Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Фінанси»Фінанси»

Система місцевих податків і зборів в Україні: основні проблеми та напрямки модернізації

Карточка работы:163
Цена:
Тема: Система місцевих податків і зборів в Україні: основні проблеми та напрямки модернізації
Предмет:Фінанси
Дата выполнения:2007
Специальность (факультет):Фінанси
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Національна Академія Управління (НАУ)
Содержание:Вступ 5 Розділ 1. Науково-теоретичні засади та розвиток місцевих податків і зборів 8 1.1.Сутінсть місцевих податків та зборів, їх роль і значення 8 1.2.Вплив місцевих податків і зборів на формування місцевих бюджетів 13 1.3.Міжнародний досвід системи податків і зборів 22 Висновок до розділу 1 29 Розділ 2. Оцінка системи місцевих податків і зборів в Україні 31 2.1. Характеристика нормативно-правового забезпечення місцевих податків і зборів 31 2.2. Оцінка процедури планування місцевих податків і зборів в Україні 40 2.3. Оцінка впливу місцевих податків і зборів на формування місцевих бюджетів 45 Висновок до розділу 2 56 Розділ 3. Напрямки розвитку і удосконалення системи місцевих податків і зборів в України 58 3.1.Передумови та основні проблеми системи місцевих податків і зборів 58 3.2.Напрямки модернізації системи місцевих податків і зборів 71 Висновки до розділу 3 81 Висновки 83 Список літератури 89
Курс:5
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями. Але реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету. Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. Доходи місцевих бюджетів мають давати змогу вирішувати завдання, покла¬дені на органи місцевого самоврядування в умовах ринкової економіки. Місце¬ві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні фінансові ресурси, яки¬ми вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Досвід різних країн переконує, що співвідношення джерел доходів у загаль¬ній сумі доходів місцевих органів самоврядування значно варіюється і залежить від ступеня самостійності місцевих органів влади. Метою дослідження є визначення основних особливостей місцевих бюджетів та розробка пропозицій щодо вдосконалення формування місцевих бюджетів. Для досягнення мети роботи було поставлено наступні завдання: • дослідити сутність та призначення місцевих бюджетів; • визначити принципи побудови зведеного та місцевого бюджету; • провести аналіз динаміки структури бюджету Шевченківського району; • дослідити формування доходів місцевого бюджету; • визначити напрямки використання бюджетних коштів місцевого бюджету. Для досягнення мети і виконання завдань дослідження були застосовані наступні наукові методи: синтезу, дедукції, індукції, узагальнення, порівняльний, історичний, прогнозування, логічний, системного аналізу, статистичний, структурний та інші. Вказана методологічна основа дослідження дозволила вирішити його теоретичні та практичні завдання. Об'єктом дослідження є процеси формування показників бюджету Шевченківського району м. Києва. Предметом дослідження є розробка інструментарію щодо формування бюджетних коштів місцевого бюджету. Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили: монографії, підручники вітчизняних і зарубіжних авторів, періодичні видання, а також нормативно- законодавчі акти. Дослідженню цієї проблеми присвячені роботи таких дослідників як Кравченко В.І Лапшин Ю.В., Онищенко В.А., Петриченко О.О. Федосов В.М., Опарін В.М., П'ятниченко Г.О. , Мельник П. В. та інші. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Дана робота та її висновки і пропозиції можуть використовуватись у практичній роботі місцевих державних органів при складанні, розробці та затвердженні показників місцевого бюджету на рівні району
Объём работы:
83
Выводы:У науковій літературі дискусії про трансформацію бюджетної системи най¬частіше розгортаються навколо проблем реформування міжбюджетних відносин, розширення дохідної бази місцевих бюджетів у цілому, застосування різних мо¬делей децентралізації в процесі реформування економіки України. І все-таки пи¬тання розподілу доходів між різними видами бюджетів для досягнення реальної самостійності органів місцевого самоврядування залишаються актуальними. Доходи місцевих бюджетів мають давати змогу вирішувати завдання, покла¬дені на органи місцевого самоврядування в умовах ринкової економіки. Місце¬ві органи влади повинні мати у своєму розпорядженні фінансові ресурси, яки¬ми вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Досвід різних країн переконує, що співвідношення джерел доходів у загаль¬ній сумі доходів місцевих органів самоврядування значно варіюється і залежить від ступеня самостійності місцевих органів влади. Місцеві влади і бюджетні організації налаштовані проти збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, запланованому урядом. Особливе їхнє невдоволення викликає те, що пропонується залишити нинішню схему фінан¬сування місцевих бюджетів — делегування на місця державних повноважень з наступним їх фінансуванням у вигляді субвенцій. Бюджетні організації здебільшого за забезпечення свого фінансування пря¬мо з державного бюджету. Оскільки фінансування соціальної сфери з держав¬ного бюджету належить до захищених статей, то й проблем тут значно менше. В установах і організаціях, що фінансуються з держбюджету, зараз немає труд¬нощів з виплатою заробітної плати. Переходити на фінансування з обласного бюджету ці організації не хотіли б, оскільки бояться значної кількості посеред¬ників у передачі державних грошей. Самостійно ж місцевий бюджет забезпечи¬ти фінансування цих об'єктів просто не в змозі. Водночас у Києві, де місцевий бюджет перевиконується, наприклад, шко¬ли мають великі проблеми з фінансуванням комунальних послуг, за якими пе¬редбачені компенсації за рахунок субвенцій з держбюджету. Склалася ситуація, коли регіони не мають ілюзій щодо виконання держбюд¬жетом своїх зобов'язань. Багато регіональних керівників уже висловлюють дум¬ку, що передбачувані в бюджеті асигнування лише наполовину задовольняють потребу в коштах. Головною проблемою залишається неврегульованість переда¬чі трансфертів і повноважень з державного бюджету до місцевих. Для поліпшення ситуації у цій сфері треба здійснити: 1. Насамперед процес збільшення частки місцевих бюджетів у бюджетній системі відповідає загальноєвропейській тенденції фінансової децентралізації бюджетного процесу. Для нормального здійснення цього плану треба реально передати місцевим бюджетам нові джерела фінансових надходжень, зокрема запровадити податок на нерухоме майно, розширити перелік місцевих податків і зборів за рахунок провадження податків із цільовим використанням одержа¬них коштів. 2. Для збільшення витрат місцевих бюджетів є два способи: до їхніх доходів треба додати деякі інші джерела податкових надходжень або слід збільшувати трансферти. На сьогодні до ключових проблем формування місцевих бюдже¬тів можна віднести: 1. Відсутність у Бюджетному кодексі розподілу повноважень місцевих орга¬нів влади на делеговані й власні, що веде до зниження рівня відповідальності органів влади за фінансування видатків, а отже, до економічно неефективного використання обмежених бюджетних коштів. 2. Використання при розрахунку трансфертів індексу відносної податкоспроможності регіону, який може переглядатися тільки раз на три роки, не дає змоги врахувати зміни, що відбуваються у податковій базі регіону в процесі рин¬кових трансформацій і структурних реформ. 3. Відсутність у складі доходів, що не враховуються при розрахунку транс¬фертів, вагомих дохідних джерел. Найбільшими джерелами доходів у цій групі є місцеві податки і збори, плата за землю, податок на промисел, єдиний податок, питома вага яких не перевищує 5% у загальній сумі доходів місцевих бюджетів України. За рахунок таких досить незначних податків неможливо фінансувати великий обсяг місцевих суспільних благ. Таким чином, державні органи влади фактично контролюють прийняття рішень місцевими органами влади щодо фі¬нансування більшої частини бюджетних послуг. 4. Передача 100% надходжень із ПДВ і податку з прибутку підприємств до державного бюджету призвела до зниження зацікавленості місцевих органів вла¬ди у збільшенні бази оподаткування. Це, у свою чергу, створює серйозні проб¬леми для поповнення державного бюджету і, як наслідок, для надання транс¬фертів місцевим бюджетам. В умовах України місцеві органи влади можуть вибрати види місцевих по¬датків із встановленого переліку (тобто не можуть запроваджувати своїх подат¬ків), змінювати ставки місцевих податків і зборів у заданих межах, причому ці зміни незначні. Тобто з виділених у податковій теорії ознак місцевих податків в умовах України незаперечне виконується тільки третя (зарахування податків до місцевого бюджету), а дві перші ознаки — в дуже усіченому вигляді. Інакше кажучи, місцеві органи влади не впливають ні на податкову базу, ні на розмір ставок місцевих податків і зборів. Тим часом самостійне розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань місцевого значення і, відповідно, фі¬нансування необхідних для цього видатків є центральним критерієм оцінки са¬мостійності органів місцевого самоврядування. Для створення економічно ефективного механізму формування доходів міс¬цевих бюджетів необхідно реформувати чинну систему розподілу податкових до¬ходів. При цьому метою такого реформування є не максимізація дохідної час¬тини місцевих бюджетів, а приведення її у відповідність із видатковими зобов'язаннями місцевих органів самоврядування. Необхідно