб. м природного газу. Частка гірничої промисловості у ВВП в 1998-99 рр. складала 3,1 %. В ній зайнято 47940 чол. Початок ХХІ ст. – критичний час для болгарської гірничої галузі. Багато підприємств галузі приватизовано, але їх робота ще не є ефективною в умовах ринкової економіки, загальна стратегія розвитку гірничої промисловості в країні не розроблена. Запаси корисних копалин в Болгарії невеликі. Найважливіші корисні копалини – лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді. Країна має промислові запаси мідної руди на 30-50 років, золотовмісних руд – на 20 років, свинцевих і цинкових руд – на 20 років, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя – більш ніж на 200 років. Загальна цінність розвіданих мінеральних ресурсів (не вважаючи нафти і газу) складає біля 320 млрд. дол. США. Відносна частка окремих різновидів ресурсів наступна: вугілля – 54,47%; руд кольорових і дорогоцінних металів – 5,69 %; чорних металів – 2,05 %, індустріальної сировини – 23,64 % і декоративного каменя – 14,15 %. Болгарія традиційно відома всьому світові значним виробничим та експортним потенціалом у таких галузях: товари харчової промисловості, виноробства, тютюнового виробництва, напої, парфумерно-косметичні вироби, медикаменти, одяг, взуття, меблі, кераміка, санітарне устаткування, будівельні матеріали, електронні й електротехнічні товари, устаткування для харчової промисловості, електродвигуни, верстати, підйомно-транспортні засоби. Експортний потенціал зазначених галузей є передумовою збалансованого розвитку торгівлі. Слід зазначити, що однією з особливостей зовнішньоекономічної політики України є її багатовекторність, яка передбачає пріоритетний розвиток економічних відносин передусім з тими країнами, які розглядаються нею як стратегічні партнери. Йдеться, зокрема, про відносини з Європейським Союзом, країнами – членами СНД, США. Через низку об’єктивних та суб’єктивних причин серед стратегічних партнерів України особливе місце посідає Росія.   Спираючись на наші дослідження, рекомендуємо: -    Активізувати регіональне співробітництво з метою розширення прямих партнерських зв’язків між підприємцями обох країн. -    Заохочувати підприємців України і Болгарії до більш активної участі у виставках, ярмарках, бізнесах-форумах, рекламних акціях. -    Відзначити важливість роботи із спрощення процедур сертифікації продукції, що постачається в обидві країни, і рекомендувати компетентним органам України та Болгарії прискорити розв’язання існуючих у цій галузі проблем. -    Досягти домовленості між двома країнами про надання допомоги і сприяння у сфері захисту інтелектуальної власності. -    Укласти угоду з технічного та фінансового співробітництва і брати активну участь у реалізації відповідних міжнародних програм. -    Підписати договори про взаємний захист і заохочення інвестицій. -    Розширити і виконувати тарифні квоти на імпорт та експорт товарів та послуг, оперативно надавати інформацію з цих питань. -    Укласти угоди про взаємні торговельні концесії. -    Поліпшити торговельні домовленості щодо використання перероблених сільськогосподарських товарів.
Вариант:нет
Литература:1.    Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес,2004. – 615 с. 2.    Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономічної стабiлiзацiї в Українi // Економiка України. – 2004. – №2. 3.    Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К.: Наукова думка, 2005. – 400 с. 4.    Дані Міністерства економіки Республіки Болгарія. 5.    Задох А. Макроекономіка: курс лекцій. – К.: Знання, 2002. – 277 с. 6.    Зовнішня торгівля України. Статистичний збірник. – К., 2007. 7.    Конкурентоспособность украинской промышленности // ЭКО. – №5. – 2006. 8.    Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М. Н. – М.: Політіздат, 1993. – 341 с. 9.    Курьеров В. Г. Общие тенденции // ЭКО. – №10. – 2005. 10.    Макконнел Р., Брю С. Л. Економікс: принципи, проблеми, політика. – М.: Республіка, 1992. – С. 59-60. 11.    Михасюк І. Економіка України. – К.: Основи, 2002. – 325 с. 12.    Міжнародні економічні відносини: підручник / Під ред. Філіпенко А.С. – К.: Либідь, 2006. – 371 с. 13.    Основи світогосподарських зв’язків. Під ред. Гриневої В. Н., Парамонова В. В. – Х.: Основа, 2003. – 266 с. 14.    Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та ін.; За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища школа, 1997. – 375 с. 15.    Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Качана Є. П. – К.: Вища школа, 2005. – 421 с. 16.    Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Ковалевського В. В., Михайлюка О. Л., Семенова В. Ф. – К.: Знання, 2005. – 451 с. 17.    Рубський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. – 2003. – №4. – 36 с. 18.    Соколенко C. I. Економіка України. - К.: Либідь, 2005. – 375 с. 19.    Тенденції української економіки / За ред. Ковалевського В. В. – К.: Знання, 2006. – 124 с. 20.    Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 2003. – 257 с. 21.    Экономика: Учебник. (Под ред. Булатова А. С.). – М.: Издательство БЕК, 2005. – 314 с. 22.    Экономическая география. – М.: Агропромиздат, 1990. – 348 с.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (74)