Раціональне та нераціональне природокористування

Содержание:Вступ 3 1. Основні положення і поняття раціонального природокористування 5 2. Нераціональне природокористування 7 3. Природокористування України 10 Висновки 13 Список літератури 14

Вступление: Людство з прадавніх часів використовувало природу в господарських цілях (охота, збирач, рибальство). Впродовж всієї історії відбувалося розширення зв'язків в системі природа — людина. У сферу людської діяльності включався все новий вигляд природних ресурсів. Зростала чисельність населення, збільшувалися масштаби виробництва, відбувалася зміна природного середовища в результаті людської діяльності. Природокористування — процес впливу суспільства на природу з метою розвитку продуктивних сил, включає освоєння природних багатств і компонентів екологічних систем, перетворення й охорону природних комплексів і їхніх компонентів. Природокористування підрозділяють на раціональне й нераціональне Раціональне природокористування спрямовано на забезпечення необхідних умов існування людства й одержання матеріальних благ, максимальне використання кожного природного територіального комплексу, запобігання або зниження можливих шкідливих наслідків процесів виробництва або інших видів людської діяльності, на підтримку й підвищення продуктивності й привабливості природи, ощадлива витрата її ресурсів. 2; 27 Нераціональне природокористування позначається в зниженні якості природних ресурсів, їхній розтраті й вичерпанні, підриві відбудовних сил природи, забрудненні навколишнього середовища, зниженні її оздоровчих і естетичних властивостей. Раціональне природокористування характерно для соціалістичного, нераціональне — для капіталістичного суспільства. Прогнозування стану навколишнього середовища й природних ресурсів — інформація про господарську діяльність, що відбуваються в біосфері під впливом, людини процесах і можливих порушеннях сформованих рівноваги у найближчі роки й на доступну для огляду перспективу. Прогнозування містить у собі насамперед дані про сучасне положення й сформовані тенденції у використанні природних багатств і в стані навколишнього середовища; відправний пункт складання прогнозів визначення основних напрямків і кінцевих цілей господарського розвитку на перспективу. Виходячи із цих даних, визначають ступінь можливих порушень природних комплексів і екологічних систем у регіонах і ступінь забруднення навколишнього середовища. Важливим моментом екологічного прогнозування й планування повинне бути складання кадастрів природних ресурсів (земель, вод, лісів, тваринного миру). В даний час активна роль людини у використанні природи знайшла своє віддзеркалення в природокористуванні як особливій сфері господарської діяльності. В даний час більшість країн проводять політику раціонального природокористування, створені спеціальні органи охорони довкілля, розробляються природоохоронні програми і закони. Важлива спільна діяльність країн по охороні природи, створення міжнародних проектів. Збереження довкілля — найважливіша загальнолюдська проблема. Вдосконалення раціонального природокористування — одне з основних завдань сучасності. 9; 176

Выводы:Природокористування, в широкому сенсі використання природних ресурсів в процесі господарської діяльності з метою досягнення певного економічного ефекту. У цьому значенні природокористування збігається з процесом суспільного виробництва. У вузькому сенсі природокористування включає раціональне використання природних ресурсів, їх відтворення, охорону природи. Природокористування. - важлива частина господарської практики і реалізується в рамках певної екологічної політики. Пов'язано з формуванням відповідних даному суспільству норм екологічної поведінки населення 7; 432. В процесі історичного розвитку дія на природу змінювалася від пасивного вжитку її речовини до злиття елементів техносфери і природного середовища, що свідомо направлялося, з метою підвищення продуктивності природних систем. Даний напрям природокористування неоднорідний, що пов'язане з існуванням капіталістичних і соціалістичних цілей і завдань Нераціональним визнається природокористування, що веде до деградації природних систем, пониження рівня здоров'я населення, втрати відновної, оздоровчої і естетичної функцій природи.

Литература:1. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249. 2. Комар И.В. Рациональное использование природных ресурсов и ресурсные циклы. - М.: Наука, 1975. 3. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000.– 238 с. 4. Кучерявий В.П. Екологія, - Львів: Світ, - 500 с. 5. Макар С.В. Основы экономики природопользования. М., 1998. 6. Одум Ю. - Экология. - М.: Мир, 1986. - Т. 2.  7. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990.– 637 с. 8. Хатунцев Ю.Л. Экология и экологическая безопасность. М., 2002 9. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування.— К.: Вища шк., 1999