Методологія управління портфелями проектів та програмами розвитку компаній

Содержание:Вступ    3 Методологія управління портфелями проектів та програмами розвитку компаній    4 Висновки    13 Список використаної літератури    14

Вступление:Управління проектами — мистецтво керівництва людськими, матеріальними та фінансовими ресурсами та їх координації впродовж усього життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів та техніки управління для досягнення певних результатів відносно складу та обсягу робіт, вартості, якості з метою задоволення потреб та вимог усіх учасників проекту. Управління — це насамперед процес, спрямований на досягнення певних цілей. Управління проектом — це управління змінами, що виникають як у процесі координації дій колективів людей, які беруть участь у виборі та обґрунтуванні ідеї, оцінці ефективності прийнятних способів досягнення поставлених цілей та контролю вартості, якості, так і в процесі реалізації проекту.

Выводы:Ті чи інші організаційні підходи можуть використовуватися для різних типів проектів з різним рівнем ефективності. Функціональна структура організації може стати ефективною для добре структурованих проектів з чітко визначеними цілями, пакетами робіт та технологіями їх виконання. І навпаки, проектна структура або жорстка матриця можуть стати більш ефективними для складних проектів, які мають високу ступінь невизначеності у змісті робіт та технологіях їх виконання. Урешті-решт в окремому випадку створення адаптованої організаційної структури може передбачити використання комбінації організаційних підходів (конгломерату). У різних відділеннях компанії можуть використовуватися різні організаційні структури залежно від типу виконаних робіт. Таким чином, кожна з розглянутих організаційних структур управління проектом має специфічні переваги та недоліки. Вибір на користь тієї чи іншої структури здійснюється з урахуванням таких чинників, як: масштаб проекту, його складність та тривалість проектного циклу. Не менш важливим є правильний вибір керівника проекту, який уміло представляє інтереси замовника, має добру інженерну підготовку, високі ділові якості, економічне мислення й досвід роботи, здібності до взаємодії з усіма учасниками проекту, що дає змогу вдало обрати організаційну структуру управління проектом.

Литература:1.    Бармецький П. П. Економічна сутність управління проектами // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 11.– C.140-147. 2.    Верба В. А., Загородніх О. А. Проектний аналіз: Підручник: Навчальне видання.– К.: КНЕУ, 2000. – 322 c. 3.    Калинина Л. Инструментальные средства управления проектами // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – № 9. – C.75-83. 4.    Карданская Н. Л., Чудаков А. Д. Системы управления производством: анализ и проектирование: Учебное пособие: Навчальне видання. – М.: РДЛ, 1999. – 240 c. 5.    Пересада А. А., Майорова Т. В., Ляхова О. О. Проектне фінансування: Підручник: Навчальне видання. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 c.