Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної системи

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ 6 1.1. Сутність та структура міжнародної економічної системи 6 1.2. Об’єктивні основи розвитку міжнародної економічної системи 7 1.3. Етапи розвитку міжнародної економічної системи 9 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ 11 2.1. Сучасні соціально-економічні підсистеми світового господарства: критерії виділення 11 2.2. Особливості регіональної підструктури міжнародної економічної системи 14 2.3. Специфіка функціональної підструктури міжнародної економічної системи 25 РОЗДІЛ 3. ПОЗИЦІЇ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ 30 3.1. Кількісна оцінка залучення України до міжнародних економічних відносин 30 3.2. Перспективні напрямки участі України у міжнародній економічній системі 34 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46 ДОДАТКИ 49

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Відбувається становлення глобальної економіки – феномену XXI століття, який, з одного боку, здатен мобілізувати світовий ресурсний потенціал у напрямі його ефективної реалізації, динамізувати міжнародний рух факторів, оптимізувати галузево-регіональні пропорції, а з другого – породжує складні для розуміння і вирішення проблеми соціально-економічного розвитку людської цивілізації. Асинхронність, диспропорційність та нерівномірність взаємовідносин суб’єктів глобальної економічної системи стають каталізатором кризових явищ і процесів з руйнівним потенціалом глобального масштабу. Водночас в епіцентрах криз зосереджуються не тільки імпульси деструктиву, а і прогресу, акселерується пошук адекватних моделей поведінки корпорацій, країн, регіональних та міжрегіональних утворень, міжнародних організацій. Тому саме на кількісних і якісних проявах, багатопланових викликах і неоднозначних наслідках сучасної економічної глобалізації акцентується світовий дослідницький інтерес. Інтелектуальний ресурс концентрується на проблематиці визначення імперативів системної взаємодії у межах глобалістики – нової науки, що інтегрує міждисциплінарний аналіз провідних зарубіжних і національних вчених, наукових шкіл і спеціалізованих інститутів. Перманентні динамічні середовищні зміни та поглиблення глобальних протиріч, з одного боку, знецінюють інструментарій ефективного реагування на геоекономічні перекомпозиції і зміни параметрів конкурентної боротьби, коли морально застарівають не тільки моделі, а й концепції розвитку, а з другого – стимулюються наукові дослідження у межах світової економіки. Одне з найбільш повних тлумачень світової економіки дав французький економіст Мішель Бо. У поняття світової економіки він включає наступні складові: - сукупність виробничої діяльності людини, яку можна виразити макроекономічними показниками в натуральній і вартісній формі за визначений період часу (зазвичай за 1 рік) (наприклад, сукупний світовий обсяг ВВП (у дол. США), сукупний світовий обсяг виробництва автомобілів у рік (у млн. шт.) і т. ін.); - сукупність національних економік усіх країн світу, кожна з яких займає своє визначене місце у світовій системі; - сукупність міжнародних економічних відносин, економічних зв'язків між національними господарствами; - глобальна діяльність транснаціональних компаній (ТНК) і транснаціональних банків (ТНБ); - інтеграційні угруповання країн, співтовариства країн і міжнародні організації; - світова система, що сформувалася й організована в результаті розвитку капіталістичного способу виробництва; - результат економічної діяльності всього людства, розглянутий з урахуванням стану навколишнього середовища і наявних ресурсів. Таким чином, світова економіка – це економічна система, яка сформувалась до кінця XIX століття і продовжує удосконалюватися. Світову економіку можна визначити як економічну систему, що само відтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів. Основою виникнення й існування системи виступає її цілісність, що припускає економічну взаємодію всіх складових частин системи на досить стійкому рівні, що забезпечує регулярну циркуляцію відтвореного продукту в глобальному масштабі, постійну діяльність, життєздатність системи, її саморегуляцію і розвиток. Така єдність світового господарства, циркуляція відтвореного продукту забезпечується національними і міжнародними ринками з властивими їм товарно-грошовими відносинами і множинністю цін. Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз міжнародної економічної системи та її основних підсистем. Об’єктом дослідження є міжнародна економічна система (МЕС), предметом дослідження є характеристика функціональної і регіональної підсистем МЕС. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної економічної системи; - здійснити аналіз особливостей сучасного етапу розвитку міжнародної економічної системи; - обґрунтувати позиції України у міжнародній економічній системі. