Окресліть основні етапи розвитку екологічного руху в Україні

Содержание:Вступ  1. Передумови екологічного руху  2. Початки екологічного руху в Україні  3. Екологічний рух в Україні після здобуття незалежності та на сучасному етапі  4. Особливості екологічного руху в Україні  Висновок  Список використаної літератури

Вступление:Кінець ХХ – початок ХXI століття, в історії цивілізації відзначені посиленням антропогенного впливу на екологічні системи. Світові глобалізаційні процеси, запровадження інноваційних технологій, сприяючи прогресу в багатьох сферах суспільного виробництва спричиняють водночас негативний вплив на навколишнє природне середовище, призводять до виснаження природних ресурсів, деградації природного і рослинного світу, надмірного накопичення промислових відходів, суттєво знижують якість середовища проживання, порушують екологічні права людини, є причиною зростання рівня захворюваності населення, особливо дітей. Населення хоче жити у чистому середовищі, отримувати задоволення від природи, краєвидів, чистих гір, здорових лісів, повних риби озер, потоків і рік. Деколи, за важкої матеріальної ситуації, ці потреби відходять на другий план. Тоді пріоритетом є швидкий розвиток економіки, що забезпечує зростання матеріальних благ, а також надає нові робочі місця. Досить часто така політика призводить до знищення середовища та погіршення умов проживання людини. Зазначене ставить на порядок денний проблему вибору ефективних заходів щодо подолання кризових явищ у сфері екології, створення дієвих механізмів забезпечення сталого розвитку України. Глобальні зміни клімату та розгортання екологічної кризи вимагає об’єднання зусиль всього українського суспільства. Авангардом запровадження політики сталого розвитку поки що залишаються екологічні організації. Саме екологічні громадські організації першими сповіщають суспільство про ризики й небезпеки безвідповідальної господарської політики уряду, яка наразі ставить на меті економічний розвиток за будь-якої ціни. Вони постійно вимагають від уряду проведення експертизи екологічних наслідків тих чи тих урядових рішень та пропонують альтернативні варіанти господарювання, що не знищують природне середовище.

Выводы:Отже, громадський екологічний рух має певний історичний шлях розвитку, що характеризується періодами піднесення і занепаду, пов'язаними з політичними, соціально-економічними умовами життя суспільства. Громадські екологічні організації, тобто неурядові структури, виконують дуже важливу функцію у формуванні механізму догляду за використанням довкілля. Це є одним з показників того, що в Україні формується реальне громадянське суспільство, оскільки формується система контролю громадськістю за діяльністю різних органів влади. Вона здійснюється багатьма напрямками: громадський моніторинг, громадська експертиза, громадські проекти, громадська ініціатива, пропаганда і просвітництво на різних рівнях. Необхідно відзначити, що саме у сфері ініціативи тих чи інших об’єднань громадян якраз і оприлюднюються проблеми різного масштабу – від загальнонаціональних, типу Чорнобильської катастрофи, до збереження конкретної річки, конкретного джерела, конкретного дерева, конкретного гаю тощо. І від взаємодії державної і громадянської складових і залежить розв’язання екологічних проблем України. Потрібно також зазначити, що однією з головних причин складного екологічного стану є криза духовності, хибна філософія суспільного буття. Екологічні питання погано вписуються в систему ринкових відносин, тому що ринок – один із засобів стимулювання росту потреб, а головне – їхнього задоволення. Екологічний світогляд є завжди опозиційним цьому принципу, тому що орієнтований на інші цінності – життя людини у чистому середовищі, збереження усіх форм життя тощо, що приймається меншою частиною населення через відсутність як формального викладання екології, так і суспільного екологічного виховання. Ґрунтовні історичні і соціологічні наукові дослідження вітчизняного громадського екологічного руху здійснили М.О. Алексієвець 1, В.Є. Борейко 2 та О.Г. Стегній 9.

Литература:1. Алексієвець М.О. Екологічний рух в Україні (історичний аспект) Автореф. дис. канд. іст. наук. — Чернівці, 1999. — 19 с. 2. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. — К.: Киевский зколого-культурньїй центр, 1995. — 184 с. 3. Гардашук Т. В. Деякі міркування щодо екологічного руху в Україні // Рідна природа. –  2001. –  № 2. 4. Гардашук Т. В. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. – К.: 2000.  – 125 с. 5. Голубовська-Онісімова Г., Супруненко О. Майбутнє України в руках екоНУО// "Громадянське суспільство" – 2008. – №5(7) – http://www.ucipr.kiev.ua/ 6. Нагорнюк О. М. Громадські екологічні організації України та їх роль у формуванні екологічної культури населення// Безпека життєдіяльності. – 2008. – № 5-6. – С. 30-31 7. Пустовіт Н. Педагогічне значення громадського екологічного руху// Рідна школа. – 2004. – №7-8. – С. 23-26 8. Саппа М. Екологічний рух: короткий нарис розвитку// Політологічні читання. – 1995. – №2 – С. 140-151 9. Стегній О.Г. Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз. – К.: Вид. дім. «КМ Академія», 2001. –  243 с. 10. Стегній О.Г. Сучасні проблеми екологічного руху в Україні. Аналітичний звіт за результатами опитування малих організацій, у тому числі екологічних громадських організацій. – К. – 2002. – 15 с.