Выводы:На основі проходження практики щодо обліку та аналізу товарів в управлінні підприємством, можна сформулювати наступні висновки.
В залежності від стадії отримання доходи поділяються на первинні та вторинні. Первинні доходи отримують власники ресурсів та держава (мито, акциз, рентні виплати). Вторинні доходи формуються на основі відрахувань з первинних доходів у централізованих державних фондах та перерозподіляють-ся між регіонами, сферами, галузями та верствами населення.
Існують певні особливості при визнанні доходу торговельного підприємства, а саме, слід пам'ятати, що дохід визнається не у всіх випадках, а за загальним критерієм визнання статей у фінансовому обліку, згідно якого необхідною умовою визнання активів у фінансовому обліку є ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод і достовірна оцінка їх вартості.
Необхідно відзначити, що основне місце в доходах торговельного підприємства займає доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг, що визначається як сума грошових коштів, які поступили на рахунок в банк або касу підприємства за вироблену і поставлену замовникам, покупцям продукцію, виконанні для них роботи або надані послуги.
Підприємство в залежності від сфери діяльності може отримувати доход від різних видів діяльності. Насамперед, кожне підприємство (за виключенням страхових компаній) створюється для ведення певної діяльності і дохід, який воно отримує, в такому разі називається звичайним.
Для торговельного підприємства прикладами звичайної діяльності є операції з придбання та реалізації товарів, розрахунки з працівниками, бюджетом, банківськими та іншими комерційними установами та інші операції, пов'язані з придбанням та реалізацією продукції.
До надзвичайної діяльності торгового підприємства можна віднести такі операції та події, які відрізняються від звичайної діяльності та не відбуваються часто або регулярно (пожежі, крадіжки, стихійні лиха).
Дохід є наслідком виробництва і реалізації продукції, на виготовлення якої були понесені витрати. При цьому склад витрат визначається направленістю обліку, так інформація про витрати відображається для складання фінансової та податкової звітності, оперативного та стратегічного управління виробництвом. Умови визнання та оцінки доходу визначає П(С)БО № 15 «Доходи», а умови визнання, класифікації витрат відображаються в П(С)БО № 16 «Витрати».
Аналізуючи саму сутність діяльності торговельного підприємства легко дійти висновку, що загально виробничих витрат на даних підприємствах не буде, а матимуть місце лише адміністративні витрати (у складі: витрат на службові відрядження апарату управління, загально організаційних, корпоративних та представницьких, на оплату праці апарату управління, відрахувань на соціальні заходи, амортизації нематеріальних активів загальногосподарського призначення) та витрати на збут (витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції, на ремонт тари, оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут, на маркетинг, на передпродажну підготовку товарів, на відрядження працівників, зайнятих збутом, на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом товарів, на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням товарів відповідно до умов договору поставки, на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів).
Розрахунок собівартості реалізованих товарів включає вартість реалізованих товарних запасів, визначену розрахунковим шляхом відповідно до П(С)БО № 9 «Запаси», та транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), які припадають на реалізовані товари. Причому ТЗВ можуть відноситися прямо на собівартість реалізованої продукції за умови, що ТЗВ понесені на транспортування продукції одного виду, та опосередковано (непрямі витрати, тобто ті витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом) за умови, що транспортувалися декілька видів неоднорідної продукції.
До складу поточних витрат торговельного підприємства входять витрати обігу — представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних із зміною форм вартості. До складу витрат обіг включають операційні витрати, ТЗВ, що припадають на реалізовані товари (продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування далі продукція); відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.