Україна і НАТО – проблеми і перспективи взаємовідносин

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З НАТО 5 1.1. Історія розвитку відносин України з НАТО 5 1.2. Принципи розвитку відносин між Україною та НАТО 9 1.3. Сфери консультацій та співробітництва між Україною та НАТО 10 РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ І НАТО: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ 13 2.1. Стан співробітництва між Україною та НАТО у галузі озброєнь 13 2.2. План дій Україна – НАТО 17 2.3. Україна – НАТО: сучасні проблеми і перспективи 29 ВИСНОВКИ 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

Вступление:На самміті, що відбувся у Вашингтоні в квітні 1999 року, глави держав і урядів країн – членів НАТО затвердили нову Стратегічну концепцію Альянсу. Протягом 40 років холодної війни НАТО успішно забезпечувало свободу держав – членів Альянсу і запобігало війні в Європі. НАТО відіграло незамінну роль у мирному вирішенні проблеми конфронтації між Заходом та Сходом шляхом поєднання завдань оборони і розвитку діалогу. Після закінчення холодної війни євроатлантичний стратегічний простір дуже змінився, що знайшло своє відображення у Стратегічній концепції Альянсу 1991 року. Проте з того часу відбулися подальші суттєві зміни в галузі політики і безпеки. Загрози холодної війни поступилися місцем новим перспективам, які вселяють великі надії, але водночас потребують напруження всіх зусиль, новим можливостям і ризикам. Відбувається процес формування нової Європи на вищому рівні інтеграції, йде розбудова нової євроатлантичної структури безпеки, в якій НАТО відіграє провідну роль. Альянс покликаний відіграти важливу роль в утвердженні та збереженні позитивних досягнень недавнього минулого, а також у вирішенні існуючих та майбутніх завдань у сфері безпеки. Відтак він має дуже насичений порядок денний. Він має обстоювати інтереси безпеки в умовах, які змінюються і які не завжди можна передбачити. Він має забезпечувати колективну оборону і посилювати трансатлантичний зв’язок, а також подбати про збалансованість сил, що дасть можливість європейським союзникам взяти на себе більшу відповідальність. Він має розвивати свої відносини з країнами-партнерами і готуватися до приєднання нових членів. Насамперед він має зберігати політичну волю і військові засоби, необхідні для виконання всього спектра місій. Виконуючи завдання, що входять до його порядку денного, Альянс буде керуватися цією новою Стратегічною концепцією. Вона віддзеркалює незмінну мету Альянсу та його основні завдання в галузі безпеки, визначає головні характеристики нового простору безпеки та складові широкого підходу Альянсу до питань безпеки, окреслює провідні напрями подальшої адаптації його збройних сил. Актуальність теми курсової роботи „Україна і НАТО: проблеми та перспективи взаємовідносин” полягає у тому, що Україна посідає особливе місце в євроатлантичному просторі безпеки, і є важливим та корисним партнером у справі розвитку стабільності та спільних демократичних цінностей. НАТО зобов’язується і надалі зміцнювати своє особливе партнерство з Україною на засадах Хартії Україна – НАТО, що передбачає, зокрема, політичні консультації з питань, які становлять спільний інтерес, а також широкий спектр практичних заходів співпраці. Альянс продовжує підтримувати суверенітет і незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її неядерний статус, які НАТО вважає важливими чинниками стабільності й безпеки в Центральній та Східній Європі, а також у Європі в цілому. Об’єктом дослідження курсової роботи є НАТО, предметом дослідження є стосунки України і НАТО. Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану стосунків України і НАТО та аналіз перспектив на майбутнє. Завданнями курсової роботи, що випливають з мети роботи, є: - проаналізувати розвиток стосунків між Україною і НАТО; - визначити основні проблеми співробітництва України і НАТО; - проаналізувати перспективи входження України до Євроатлантичного Альянсу. Інформаційну базу даної курсової роботи становлять підручники, статистичні джерела, публікації в пресі, журнали, закони, Хартія. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

Выводы:Отже, з вищесказаного можна зробити наступні висновки: - Відносини України з НАТО почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. - Україна та НАТО базуватимуть свої відносини на принципах та зобов'язаннях, згідно з міжнародним правом та міжнародними механізмами, включаючи Статут ООН, Хельсінкський Заключний акт та документи ОБСЄ. - Підтверджуючи спільну мету у застосуванні широкого спектру питань для консультацій та співробітництва, Україна та НАТО зобов'язуються розвивати та зміцнювати свої консультації та співробітництво у різних сферах. - Союзники по НАТО продовжуватимуть підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її статус без'ядерної держави, а також принцип непорушності кордонів. - Співробітництво України з НАТО в галузі озброєнь базується на засадах програми “Партнерства заради миру”, Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО та положеннях документу “Основні напрями співробітництва Україна-НАТО в галузі озброєнь”. - Україна розцінює Програму “Партнерство заради миру” як важливий елемент структури європейської стабільності і безпеки, що спрямована на подальший розвиток і практичне поглиблення стосунків НАТО з країнами-членами Ради євроатлантичного партнерства, а також членами ОБСЄ, у галузі оборони, військово-цивільного співробітництва та миротворчих операцій. - План дій Україна – НАТО було розроблено відповідно до рішення Комісії Україна-НАТО з метою поглиблення і розширення відносин Україна-НАТО; він відображає Стратегію відносин України з Організацією Північноатлантичного договору. Він базується на Хартії про особливе партнерство, підписаній у Мадриді 9 липня 1997 р., яка залишається основою відносин Україна-НАТО.

Литература:1. Біла К.О. Особливе партнерство Україна-НАТО як проблема національної та європейської безпеки. – К.: Либідь, 2005. – 126 с. 2. Власенко В.І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми становлення і розвитку відносин України та НАТО у 90-х роках). – К.: Логос, 2006. – 23 с. 3. Економічні аспекти розширення НАТО. – К.: К.І.С., 2005. – 81 с. 4. Калашніков А.В. НАТО і Організація Варшавського Договору: витоки і наслідки протиборства. – К.: Либідь, 2006. – 18 с. 5. Ковальський В.П. Стратегія і сучасна воєнна політика США та інших країн НАТО в Європі. – К.: Логос, 2005. – 28с. 6. Миротворча діяльність України: кооперація з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. – К.: Стилос, 2006. – 313 с. 7. НАТО: Організація Північноатлантичного договору: Партнерство і співробітництво. – К.: Основи, 2006. – 429 с. 8. НАТО. – К.: Молодь, 2005. – 543 с. 9. Полторацький О.С. Роль НАТО у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки. – К.: Основи, 2004. – 18 с. 10. Томашевич О.О. Програми партнерства НАТО наприкінці XX – початку XXI ст. – К.: Либідь, 2006. – 20 с. 11. Україна – НАТО: стратегічне партнерство. – Л.: Надстир’я, – 2006. – 311 с. 12. Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства. – К.: Стилос, 2004. – 407 с.