Зміст освіти та його компоненти. Принципи й критерії змісту освіти. Державний освітній стадарт.

Задание:Дати відповіді на питання: 1. Зміст освіти та його компоненти. 2. Принципи й критерії змісту освіти. 3. Державний освітній стадарт.

Содержание:Вступ 1. Зміст освіти та його компоненти 2. Принципи й критерії змісту освіти 3. Державний освітній стадарт    Висновок Список використаної літератури

Вступление:На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою. Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці. Вагомого значення для української національної школи набуває оновлення її змісту відповідно до прийнятих державних документів про школу і державні стандарти освіти. Залежно від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту. Зміст освіти полягає у забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Цей досвід охоплює: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до довколишнього світу, інших людей. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціально детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються в школі. У Державній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») 1 окреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і на перспективу, визначено курс на створення системи неперервного навчання й виховання, забезпечення можливості духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як вищої цінності нації. Таким чином, актуальність змісту освіти не перестає зменшуватися, адже від того, що буде вивчати підростаюче покоління, як його будуть виховувати, залежить майбутнє української нації. Метою нашого дослідження є уточнення змісту освіти, визначення критеріїв та принципів його відбору, розгляд основних положень Державного освітнього стандарту.

Выводы:Змістом освіти називають систему наукових знань, умінь і навичок, які необхідні для всебічного розвитку розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовки до суспільного життя, до подальшої професійної діяльності, до праці. Зміст освіти – це динамічна структура, яка постійно змінюється. При цьому є два рівні змін. Перший рівень пов'язаний із впливом зовнішніх факторів – зміни в суспільстві породжують соціальне замовлення на певний тип особистості, а значить, на певний тип освіти. Другий рівень факторів, що обумовлюють динаміку змін цього феномена – це його внутрішні протиріччя. Зміна соціального замовлення зумовлює постійне коригування змісту в напрямку його розширення. Нові компоненти змісту вступають у протиріччя з уже існуючими. Для того щоб усвідомити цю динаміку, ми розглянули внутрішню структуру змісту освіти. Зважаючи на завдання всебічного розвитку особистості й потребу вдосконалення освіти в сучасній національній школі, у процесі формування змісту освіти виходять з того, що загальна освіта покликана давати знання, що сприяють розвитку мислення, і знання, потрібні для життя, які можна застосовувати у практичній трудовій діяльності. Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент визначає обов'язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах навчальні предмети, які передбачають отримання кожним випускником базового освітнього рівня. Державний компонент складається із таких напрямів навчальних дисциплін:«суспільствознавство»; «мова і література»; «культурознавство»; «природознавство»; «математика»; «фізична культура і здоров'я»; «технологія». Шкільний компонент має на меті розширення і поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки школярів, забезпечення їхнього індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів.     Ми з’ясували, що зміст освіти визначається у науковій літературі та у навчальних планах і навчальних програмах, здійснення яких можливо за допомогою посібників, підручників, методичних збірників, хрестоматій, тощо. Зміст освіти підпорядковується цілому ряду наукових вимог, до яких відносять: мету загальної середньої освіти, гуманістичну спрямованість змісту освіти, науковість, полікультурність, світський характер освіти, інтегративність, єдність змістової і процесуальної сторін навчання, відповідність основних компонентів освіти структурі базової культури особистості, послідовність, відповідність віковим можливостям і рівню підготовки учнів, доступність, підтримка світового стандарту в змісті освіти. Також ми розглянули основні критерії добору змісту освіти.     Визначаючим  для змісту освіти є Державний освітній стандарт, який передбачає уточнення та затвердження державою обов’язкових положень щодо навчального та розвиваючого процесу серед учнів та студентів.     Хочемо вказати, що важливою умовою вдосконалення змісту освіти є подолання суперечності між суспільними вимогами, щодо освітньої підготовки підростаючого покоління і потребами та інтересами особистості. У процесі формування змісту освіти необхідно враховувати і забезпечувати збалансованість особистісних і загальнодержавних інтересів. Це обумовлює наявність двох основних напрямів формування змісту освіти: державного (постановка обов’язкових для всіх вимог до загальноосвітньої підготовки) та особистісного (забезпечення індивідуальної зорієнтованості змісту освіти). Останній робить реальною для кожної особистості можливість вибирати предмети і курси, які поглиблюють і доповнюють визначений державою навчальний зміст.

Литература:1.    Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). – К., 1994. 2.    Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. – К, 1997. 3.    Закон України «Про освіту» // Голос України. – 1996. – №77. 4.    Закон України «Про загальну середню освіту» // Інформаційний збірник МО України. – 1999 – № 15. 5.    Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 436 с. 6.    Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3–тє видання, доповнене. – К.,2001. – 608 с. Гуманізація процесу навчання  в школі: Навч. посібник / За ред. С. П. Бондар. – 2–ге вид., доповн. – К.: Стилос, 2001. – 256 с. 7.    Омеляненко В.Л., Мельничук С.Г., Омеляненко С.В. Педагогіка: Навч. посібник. — Кіровоград, 2000. – 228 с. 8.    Теоретические основы содержания общего среднего образования / Под ред. В. Краевского, Я. Лернера. – М. 1999. – 244 с. 9.    Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 386 с. 10.    Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 566 с.