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі світової економіки, міжнародних економічних відносин. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи. Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Можна поділити МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. Крім того, МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми міжнародних економічних відносин. В процесі розвитку міжнародної економічної системи відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами; групами країн; підприємствами і організаціями, які знаходяться в різних державах. Характерно, що процеси взаємодії країн, їх співробітництва мають суперечливу природу. Діалектика МЕВ полягає в тому, що прагнення держав до економічної незалежності, укріпленню національних господарств обумовлює в кінцевому рахунку все більшу інтернаціоналізацію економічного життя країн. Міжнародна економічна система склалася на початку XX ст. у результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового і неухильного включення економік у загальну систему світових господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспільного виробництва. Вся сукупність національних економік у світі складає близько 200 держав. Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний валютний форд, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соціальним і демографічним аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня економічного розвитку країн. Близько 1 млрд. людей проживають у розвинених, ринкових, стабільних суспільствах (так званих країнах «золотого міліарду»), які перебувають здебільшого в рівноважних економічних станах. Вихід з економічної рівноваги для них є ознакою кризи, тому політика урядів цих країн полягає у пошуку шляхів запобігання негативних явищ та гармонізації відносин у суспільстві. Ще близько 3 млрд. чоловік перебувають в складних умовах країн, що обрали шлях приєднання до цивілізованої спільноти. Для економік цих країн характерний стан нерівноваги, який пов’язаний з процесами прискореного розвитку і зростання (країни південно-східної Азії - Китай, Індія, Південна Корея, В’єтнам) або перманентно триваючої системної кризи (Україна, Росія, Грузія, Молдова, країни Латинської Америки). Дії уряду країн, що розвиваються, не можуть сприяти досягненню рівноваги, оскільки вони або спираються на доктрини, що вважають рівновагу завадою на шляху випереджаючого розвитку, або спрямовані здебільшого на подолання причин та наслідків кризи. У своїх економічних рішеннях політики цих країн спираються інколи на протилежні за своєю суттю поради від неокласиків, в особі представників МВФ і СБ, та інституціоналістів, еволюціоністів, компаративістів. Найбільш успішні серед країн, що розвиваються, реалізують власні моделі розвитку (на приклад Китай), які розроблені вітчизняними вченими і відповідають особливостям національної соціально-економічної системи та менталітету народу. Населення найбідніших країн світу становить близько міліарду чоловік (Африка, Океанія). Вони віддалені від благ цивілізації і перебувають у рівноважному стані тотальної вбогості, основою якої є традиційне господарство – натуральна, родова економіка. Таким чином, на сьогоднішній день 3/5 людства перебуває на шляху оновлення і переходу до нових цивілізаційних форм, тоді як найбагатша і найбідніша його частина (2/5), за різними причинами, знаходяться у стані динамічної рівноваги. Функціональними підсистемами міжнародної економічної системи, в якій віддзеркалюється рух різноманітних ресурсів, що переміщуються між країнами, регіонами, фірмами та юридичними особами, є міжнародний обіг, світова торгівля. У рейтингу Всесвітнього економічного форуму Україна опустилася з 69 на 73 місце, таким чином значно погіршивши свої позиції серед країн конкурентної економіки Перелік конкурентних переваг економіки України дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Назвемо деякі з них: якість залізничної інфраструктури (31-ше місце), державний борг (17-те), якість початкової освіти (49-те), доступ до вищої освіти (17-те), якість математичної і природничо-наукової освіти (44-те), якість освітньої системи (47-ме), практика наймання і звільнення (16-те), витрати на звільнення персоналу (17-те), відношення продуктивності праці до заробітної плати (26-те), участь жінок у трудовій діяльності (26-те), контроль за міжнародною дистрибуцією (46-те місце), здатність до інновацій (40-ве). Для ефективної організаційно оформленої інтеграції України в глобальний конкурентний простір необхідним є врахування кількісних та якісних передумов, які визначають рівень її конкурентоспроможності. Серед них: політико-правові, природні, економічні, інфраструктурні, соціальні та культурні передумови.

