Джерела адміністративного права

Содержание:ВСТУП  РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА  РОЗДІЛ 3. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА  ВИСНОВКИ  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступление:На відміну від значної кількості інших галузей права України, джерелами яких є один (або декілька) такого роду актів (наприклад, в кримінальному праві - Кримінальний кодекс, в цивільному -  Цивільний, господарському - Господарський), адміністративне право України містить значну кількість нормативних актів, що є джерелами цієї галузі права. Це пов'язано з тим, що більшість суспільних відносин в нашій державі вимагають регулювання адміністративно-правовими нормами. Управлінською діяльністю держави зараз охоплюються всілякі сфери і сфери суспільного життя, їх специфіка зумовлює і необхідність особливих адміністративно-правових норм, а це, у свою чергу, обумовлює необхідність прийняття різноманітних нормативних актів, що містять ці норми. Але ця різноманітність джерел даної галузі права не означає їх безсистемності і хаотичного накопичення. Адміністративне право стає усе більш внутрішньо організованою галуззю, що обумовлює виключення з числа джерел тих нормативних актів, які порушують єдину сутність цієї сфери. На жаль, слід констатувати, що, не дивлячись на прискорений процес створення гармонізованої системи нормативних актів, що є джерелами адміністративного права, до цих пір ця система містить акти, які не в повному обсязі відповідають сучасній ролі і завданням цієї важливої галузі українського права. Питання джерел адміністративного права в своїх наукових працях досліджували: Старилов, Тихомиров, Бахрах Д.Н., Битяк Як об'єкт дослідження розглянуто закономірності суспільного розвитку правової системи з точки зору дії і застосування джерел адміністративного права. Предметом дослідження є норми права, теоретичні переконання  щодо джерел адміністративного права. Головною метою дослідження є аналіз загальних основ теорії джерел адміністративного права, узагальнення і систематизація вітчизняних теоретичних конструкцій, а також досліджень закордонних правознавців. Зазначена мета обумовила постановку і вирішення наступних конкретних завдань: — виявити характерні риси джерел адміністративного  права і дати визначення поняттю "джерело адміністративного права"; — визначити основні напрями розвитку системи джерел адміністративного права; — сформулювати наукові висновки і внести пропозиції відносно систематизації адміністративного законодавства, зокрема кодифікації адміністративно-правових норм. Методологічною основою дослідження слугували загальнонаукові і приватнонаукові методи пізнання: історичний, формально-логічний, статистичний, соціологічний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, а також спостереження, аналіз, синтез, аналогія, абстрагування, моделювання і узагальнення.

Выводы:Отже, джерела адміністративного права – це зовнішні норми вираження адміністративно-правових норм. Той факт, що адміністративне право регулює значну кількість суспільних відносин різноманітного обсягу й зумовлює чисельність джерел адміністративного права. Джерела адміністративного права, можна сказати, складають певну систему в якій можна виділити: — Конституцію України; — Кодекс про адміністративні правопорушення України; — Кодекс адміністративного судочинства України — Закони України (наприклад, “Про державну службу”, “Про звернення громадян”, “Про освіту”, “Про об’єднання громадян”, “Про боротьбу з корупцією” тощо); — Постанови та розпорядження Верховної Ради України; — Укази та розпорядження Президента України; — Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; — Накази, інструкції керівників міністерств, державних комітетів, органів виконавчої влади зі спеціальним статусом; — Накази керівників державних підприємств, установ, організацій; — Нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (рішення, розпорядження); В Україні постійно спостерігається процес систематизації адміністративного законодавства. Систематизація – це упорядкування та удосконалення нормативного матеріалу, приведення його у певну систему. Систематизація здійснюється у двох формах: інкорпорація та кодифікація. Інкорпорація адміністративного законодавства – зовнішня обробка чинного та недіючого нормативно-правового матеріалу й розташування його в певному порядку. Вона здійснюється з метою поліпшення пошуку нормативного матеріалу, наукових досліджень. Проводиться інкорпорація як органами держави, так і недержавними органами. Частіше її здійснюють інститути, комісії, вчені. Кодифікація адміністративного законодавства – перегляд нормативно-правових актів з метою усунення протиріч між ними, створення нових правових актів, створення кодифікованих актів. Для адміністративного законодавства характерна часткова кодифікація, оскільки протягом довгого часу кодифікації підлягали лише адміністративно-деліктні норми. Так, у 1927 р. був прийнятий Адміністративний кодекс, у 1980 р. – Основи законодавства про адміністративні правопорушення СРСР та союзних республік, у 1984 р. – Кодекс про адміністративні правопорушення, у 1991 р. – Митний кодекс України, 2002 р. – новий Митний кодекс України, 2005 році – Кодекс адміністративного судочинства України. Отже, на сьогоднішній день кодифіковані адміністративно-деліктні норми, всі інші містяться в численних нормативно-правових актах різної юридичної сили. Проте, зараз ведеться робота по упорядкуванню законодавства, пропонується провести повну кодифікацію адміністративно-правових норм і створити Адміністративний кодекс України як сукупність кількох “кодексів”, “томів”, “книг”, серед яких будуть Кодекс України про адміністративні проступки, Адміністративно-процедурний кодекс, Кодекс поведінки державних службовців та ін. Окрім того інтенсивно ведеться робота у напрямку підготовки нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, вже підготовлено проект Кодексу України про адміністративні проступки, проект Концепції реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні. Отже, планується кодифікувати у більшості своїй переважно процесуальні норми, що ж до матеріальних, вони і надалі будуть залишатися у численних актах, що зумовлене неможливістю об’єктивного характеру для проведення їх кодифікації.

Литература:1. Конституція України:  Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1996.-№ 30.-  ст. 141. 2. Кодекс торгівельного мореплавства України вiд 23.05.1995  № 176/95-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49, 50, 51,  52, ст.349 3. Административное право и процесс: Полный курс - Тихомиров Ю.А., Москва, 2001 4. Авер'янов В., Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – № 5. – С.117-119. 5. Адміністративне право України: Підручник/ Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с. 6. Адміністративне право України: Підручник. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. -К.: Юрінком Інтер, 2003.- 544с. 7. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. А37 Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. — Харьков: Право, 2003. — 576 с. 8. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс про адміністративні проступки (проект). – Харків: Консум, 2003. – 332 с. 9. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с. 10. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для ВУЗов. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 640 с. 11. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики  / За заг. ред. В.Б. Авер`янова. – К.: Факт, 2003. 12. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – Київ, 1998. 13. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. — 520с. 14. Скакун О.Ф.Теорія держави та права: Підручник. – Харьків: Консум; Ун-т внутр.справ, 2000 – 704 с. 15. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. С77 В 3 т. Т. I: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. — М.: Издательство НОРМА, 2002. — 728 с. 16. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф.В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — М.: Издательство НОРМА, 2002. — 616 с.