Типи виробництва та їх вплив на організаційну структуру управління

Содержание:Вступ  1. Поняття виробництва, основні типи виробництва  1.1.Значення організації виробництва в ринковій економіці  1.2.Сучасні методи організації виробництва, характеристика чинників, що їх визначають  2. Виробнича система та принципи її побудови залежно від типу  виробництва  2.1.Поняття виробничої системи  2.2.Вплив типу виробництва на організаційну структуру управління підприємством  Висновки  Список літератури

Вступление:Підприємство як виробнича система зі своїми підсистемами і службами є найскладнішою системою. Якщо для конструювання нової продукції та здійснення техніко-технологічних нововведень розробляються цільові проекти спеціалізованими підрозділами технічної підготовки виробництва, то проблема адаптації виробництва до виникаючих змін, його реорганізації залишається невирішеною, або вирішується в процесі освоєння продукції, що значно затримує строки виходу на ринок, збільшує витрати, погіршує конкурентну позицію. У сучасних умовах загострення конкурентної боротьби зарубіжні компанії здійснюють регулярні реорганізаційні заходи з метою надання виробничим системам більшої гнучкості та мобільності зі створення та освоєння нової продукції з урахуванням усіх потреб і побажань споживачів. При цьому проектування продукції та виробництв з її виготовлення здійснюється паралельно. За допомогою сучасних комп’ютерних технологій спеціалізовані підрозділи компаній або фірми моделюють усі можливі комплексні конструктивно-технологічні й організаційно-виробничі рішення, у тому числі з дизайну, ергономіки, екології, безпеки, експлуатаційної привабливості виробів, архітектурно-будівельних і комунікативних характеристик виробничих споруд і приміщень, порівнюють отримані варіанти і вибирають для реалізації конкурентоспроможні. Реорганізація передбачає оцінку існуючої організації, розроблення нового порядку структурних зв’язків і відносин та впровадження спроектованих раціональних організаційних рішень. Етап розроблення проекту є ключовим, у свою чергу, його серцевиною є повнота та адекватність теоретичного уявлення, на основі якого будується організація перетворень виробничої системи. Отже, метою роботи є аналіз впливу типів виробництва на організаційну структуру управління. Основні завдання дослідження: ? з’ясувати значення організації виробництва в ринковій економіці; ? оцінити сучасні методи організації виробництва; ? вивчити поняття виробничої системи; ? оцінити вплив типу виробництва на організаційну структуру управління підприємством. Предметом даної роботи є вплив типів виробництва на організаційну структуру управління. Об’єктом дослідження виступає виробнича структура сучасних підприємств.