переглянути види доходів, що залишаються у розпорядженні місцевих органів влади. Аналіз теоретичних підходів і узагальнення світового досвіду дають змогу виділити такі критерії вибору місцевих податків і зборів (тобто податків, види і ставки яких повинні встановлюватися місцевими органами влади, а відповідні доходи надходити до місцевого бюджету): висока прибутковість і стабільність надходжень (прибутковий податок із громадян, плата за землю). Суть цього критерію полягає в тому, що місцеві ор¬гани влади зможуть змінювати обсяги і якість наданих ними послуг відповідно до переваг населення за умови, якщо вони матимуть у своєму розпорядженні достатні обсяги власних фінансових ресурсів; рівень адміністративних видатків. Існують податки, базу яких доцільно встановлювати на місцевому рівні. За цим критерієм до місцевих податків і збо¬рів варто віднести податок на майно і плату за землю, бо оцінка їхньої податко¬вої бази має свою специфіку і потребує участі місцевих податкових органів в оцінці об'єкта оподаткування; можливість індексації податкових надходжень. Циклічні коливання еко¬номіки кожної країни викликають збільшення місцевих видатків, шо потребує підвищення доходів. Збільшення податкових надходжень може бути досягнуте щодо податків із немобільною базою оподаткування (податок на майно). У контексті реформування видаткової частини місцевих бюджетів постає проблема перебудови принципів і механізмів справляння прибуткового подат¬ку з громадян і податку на прибуток підприємств. У господарській практиці українських підприємств можна виділити чітку тенденцію до побудови певного типу фінансової діяльності незалежно від галу¬зі й обсягу. Звичайно, через значну частку тіньової діяльності не можна вважати наве¬дені цифри повністю правильними, однак тенденція саме така. У підприємств практично немає довгострокових зобов'язань, і в поточних зобов'язаннях до 90% становить кредиторська заборгованість. Це результат порушення фінансо¬вої рівноваги підприємств, гострого дефіциту ліквідних активів коштів і корот¬кострокових фінансових інструментів) і невизначеності майбутнього через нес¬табільність і високий ризик діяльності. З огляду на це основними напрямами реформи прибуткового оподаткуван¬ня мають стати: 1) у прибутковому податку з громадян: вилучення при визначенні оподатковуваного прибутку громадян витрат на мінімально необхідні потреби (охорона здоров'я, освіта тощо); встановлення мінімального неоподатковуваного мінімуму доходів грома¬дян у розмірі споживчого кошика; стягнення податків треба здійснювати на рівні 25—30% у роботодавців, решту — при річному перерахунку з населення; встановлення механізму залежності оподатковуваного доходу від кількості осіб, які утримуються платником, тобто перехід до "сімейного" оподаткування; 2) у податку на прибуток підприємств: внесення до суми валових витрат платника податку всіх витрат на рекла¬му, господарювання і купівлю основних засобів за справедливими цінами; уникнення авансових платежів за податками і встановлення квартальних сплат податків, оскільки повний операційний цикл у більшості видів діяльнос¬ті становить не менш як 65—90 днів. Крім того, збільшення статей витрат, які фінансуватимуться неопосередкованими користувачами, зменшить видаткову частину бюджету місцевого орга¬ну влади і, відповідно, потребу у доходах. Це приведе до: появи додаткових можливостей місцевих органів влади фінансувати еко¬номічний напрям (через вивільнення фінансових ресурсів); зменшення потреб в управлінні системою і, відповідно, до скорочення видатків на утримання органів управління. Запровадження цих заходів у комплексі з відмовою від формування основ¬них доходів місцевих бюджетів, від трансфертів і нормативів дасть змогу: сформувати у кожному регіоні комплекс проблем, які можуть бути роз¬в'язані тільки місцевою владою, і тому по-новому постане роль місцевих орга¬нів влади у кожному конкретному регіоні: сформувати передумови для виходу прибутків підприємств і громадян із тіні й переходу до офіційного сектору економіки; залучити прямі інвестиції до регіону через будівництво і придбання ос¬новних фондів підприємствами; збільшити витрати населення і підвищити платоспроможний попит; удосконалити фінансову діяльність закладів освіти й охорони здоров'я, перевести їх на комерційну основу і посилити контроль за їхнім економічним розвитком; удосконалити механізм фіскального контролю; визначити реальну фінансову самостійність кожної одиниці господарст¬ва місцевих органів влади і таким чином упорядкувати видатки на них; підвищити рівень надання послуг освітніми закладами і закладами охо¬рони здоров'я через механізм конкуренції; дати можливість місцевим органам влади більше уваги приділяти еконо¬мічному зростанню.
