Выводы:Сфера взаємовідносин компаній, що займаються електронною комерцією та держави є дуже заплутаною. Цю сферу можна розглядати у двох аспектах:
У аспекті оподаткування електронної комерції досі в жодній країні не визначено навіть теоретичні засади оподаткування електронної комерції. Справа у тому, що існуючі зараз у більшості країн норми та правила, що визначають поведінку компаній як платника податків, були розроблені досить давно, і не враховують специфіку електронної комерції, віртуальну природу товарів та послуг, що розміщені у Мережі. Щодо оподаткування доходів від електронної комерції, то невирішеними залишаються не лише практичні, але і суто теоретичні запитання.
Фундаментальна ідея, що зараз визнана майже у всьому світі, полягає в тому, що вже існуючі податки можуть бути застосовані до електронної комерції, і тому електронна комерція не повинна додатково оподатковуватися. Для того, щоб з'ясувати, які наслідки, з точки зору оподаткування матиме та чи інша транзакція, слід абстрагуватись від віртуальної суті транзакції, і розглядати всі угоди як звичайні. Цією проблемою займається Міжнародна податкова асоціація (IFA) та Організація економічної співпраці та розвитку (OECD).
Незважаючи на всі спроби, наступні проблеми оподаткування електронної комерції досі не були вирішені навіть теоретично: - непроінформованість продавця щодо статусу покупця, при тому, що податковим законодавством передбачені різні податкові ставки для різних покупців.
- визначення інформаційних товарів чи як послуг чи як уречевленого товару, за умови, що податкове законодавство розглядає товар лише у уречевленій формі.
- відсутність інформації про надані продавцем послуги, що не виходили за рамки Мережі.
- відсутність інформації про місцезнаходження покупця.
З точки зору макроекономічного регулювання електронної комерції державою ситуація зрозуміліша. Ще у 1996 р. Президент США затвердив директиву стосовно електронної комерції, принципи якої залишаються актуальними і по сьогоднішній день:
- приватний сектор має переважати;
- державні органи не повинні застосовувати будь-які заборони та примус, окрім тих випадків, коли немає іншого вибору;
- там де потрібне втручання держави, воно має бути мінімальним настільки, наскільки дозволяє законодавство;
- державні органи мають враховувати унікальні особливості Мережі;
- електронна комерція має основуватись на глобальній основі.