Литература:1. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения. -Учеб. пособие. - 4-е изд., перераб. и доп.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 2006. - 264 с. 2. Акопова Е.С., Воронкова О.Н., Гаврилко Н.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения. Ростов-на-Дону: "Феникс", 2002. - 450 с. 3. Алдакушина Е.С. Современная международная торговля // Внешняя торговля. - №3. - 2006. - С. 22-26. 4. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації Монографія. – К.: КНЕУ, 2004, 273 с. 5. Валлерстайн И. Глобализация или переходный период? // Экономические стратегии. - № 11. - 2006. - С. 15-20. 6. Гаврилова Т.В. Международная экономика. Учебное пособие. - М.: Издательство "ПРИОР", 2003. - 560 с. 7. Гельвановский М., Жуковская В., Трохимова И. Конкурентоспособности микро-, мезо- и макроуровневом измерениях // Рос. экон. журн. - 2005. - № 3. - С. 67-77. 8. Дорожкина М.С. Роль глобализации в современном мире // Сб. науч. работ КНЭУ. - 2003. - С. 42-45. 9. Киреев В.П. Международные экономические отношения. - СПб: СпбГУ, 1999. - 565 с. 10. Конкурентоспроможність національної економіки // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць. – Вип. № 14. / Під ред. Б.Є. Квасюка. – К.: Академія муніципального управління, 2003. 11. Кротов И.Р. Глобализация и мир // Thе Есоnomist. - № 2. - 2004. - С. 9-11. 12. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер с англ. / Общ. ред. и предисл. О.В. Ивановой. - М.: Прогресс, 2002 - 520 с. 13. Майєр Джеральд М. Основні проблеми економіки розвитку: Пер. з англ. - К.: Либідь, 2003. - 684 с. 14. Новицький В. Є. Геополітична стратегія відкритої економіки // Бюлетень НДСД НАН України, березень, 2003. 15. Пузанов І. Зміни умов торгівлі України: фактори і тенденції. - К.: Вид-во ІМВ, 2005. - 170 с. 16. Робинсон. Дж. Економічна теорія недосконалої конкуренції. - М.: Дело, 2002. - 297 с. 17. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход. / Пер. с анг. - М.: Инфра-М, 2006. - 495 с. 18. Сергеев П.В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе: Учебное пособие по курсу "Мировая экономика". - М.: Новый Юрист, 1998. - 620 с. 19. Федірко О.А. Інституціональні передумови формування інноваційної моделі розвитку економіки України // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. – Вип. № 3. / Відп. ред. В. Д. Базилевич. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2003. 20. Федірко О.А. Системність інноваційного процесу як основа конкурентоспроможності національної економіки // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць. – Вип. № 18. / Відп. ред. Ю. М. Мальчин, Ю. В. Ніколенко. – К.: Академія муніципального управління, 2005. 21. Федірко О.А. Стратегічний аспект формування конкурентних переваг національної економіки на основі інноваційної моделі розвитку // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. № 15. / Голов. ред. А. П. Наливайко. – К.: КНЕУ, 2004. 22. Федірко О.А. Сучасний зміст поняття конкурентоспроможність національної економіки // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць. – Вип. № 14. / Відп. ред. Ю. М. Мальчин, Ю. В. Ніколенко. – К.: Академія муніципального управління, 2003. 23. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. - М.:ИНФРА-М, 1998.- 425 с. 24. Хейне П. Экономический образ мышления. - Пер. с англ. Издание второе, стереотипное. - М.: Изд-во «Дело», 2002. - 704 с. 25. Шуста Т.М. Пріоритети інтеграції України в міжнародне конкурентне середовище // Міжнародна економіка: Збірник наукових праць. - Вип.28. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С.171-176. 26. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. 2-е издание. - М.:"Дело", 2004. - 350 с. 27. Gwartaney J. Macroeconomics : Private & Public Choice. - San Diego, CA, U.S.A.: Dryden Press, 1997 - 423 p. 28. Krugman P. International Economics: Theory And Policy. - New York: Addison Wesley, 2005. - 680 p. 29. Porter M. Competetive Strategy - New York: Free Press, 2004. - 416 p. 30. Porter M. On Competition. - Harvard Business School Press, 1998. - 485 p. 31. Porter M. The Competitive Advantage of Nations. - New York: Free Press, 1998.-896 p. 32. Thompson H. International Economics: Global Markets and Competition -World Scientific Publishing Company, 2006. - 520 p.