Вариант:нет
Литература:1. Закон України «Про систему оподаткування» в редакції Закону № 77/97-ВР від 18.02.97 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. — № 16. — Ст. 119. 2. Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік» 3. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону № 3813-12 від 24.12.94 // ВВР. — 1994. — № 15. — Ст. 84. 4. Закон України « Про податок на додану вартість» від 3.04.97 № 168/97-ВР // ВВР, 1997. — № 21. — Ст. 156. 5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 // ВВР. — 1997. — № 27. — Ст. 181. 6. Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.92 № 18-92 // ВВР, 1993. — № 10. — Ст. 82. 7. Закон України « Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95 року № 329/95-ВР // ВВР. — 1995. — № 40. — Ст. 297. 8. Закон України « Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 року № 30/96-ВР // ВВР. — 1996. — № 8. — Ст. 32. 9. Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР // ВВР. — 1996. — № 28. — Ст. 131. 10. Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР // ВВР. — 1996. — № 32. — Ст. 151. 11. Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР // ВВР. — 1996. — № 42. — Ст. 201. 12. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2001. — N937—38. 13. Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 // ВВР. — 1993. — № 10. — Ст. 77. 14. Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року № 2097-XII // ВВР. — 1992. — № 19. — Ст. 259. 15. Закон України «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 5 травня 1996 року № 163/96-ВР // ВВР. — 1996. — № 26. — Ст. 114. 16. Декрет КМУ «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну» від 11 січня 1993 року № 2-93 // ВВР. — 1993. — № 12. — Ст. 105. 17. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-XIV // Урядовий кур’єр. — 1999. — 6 січня. 18. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28 червня 1999 року № 727/98 // Урядовий кур’єр. — 1999. — 13 липня. 19. Закон України «Про плату за землю» в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.96 // ВВР. —1996. — № 45. — Ст. 238. 20. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» від 6 липня 1998 р. № 1012 // Урядовий кур’єр. — 1998. — 16 липня. 21. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 16 серпня 1999 р. № 75. 22. Закон України «Про гербовий збір» від 13 травня 1999 року № 1643-14 // Урядовий кур’єр. — 1999. — 29 травня. 23. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції Закону № 75/97-ВР від 18.02.97 // ВВР. — 1997. — № 5. — Ст. 117. 24. Декрет КМУ «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 року № 24-93 // ВВР. — 1993. — № 19. — Ст. 208. 25. Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року № 56-93 // ВВР. — 1993. — № 30. — Ст. 336. 26. Бабич Л.М. Реформування міжбюджтних відносин в контексті положень Бюджетного кодексу України .//Реформування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. Випуск 15 –К.2001.с.128-134 27. Буковинський С.А. До питання про Бюджетний Кодекс України // Фінанси України, № 4, 2003 р. – с. 3 28. Буряченко А.Є. Палій М.П. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів // Фінанси України, №8, 2003 р. – с. 13-18 29. В.П. Завгородний «Налоги и налоговый контроль в Украине». Киев, «А.С.К»., 2001г 30. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС. — 2002 31. Василькевич Я.І., Гаркуша В.С., Задояний М.Т.Вдосконалення діяльності податкової міліції в процесі модернізації ДПС України: – К.: ТОВ “Атіка”, 2001. – С. 41. 32. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учеб. пособ. — М., 2002. — С. 80. 33. Д’яконова І. І. Податки та податкова політика України. — К.: Наукова думка, 1997. 34. Дёмин С.В. Бюджет для всех. — СПб., 2001. — С. 23. 