Суб’єкти фінансового контролю в Україні

Содержание:Задача На основі вихідних даних по двох підприємствах розрахувати показники прибутку та рентабельності. Порівняти показники одного підприємства з іншим та зробити належні висновки щодо результатів їх роботи. Розподіл підприємств за варіантами наведено в табл. 3. Вихідні дані по підприємствах —: у табл. 4. Таблиця 3 Варіант 1 2 3 4 5 6 7 Підприємства А, Б А, В А, Г А,Д А, Ж А, К Б, В Варіант 8 9 10 11 12 ІЗ 14 Підприємства Б, Г Б,Д Б, Ж Б, К В, Г в,д В, Ж Варіант 15 16 17 18 19 20 Підприємства В, К г,д 1 Г,Ж Г, К Д.Ж Д,К Таблиця 4 Но- мер Показник за рік Підприємства А Б в Г д Ж К 1 Дохід (виручка) від реалізації продукції 1200 1500 2900 2250 800 3100 5200 2 Собівартість реалізо¬ваної продукції 750 1000 1800 1400 520 2300 4000 3 Адміністративні витрати 50 80 200 170 40 50 150 4 Витрати на збут 100 170 400 280 100 120 200 5 Інші операційні доходи 150 300 150 90 300 200 120 6 Інші операційні витрати 100 100 120 120 180 150 120 7 Інші доходи 60 70 180 160 40 70 160 8 Інші витрати 70 50 100 130 50 80 180 9 Середній обсяг необоротних активів 800 1400 2200 1100 600 2000 2100 10 Середній обсяг оборотних активів 1020 1250 1800 1400 700 1700 2400 11 Середній обсяг власного капіталу 800 1610 2500 1200 700 2050 2300

Вступление:Після здобуття незалежності Україна досягла позитивних зрушень у розвитку своєї системи фінансового контролю. Проте теперішня система контролю розвивається дещо стихійно. При створенні органів контролю не була використана можливість перегляду усієї системи фінансового управління й контролю в цілому і здійснення необхідних реформ у цій сфері. Внаслідок нескоординованої трансформації система фінансового контролю досі витрачає непропорційно великі ресурси на своє утримання, зберігає багато рис пострадянського періоду, особливо в організаційно-функціональній структурі та методах роботи органів контролю, а тому є морально застарілою і фактично не забезпечує необхідного прогресу у стабілізації фінансово-бюджетної дисципліни в державі. Як було наголошено Президентом України на Всеукраїнських зборах представників місцевого самоврядування 26 квітня 2005 року, реформа державного управління, котру розпочато в Україні, має три складові: територіальна, адміністративна та бюджетна, і на цьому етапі необхідно формувати основні напрямки реформи й інституції оновленої системи державного управління. Оскільки контроль є невід’ємним елементом управлінської діяльності держави та чинником усунення перешкод при здійсненні управлінських дій, одним із напрямків адміністративно-територіальної реформи доцільно виділити розбудову системи муніципального фінансового контролю. Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів — у цьому завдання і одне з основних призначень фінансового контролю. Не менш важливе завдання стоїть перед фінансовим контролем при розподілі коштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному та економному використанні. На практиці здійснення фінансового контролю має прояв у перевірці фінансових планів підприємств, установ і організацій, планів виробництва, планів по собівартості, прибутку, платежів у бюджет. Фінансовий контроль включає перевірку режиму економії, доцільності використання власних і бюджетних коштів, обігу, використання і збереження матеріальних цінностей, використання різних фондів, кредитів тощо. Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності проявляється суть фінансового контролю. Тому фінансовий контроль можна визначити як діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв’язаних з цим матеріальних цінностей. Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права і обов’язки державних органів і громадських організацій в галузі контролю. Питання фінансового контролю знайшли своє вираження в законах і постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах та декретах Кабінету Міністрів, інструкціях, наказах, статутах і інших актах, які регламентують правове положення державних органів, громадських організацій, органів місцевого самоврядування. Головними нормативними актами, що регулюють сферу фінансового контролю, є Бюджетний Кодекс України, Закони України “Про Державну податкову службу в Україні”, “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про аудиторську діяльність”.

Выводы:Фінансовий контроль треба розглядати як багатогранну систему аналізу та перевірки законності, раціональності, доцільності процесів формування й використання фінансових ресурсів на усіх рівнях управління, оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і на цій підставі досягнення економічного зростання. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений протиречивий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль. Фінансовий контроль виступає одним з найбільш дійових видів контролю у суспільстві. Широка сфера застосування фінансового контролю дає змогу істотно впливати на весь економічний процес, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності регіонів, секторів і галузей економіки, збалансованістю державного й місцевих бюджетів, захищеністю фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів держави, поліпшенню керованості фінансовими ресурсами, розвитку ринкової економіки. Як ми казали вище, фінансовий контроль можна класифікувати залежно від суб’єктів, що здійснюють контроль. Деякі науковці в Україні виокремлюють державний, муніципальний, громадський контроль. Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави з використанням державних повноважень, суб’єктами якого є органи державної влади. Принципово новим видом фінансовою контролю в Україні стає муніципальний фінансовий контроль, що здійснюється в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці органами місцевого самоврядування та їхніми представницькими органами. Розвиток громадського контролю зумовлений становленням в Україні громадянського суспільства. Такий контроль здійснюватиметься незалежними від органів державної влади та місцевого самоврядування громадянами й утворюваними ними громадськими організаціями. На відміну від державного контролю муніципальний(або місцевий) та громадський контроль не мають належного фінансового та законодавчого забезпечення, що є вирішальним у їх ефективній роботі. Делегування державними органами своїх повноважень, щодо фінансового контролю, місцевим та громадським організаціям ще перебуває у незавершеному стані. Важливість розподілу фінансового контролю між різними суб’єктами полягає в тому, щоб охопити все суспільство: кожний суб’єкт перевіряє кожного. Оскільки фінансові показники діяльності виступають результативними, то фінансовий контроль є наскрізним — він фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають широкі повноваження органів фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб’єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Литература:1. Басанцов І.В. Система фінансового контролю //Фінанси України. — 2005. — №11. — С. 132-139. 2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ 3. Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. №2940-ХІІ. 4. Закон України “Про Державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 510-ХІІ. 5. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — 240 с. 6. Опарін В.М. Фінанси(загальна теорія): Навч. посібник. — К.:КНЕУ, 2002. — 164 с. 7. Степашин С.В., Столяров Н.С., Шохин С.О., Жуков В.А. Государственный финансовый контроль: Учебник для вузов. — СПб Питер. — 2004.