Рівень життя населення України

Содержание:Вступ                                                                                                  3 1. Місце  України серед країн світу за ІЛР                            5 2. Індекси людського розвитку в регіональному розрізі      8 Висновки                                                                                     19 Список використаної літератури                                                  21

Вступление:Стан і розвиток суспільства визначається значною кількістю та складом його населення, його трудовими можливостями, рівнем та якістю життя. Показники кількості, складу, динаміки населення, рівня його життя дають змогу судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденціях, вказують державі заходи, які необхідно вжити для розвитку народонаселення. Саме населення країни є джерелом ресурсів для праці, носієм конкретних економічних відносин. Україна переживає складний період розвитку державності, що відбивається на її населенні. Починаючи з 1993 року чисельність постійного населення країни зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб щорічно 1, ст. 68. За даними Держкомстату за 15 останніх років чисельність населення України зменшилась на 5 млн. осіб і складала станом на 1 липня 2006 року 31,79 млн. осіб в містах та 14,96 млн. осіб в сільській місцевості 4, ст. 18. За прогнозом Інституту демографії і соціальних досліджень НАН до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осіб. Це скорочення зумовлене великою кількістю факторів, серед яких економічна криза, зміна типу і режиму відтворення (переважання смертності над народжуваністю людей), негативні тенденції у міграційних процесах, екологія та ін. Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються. За визначенням ООН, рівень життя - це сукупність таких показників: здоров’я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення, тощо. Для характеристики рівня життя ООН використовує такай показник як «індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). Він включає в себе: ?    тривалість життя населення - 25-85 років; ?    рівень освіти - 0-100% (кількість років, які провів у режимі навчання після 15 років середній громадянин); ?    обсяг ВВП на душу населення від 200 до 4000 $ США; ?    ступінь задоволення матеріальних, духовних та  соціальних потреб людини

Выводы:Таким чином, на загальному тлі покращення ситуації на ринку праці в Україні зберігається негативна тенденція посилення диференціації регіонів. За узагальненим індексом (враховуються коефіцієнт безробіття, навантаження на 1 вільне робоче місце та частка економічно активного населення) стан ринку праці найкращий у Київській області та промислових південно-східних регіонах. Останні місця зі значним відривом від лідерів посіли Тернопільська, Черкаська, та Рівненська області. Таким чином, за інтегральною характеристикою соціального розвитку, яка враховує показники відтворення населення, рівень доходів та стан ринку праці, регіони України можна поділити на три групи. До групи з найвищим рейтингом увійшли Донецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Одеська, Київська, Харківська області, м. Київ, Автономна Республіка Крим (включаючи м. Севастополь). У найгіршому становищі перебувають Черкаська, Тернопільська, Сумська, Вінницька, Кіровоградська, Чернігівська, Херсонська та Рівненська області. Отже, Україна має певні досягнення у реалізації державної політики в соціальній сфері. Проте рівень та якість життя населення в державі ще далекі від європейських стандартів. Тому провідним завданням соціального розвитку має стати закріплення досягнень та позитивних тенденцій у соціальній сфері, що були закладені 2007 р. Слід виходити з того, що постійне підвищення добробуту населення є найбільш ефективним чинником зміцнення соціальної стабільності в суспільстві. У цьому контексті варто зазначити, що соціальні й економічні завдання слід розглядати не як альтернативні, а як взаємодоповнюючі напрями у визначенні пріоритетів розвитку. Реалізація соціальної політики має стимулювати економічну динаміку, а економічне зростання є запорукою стабільного нарощування соціальних показників, зокрема зростання доходів населення та поліпшенню його соціального забезпечення. При цьому довгостроковими орієнтирами стратегії у соціальній сфері залишаються створення умов для забезпечення достойного життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров’я населення.

Литература:1.    Рівень життя населення України / НАН України. Ін-т демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики України; За ред. Л. М. Черенько. — К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006. — 428 с. 2.    Стойко О.Я. Сучасний стан рівня життя населення України // Матеріали доп. V Міжнародного конгресу українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку”. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2000. - Ч. 2. - С. 84-87. 3.    Удотова Л.Ф. Соціальна статистика. Київ: КНЕУ, 2002, 376 с. 4.    Україна: Cтратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2006: Монографія / За ред. О.С. Власюка. – К. : НІСД , 2006. – 576 с.