Вступление:Перед Україною – самостійною державою – стоїть завдання – забезпечити суворе додержання законності, викорінення порушень правопорядку, припинення росту злочинності, усунення причин, які її породжують.
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. На передньому краї боротьбі зі злочинністю стоять, як відомо правоохоронні органи, зокрема органи міліції.
Кримінальне право – одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих норм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу – кримінального покарання.
Аналіз кримінального законодавства України дає підстави для усвідомлення такої тенденції в призначенні покарання: посилення відповідальності і застосування суворих заходів покарання до осіб, які скоюють тяжкі злочини, до злочинів-рецидивістів, з другого боку – за менш небезпечні злочини – призначення покарань, незв’язаних з позбавленням волі, застосування умовного засудження за злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки, а також передачу винного на поруки громадській організації чи трудовому колективові, передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду, комісій у справах неповнолітніх або притягнення особи до адміністративної відповідальності (ст. 97 КК). 2
Кримінальне право, визначаючи поняття злочину (ст.11 КК України)2, вказує передусім на найважливіші його ознаки – суспільну небезпечність діяння.
Суспільна небезпечність діяння і його протиправність тісно поєднані між собою і тільки у своїй сукупності характеризують його як злочин. Відсутність суспільної небезпеки означає і відсутність складу відповідного злочину. Це положення закріплене у ч.2 ст. 11 КК “Не є злочин дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільну небезпеку”.2
Дії, скоєні в стані необхідної оборони, крайньої необхідності і при затриманні злочинця, як це відображено в нормах, що закріплюють ці кримінально-правові інститути, підпадають під ознаки діяння, передбаченою певною статтею Особливої частини кримінального законодавства. Ці дії є суспільно корисними, тому що вони спрямовані на захист інтересів держави, суспільства, законних прав громадян.
Актуальність теми. Тема даної курсової роботи є актуальною, так як кожна особа має право на необхідну оборону, одну з форм захисту інтересів громадян, держави, суспільства і повинна знати, що собою являє оборона, її умови, як її правильно застосувати у випадку необхідності.
Мета даної роботи - розкрити поняття оборони у кримінальному праві та умови її правомірності.
Завданням курсової роботи є дослідження наступних питань:
? необхідна оборона та умови її правомірності;
? затримання злочинця та умови її правомірності;
? крайня необхідність і умови правомірності.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступає оборона у кримінальному праві.
Предметом дослідження курсової роботи є особливості оборони у кримінальному праві.
При написанні роботи була використана література таких авторів як Александрова Ю. В., Бажанова М.Г., Баулина Ю. В., Бовсуковського В.М., Грищука В.К., Олександрова Ю. В., Сташисса В.В., Фріса П. Л., Шепітько В.Ю, та інших.
Також були використані методи засвоєння теоретичних напрацювань з питань функціонування системи права, дій механізму прав регулювання, базових законодавчих положень з кримінального права.