Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища

Содержание:Вступ  1.Міжнародно-правові акти у сфері охорони навколишнього середовища  2.Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля  Висновок  Використана література

Вступление:Згідно із законодавством, в Україні створені спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за формування і реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, природної і техногенної безпеки, регулювання земельних відносин, ведення сільського, лісового, водного господарства. Державна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки головною задачею на найближчі роки визначила подолання негативних проявів деекологізації виробництва і забезпечення стабілізації екологічної ситуації як передумови для сталого розвитку суспільства. Ефективним інструментом реалізації поставленої задачі є створення і впровадження на промислових підприємствах системи екологічного управління. Проблема впровадження систем екологічного управління підіймає цілий комплекс питань, які потребують нагального вирішення. Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень вже ратифікованих а також тих, що знаходяться в стадії розгляду конвенцій та угод. Виконання Україною зобов'язань, що випливають із зазначених багатосторонніх угод, потребує приведення внутрішнього законодавства у відповідність з нормами міжнародного права й урахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів. Поряд з виконанням зобов'язань України, що випливають із багатосторонніх договорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, в перспективі має важливе значення подальше розширення міжнародного співробітництва за такими напрямами: • співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП — програма ООН щодо навколишнього середовища, ЄЕК ООН — Європейська Економічна комісія ООН, ПРООН — Програма розвитку ООН; МАГАТЕ — Міжнародне агентство з атомної енергетики ООН; ФАО — Організація з продовольства й сільського господарства; Центр ООН по населених пунктах; Комісія сталого розвитку; Глобальний екологічний фонд та ін.); • участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне море, Дунай, Карпати, Донбас та ін.); • участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (проблеми відходів, перенесення забруднень повітряними і водними потоками та ін.). Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допомогу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнародного співтовариства. Слід зазначити, що кількість фінансових ресурсів, що виділяються в Україні на охорону навколишнього середовища, відрізняє її від багатьох розвинутих держав і навіть від деяких країн Центральної та Східної Європи. Це пов'язано з пізнім усвідомленням необхідності та вигідності інвестицій в охорону навколишнього середовища. Однак, саме це дає змогу Україні розраховувати на міжнародне співробітництво і можливість отримання фінансової допомоги. Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу. Головними її напрямами є: • гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення; • допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS; • міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод. Міжнародна допомога насамперед повинна використовуватися згідно з внутрішніми регіональними пріоритетами для розв'язання проблем Дніпра та інших річок України, проблем якості питної води, проблем Донецько-придніпровського регіону, Полісся, Чорного та Азовського морів, ліквідації наслідків Чорнобильської аварії тощо.

Выводы:Україна є Стороною 18-ти угод у сфері охорони навколишнього природного середовища з країнами СНД, 5-ти угод з країнами Центральної та Східної Європи, 13-ти угод з країнами Євросоюзу, 4-х угод з країнами Близького Сходу і 12-ти угод з іншими країнами, міжнародними організаціями і зацікавленими суб'єктами. 31.10.2001 підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом Сполучених Штатів Америки і Урядом України (Кабінетом Міністрів України) про ініціативу з видачі державних актів на право приватної власності на землю в Україні. 17.10.2003 підписано Угоду про позику (Проект “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості і розвиток системи кадастру між Україною і Міжнародним банком реконструкції і розвитку) (ратифіковано Законом України від 15.06.2004 №1776-IV). 04.06.2003 підписано Угоду між урядами країн-учасниць ГУУАМ про співробітництво в області попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 №397 (Угодою серед іншого передбачені напрями співробітництва, що стосуються надзвичайних ситуацій природного характеру). 12.02.2005 Кабінетом Міністрів України, а 21.02.2005 – Радою з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом схвалено План дій "Україна - Європейський Союз" (Окремий розділ Плану присвячено питанням охорони навколишнього природного середовища). 19.10.2006 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України підписано Меморандум про співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища з Міністерством сільського господарства, охорони довкілля і якості продовольства Нідерландів на 2006 – 2011 роки, а також Спільну робочу програму українсько-голландського співробітництва в сфері охорони навколишнього природного середовища на 2007 – 2008 роки. Відповідно до вищезгаданих угод (меморандумів) проводилися консультації, засідання й інші належні заходи щодо їх реалізації.  

Литература:1. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К., 1996. 2. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У двох кн. – К., 1997. 3. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. – К., 1996. – С. 312-345. 4. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К., 1999. 5. Марчишин С.М. Екологічний словник-довідник (основні терміни і поняття). – К., 1998. – С. 151-160. 6. Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського. – К., 1995. – С. 186-187. 7. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. – К., 1997. – С. 150-159. 8. Соколовський О., Кардубан В., Бойчук О. Методичні рекомендації по застосуванню нормативних актів з питань охорони навколишнього середовища. – Тернопіль, 2000. 9. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. – К., 1989.