Выводы:Операції – це процес, метод чи ряд дій, головним чином практичного характеру. Виходячи з цього визначення операції є невід'ємний атрибут будь-якого виду людської діяльності, якому властива організованість і продуктивність. Звідси можна укласти, що всі організаційні функції є операції і що всяка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент.  Управління виробництвом - історично перша сформована наукова дисципліна менеджменту. Вона ж першої ввійшла й у програми викладання. Керівники виробництв були, а найчастіше і понині залишаються грамотними фахівцями, яким можна доручити всі задачі керування процесами створення продукції. Традиційно прийнято вважати операційний менеджмент чимось зв'язаним головним чином з виробничою  чи діяльністю фізичною зміною стану продуктів. Тому найчастіше його визначають так. Операційний менеджмент - це діяльність по керуванню процесом придбання матеріалів, їхнього перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю. Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному керуванні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичних товарів, по великому рахунку, не важлива. Теорія однаково застосовна як для лікарняної  чи палати страхової контори, так і для заводського чи цеху фабрики. Планування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуатацію операційної системи з врахуванням зміни сукупного попиту. На промисловому підприємстві планову діяльність доцільно зосередити на чотирьох найважливіших напрямах: збут, фінанси, виробництво продукції, закупівля. Основна мета організації (підприємства та його підрозділів) реалізується виконанням виробничої програми, якою визначається перелік, кількість, терміни та вартість виготовлення продукції. У сучасних умовах господарювання в Україні формування виробничих програм для об'єднань і їх підрозділів базується на єдиних принципах отримання максимального прибутку. Формування виробничої програми підприємства та її розподіл по цехах, як правило, здійснюється один раз на рік. Однак в процесі її реалізації можливі різні коригування номенклатури, кількості, обсягу робіт, що викликає необхідність управління виробничою програмою на рівні підприємства. Організація виробництва - це координація та оптимізація у часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою випуску необхідних споживачам продукції і отримання прибутку. До функцій організації виробництва відноситься коло завдань з визначення конкретних параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору найбільш ефективного у відповідності з метою і умовами виробництва. Особливостями організації виробництва є розгляд по взаємозв'язку елементів виробництва і вибір такого, які в найбільшому ступені відповідають меті виробництва. Головна мета виробництва - забезпечення споживача необхідною продукцією у встановлені строки, належної якості і комплектації з мінімальними витратами для виробника. Традиційно організацію виробництва розглядали як його організацію, кооперування та концентрацію, як посилювач використання основних фондів. Ринкова економіка ставить перед виробництвом більш складні задачі та цілі, розглядає його як: - гнучке і мобільне, здібне своєчасно перебудовуватись на випуск нової продукції, пристосовуватись до змін попиту; -  як оптимальне, що функціонує з найменшими витратами; - виробництво високої культури, що створює умови для випуску високоякісної продукції в строк; - конкурентне не тільки в межах країни. Виробничий процес — це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці. Це ресурсні складові виробничого процесу, які потребують певної витрати коштів. Поряд з цим у багатьох виробництвах використовуються природні процеси (біологічні, хімічні процеси в аграрних та аграрно-промислових виробництвах, сушіння, остуджування деталей після термічної обробки тощо). Природні процеси потребують витрат часу, а ресурси витрачаються тільки у разі їхньої штучної інтенсифікації. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації. Структура апарату управління повинна бути оптимальною, коли встановлюються раціональні зв’язки при найменшому числі ступенів управління, гнучкою та простою. Вона повинна забезпечувати економічність управління . Основна мета цієї вимоги полягає в тому , щоб потрібний ефект від управління досягався при мінімальних витратах на управлінський апарат. Для удосконалення існуючої організаційної структури управління виробництвом потрібно сформувати всебічно обґрунтовані структурні підрозділи.

Литература:1. Абрамов В.М., Данюк В.М. Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці: Підручник. (за рецензією В.М. Данюка і В.М. Абрамова) – К.: 1995.– 208 с. 2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика. - 1993. 3. М.А. Болюх. В.І. Іващенко , Економічний аналіз господарської діяльності. Навч. Посібник.- К. : ЗАТ “ Нічлава “ , 1999р. 4. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін.    Фінансова діяльність підприємства. - К.: “ЛИБІДЬ”. 1998. 5. Вейе Гюнтер, Ульрих Деринг. Введение в общую экономику  и организацию производства. Изд. Фран Фален Гмбх, Мюнхен, 1990 – Красноярский гос. университет, 1995. – 497 с 6. Гинзбург Е. Г. Законы и методология организации производственных систем / Косов П. И. (отв. ред.). — 1988. — 68 с. 7. Гинзбург Е. Г. Экономика производственных процессов. — Ярославль: Яросл. ун-т., 1976. — 243 с. 8. Гупалов В.К. Управление рабочим временем. М.: “Финансы и статистика”, 1998. – 240 с. 9. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992. 10. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 358 с. 11. Економіка підприємства: Підручник.-в 2-х томах(За ред.Покропивного С.Ф.)-К.:вид-во”Хвиля -Прес”, 1995. 12. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посіб. / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 405 с. 13. Ким С. А. Организация и планирование промышленного производства. — Минск.: Вишэйша шк., 1980. — 250 с. 14. Котел К. Организация производства на предприятии. — М.: Экономика, 1984. — 167 с. 15. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996. 16. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1998.-367 с. 17. Мириндин С. И., Гришечкин Г. В. Организация и оперативное управление производством.: Учеб. пособие. — Ленинград. — 1987. — 66 с. 18. Организация производственного процесса на промышленном предприятии / АН Каз. ССР, Ин-т экономики; Р. И. Ашибаев и др. — Алма-Ата, 1980. — 180 с.