Соціальна робота з людьми похилого віку з функціональними обмеженнями

Содержание:Вступ 3 І. Принципи та форми соціальної роботи з людьми похилого віку з функціональними обмеженнями 5 1.1. Принципи соціальної роботи 5 1.2. Основні напрями соціальної роботи з літніми людьми з обмеженими можливостями 7 ІІ. Особливості надання послуг літнім людям з фізичними обмеженнями в закладах системи соціального захисту населення та недержавних установах 11 2.1. Заклади соціального захисту людей похилого віку в Україні 11 2.2. Соціальне обслуговування громадян похилого віку-інвалідів у територіальних центрах 12 2.3. Мережа будинків-інтернатів в Україні 16 2.4. Роль і завдання соціальних служб у роботі з людьми похилого віку 21 Висновок 24 Список використаних джерел 26

Вступление:Старість, тим паче якщо вона супроводжуються ще й тяжкими необоротними фізичними захворюваннями, які призводять до інвалідності – самий тяжкий період життя людини, а демографічне постарішання вимагає від суспільства все більших витрат фінансових та інших матеріальних ресурсів на обслуговування цієї вікової категорії населення. Соціальна політика по відношенню до цієї вікової категорії населення відображає сутність будь-якого суспільства і держави незалежно від політичного устрою. Перехід людини в групу людей похилого віку істотно змінює його взаємовідносини з товариством і такі ціннісні-нормативні поняття, як ціль і сенс життя, добро і щастя і т.д. Значно змінюється спосіб життя людей. Колись вони були пов'язані з товариством, виробництвом, суспільною діяльністю. Як пенсіонери вони, як правило, втрачають постійний зв'язок із виробництвом. Проте, як члени суспільства залишаються включеними у визначені види діяльності в різноманітних сферах громадського життя. Звичайно в наш час, час суспільних, політичних перетворень у людей виникає чимало проблем, труднощів. Цілу низку соціально-психологічних проблем мають і люди похилого віку тим паче інваліди похилого віку. Соціальним працівникам в ході здійснення своїх професійних обов’язків дуже часто приходиться зустрічатися саме з цією категорією людей. Нажаль соціальна робота з людьми похилого віку-інвалідами в останні роки стала особливо актуальною для нашої держави Тому, на нашу думку, така тема, як соціальна робота з людьми похилого віку є актуальною на даний час і потребує детального вивчення та дослідження. Адже, соціальна робота з людьми похилого віку з функціональними обмеженнями, яка включає соціальне обслуговування, крім того, що передбачає надання різних видів послуг – це уважне й турботливе спостереження за іншими, вміння увійти в світ їх переживань. Вона допомагає людині пристосуватися до того чи іншого середовища, пристосування до якого без сторонньої допомоги значно утруднене, а інколи неможливе. Об’єктом дослідження стали особи похилого віку-інваліди, предмет дослідження – соціальна робота з людьми похилого віку. Метою нашого дослідження стало визначення ролі системи соціального захисту у вирішенні проблем визначеної категорії. Задачі дослідження: показати роль та завдання соціальних служб у роботі з цією категорією населення; розкрити значення громадської опіки та соціального обслуговування. При написанні роботи були використані методи: аналітичний, логічний, історичний, спостереження, вивчення і узагальнення практики; теоретико-практичні методи. Під час розкриття вказаних питань, ми будемо спиратись передусім на дослідження, які проводяться соціологами та психологами в даній галузі, на думки та праці авторів, які займаються вивченням окресленої проблематики, таких як Бурлак В.В., Семигіна Т.В., Мигович І.І., Фокін В.А. та ін.

Выводы:Таким чином, після аналізу обраної проблематики підсумуємо все вищесказане. Україна на даному етапі свого розвитку відносить до демографічно старих країн, в якій частка людей похилого віку, старшого за 65 років, становить 7 відсотків. Отже ця категорія населення є найбільшою групою клієнтів, з якими працюють соціальні працівники. Принципи соціальної роботи з людьми похилого віку визначені Генеральною Асамблеєю ООН, до яких відносять: незалежність, догляд, участь, реалізація внутрішнього потенціалу та гідність. Соціальна робота з літніми людьми спрямована саме на реалізацію проголошених принципів. Основними формами соціальної роботи з людьми похилого віку з фізичними обмеженнями є реабілітація та соціальне обслуговування. Відповідно до законодавства України соціальну допомогу та забезпечен¬ня соціальної реабілітації людей похилого віку здійснюють органи соціаль¬ного захисту, інші державні та громадські організації. До системи закладів соціального захисту літніх людей відносять: Міністерство праці та соціальної політики України; Пенсійний фонд; управління, комісії, комітети соціального захисту населення місцевих Рад і держадміністрацій; територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і са¬мотніх непрацездатних громадян та відділення соціальної допомоги вдома; установи, заклади та підприємства сфери управління Міністерства праці та соціальної політики, які здійснюють соціальний захист людей похи¬лого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці. Сюди належать: будинки-інтернати; санаторії та пансіонати; підприємства Українського протезного кон¬церну "Укрпротез"; науково-дослідні інститути, які вивчають проблеми старіння; служби медико-трудової експертизи; різноманітні недержавні фонди, товариства, організації. На державному рівні забезпечують гарантоване надання законодавчо встановлених розмірів пенсій, допомоги та інших видів натурального забезпечення; послуг і пільг. На регіональному рівні, з урахуванням місцевих умов та можливостей, розв'язують питання додаткового підвищення рівня забезпе¬чення: соціальне обслуговування вдома; напів-стаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування закладів соціального обслуговування; стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних закладах соціального обслуговування; термінове соціальне обслуговування з метою надання невідкладної допомоги одноразового характеру; соціально-консультативна допомога, що спрямована на адаптацію громадян похилого віку, розвиток орієнтації на власні сили. Як бачимо держава намагається піклуватися про своїх громадян, особливо про тих, які потребують окремої допомоги, до яких і відносять людей похилого віку тим паче, якщо вони набули інвалідності чи вже її мали. Але, нажаль, при наданні такої допомоги існує чимало труднощів, насамперед матеріального характеру, які поки що подолати не вдається. Будемо сподіватися на краще.

Литература:1. Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Затв. наказом Міністерства соціального захисту населення від 1 квітня 1997 року №44. 2. Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці. Затв. наказом Мінсоцзахисту населення України від 1 квітня 1997р., №43 3. Вайнола Р.Х., Капська А.Й. та ін. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. – К., 1999. 4. Введення у соціальну роботу: Навчальний посібник. – К.: «Фенікс», 2001. 5. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. – К., 1996. 6. Гриценюк М.О. Проблеми інтернатних установ, територіальних центрів // Соціальний захист. – 1997. - № 1. 7. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы – М., 1997. 8. Іванова О., Семигіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки (за ред. В. Полтавця). – К., 2000. 9. Мигович І.І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) – Ужгород, 1997. 10. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року, схвалені указом Президента України від 24 травня 2000 року. 11. Піковий М.Л. Соціальне обслуговування одиноких непрацездатних громадян // Соціальний захист в Україні. – 2000. - № 5. 12. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. 13. Фокін В.А., Фокін В.І. Соціальна робота з літніми сім’ями в Росії // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. - № 1. 14. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г., Социальная геронтология. – М.: ВЛАДОС, 1999.