35. Дернберг Ричард Л. Международное налогообложение. — М.: ЮНИТИ, 1997. 36. Жемеренко Є.В. - стаття „Використання коштів місцевих бюджетів України”, „Фінанси України” №8 (117) серпень 2005. 37. Заєць В.М. – стаття „Роль платежів за землю у формуванні місцевих бюджетів”, „Фінанси України” №10 (131) жовтень 2006. 38. Ісмаїлов А.Б. Між бюджетні відносини та напрямки їх удосконалення // Фінанси України, № 6, 2004 р., - с. 27-32 39. Ісмаїлов А.Б. Між бюджетні відносини та напрямки їх удосконалення // Фінанси України, № 6, 2004 р., - с. 27-32 40. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). — К.: НІОС. — 2000 – 400 с. 41. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). — К.: НІОС. — 2000 – 400 с. 42. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. — К., 1999. — 487 с. Полозенко Д.В. Державний бюджет і його грошове наповнення // Фінанси України, № 3, 2004 р. – с. 19-26 43. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: У 6 т. — Т. І: Генезис податкового регулювання: У 2 ч. - Ч. 2. - X., 2002. - С. 18. 44. Кучерявенко Н. П. Налоговое право. — Харьков: Консум, 1998. 45. Лебедев В.А. Финансовое право: Учеб. (В серии «Золотые страницы российского финансового права России»), — М., 2000. — Т. 2. — С. 205 — 206. 46. Левицька С.О. Впровадження програмно-цільового методу формування бюджетів. Фінанси України, № 6, 2004 р., - с. 33-42 47. Налоги и налогообложение / Под ред. И. Г. Русаковой и др. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. 48. Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. Князева В. Г. и др. — М.: Павлюк К.В. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів// Фінанси України, № 5, 2004, с. 64 49. О.Д. Василик, К.В. Павлюк Державні фінанси України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608с. 50. Павлюк К.В. – стаття „Формування доходів місцевих бюджетів”, „Фінанси України” №4 (125) квітень 2006. 51. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. 52. Петренко П. Процес казначейського обслуговування місцевих бюджетів набирає обертів. // Казна. - 2003. — № 6. — С. 4. 53. Петренко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. – К.: Кондор, 2003. – 282 с. 54. Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової самостійності органів місцевого самоврядування // Фінанси України, № 5, 2003 р. – с. 46 55. Сайт Шевченківського району http://kmv.gov.ua 56. Слухай С.В., Здерка Н.Я. – стаття „Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи”, „Фінанси України” №5 (126) травень 2006. 57. Старостенко Н.В. Розподіл бюджетних ресурсів між рівнями влади // Фінанси України, № 6, 2004 р. – с. 38 58. Старостенко Н.В.Методологія формування міжбюджетних трансфертів // Фінанси України. - 2005. - № 7. - с. 36-43. 59. Сунцова О.О. Місцеві фінанси.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.-560с. 60. Финансовое право: Учеб. / Отв. ред. Н.И. Химичева. 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1999. - С. 160. 61. Фурдичко Л.Є., Гайдис Н.М. Між бюджетні відносини в Україні в сучасних умовах // Регіональна економіка .-2004.-№2.- с.226-229. 62. Хвесик Ю.М. Проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матер. міжн. наук.-практ. конф. – Луцьк: Ред.-вид. відділ "Вежа" ВДУ, 2005. – С.622-623. 63. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы. — М., 1973. - 222 с. 64. Чугунов І.Я., Самошкіна О.А. Основні підсумки виконання бюджету у 2000 році// Фінанси України. - 2001. - №6. С. 57-63 65. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки/ НАН України; Інститут економіки. - К., 2000. -218с. 66. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. - М., 2002. - 555 с. 67. www.minfin.gov.ua/ www.treasury.com.ua
Дополнительная информация:Рецензія, доклад подробнее

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (539)