Выводы:У курсовій роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ аналізу ринку праці з мікроекономічної позиції. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, зводяться до наступного:
1. Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо.
2. Обґрунтовано, що сучасний ринок праці не відповідає неокласичному ідеалу конкурентного ринку. Попит адаптується до умов пропозиції тільки за умови наявності прямого зв’язку, за допомогою якого держава модифікує сам зміст і умови зайнятості.
3. Один із підходів до диференціації ринку праці, який зустрiчається у вiтчизнянiй лiтературi, — подiл його на зовнiшнiй та внутрiшнiй. Позитивним є те, що автори визнають наявнiсть ринку працi й у самому пiдприємствi, а не лише поза ним. Але водночас спостерігається спрощене уявлення про ринок праці та його диференціацію. Неможливо вичленити певну частину ринку праці окремої країни, назвавши його внутрішнім, і відокремити його від іншої частини — зовнішнього ринку праці. Пояснюється це тим, що попит на робочу силу формується в межах підприємств, організацій і установ. Без попиту на робочу силу ринку праці не існує. Отже, не існує і зовнішнього ринку праці окремо від внутрішнього, як уявляють це деякі автори.
4. Для ринку праці характерним є саме вплив на мобільність цього ресурсу неекономічних факторів, але в мікроекономічному моделюванні виходять з їх незмінності хоча б у певний період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці, залишається заробітна плата, рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.
5. Двостороння монополія (або монополія — монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яка правиться профспілкою, і ціною, що заявляється монопсонією. При цьому перша з них завжди вище другої. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці теж не визначено однозначно: залежно від нахилів ліній попиту і пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або однаковим з обсягом попиту.
6. Об’єкти державного регулювання ринку працi — це ситуацiї, явища та умови соцiально-економiчного життя, фази процесу відтворення робочої сили, де виникають або можуть виникати труднощi, проблеми, якi не розв’язуються автоматично, тоді як їх розв’язання термiново потрiбне для нормального функцiонування економiки i пiдтримання соцiальної стабiльностi.
7. У спрощеному виглядi механiзм сучасного ринку праці можна подiлити на двi частини: механiзм регулювання трудових вiдносин мiж роботодавцем і найманим працiвником та механiзм соцiального захисту найманих працiвникiв і всього населення.
8. Держава разом з профспiлками має здiйснювати контроль за встановленням рiвня та диференцiацiєю заробітної плати. Однiєю з найважливiших функцiй держави є стимулювання пiдприємцiв розвивати свiй бiзнес, а отже, задовольняти потребу працiвникiв у робочих мiсцях і пiдвищувати якiсть робочої сили. Держава має також взяти на себе органiзацiю формування потенцiйної робочої сили та її використання. За профспiлками залишається контроль за умовами та оплатою працi на пiдприємствах.
Сформульовано методичний підхід і запропоновані конкретні заходи щодо регулювання зайнятості в умовах переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки, що містять у собі реформування державної політики зайнятості: визначено цілі, функції державної політики зайнятості та основні напрямки її здійснення в сучасних умовах.