Формування «Образу - Я» у дітей дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку

Содержание:Вступ 3 Розділ І Особливості формування «образу Я» у дітей 5 1.1. Формування і вплив самооцінки на життя дитини 5 1.2. Розвиток самосвідомості і самооцінки дошкільника 8 1.3. Специфіка самосвідомості молодшого школяра 13 1.4. Розвиток «Я-образу» в підлітковому віці 17 Розділ ІІ Дослідження розвитку самосвідомості та самооцінки як компонентів «Я-образу» особистості 22 2.1 Методики дослідження самосвідомості дошкільників, молодших школярів та підлітків 22 2.2 Проведення експериментального дослідження та інтерпретація отриманих результатів 26 2.3 Рекомендації та побажання щодо формування адекватності «Я-образу» у дітей 30 Висновки 33 Список використаної літератури 35 Додатки 37

Вступление:Формування особистості супроводжується її самосвідомістю, тобто тим як вона сприймає, розуміє себе, яке місце вона займає в житті і т.д. головним компонентом, які складають самосвідомість, є самооцінка. Відповідно до термінологічного словника: «самосвідомість – усвідомлення людиною себе самої як особистості, своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе». У вітчизняній психології методологічною основою трактування самосвідомості особистості та самооцінки як її компонента є принципи розвитку, єдності свідомості й діяльності. Особистість розглядається в системі її реальних відносин, в конкретних соціальних ситуаціях, як суб'єкт практичної й теоретичної діяльності. Одним з розвиваючих підходів до питань самосвідомості та самооцінки є феноменологічний підхід. Розвиваючи такий підхід, автори часто ґрунтуються на досвіді психотерапевтичної практики. Прикладом такого підходу до проблем самосвідомості та самооцінки може бути робота Н. Брандена. Автор насамперед визнає той факт, що самооцінка, самоповага, уявлення людини про себе мають кардинальне значення у розумінні її природи та особливостей поведінки: «Природа її (людини) самооцінки чинить глибокий вплив на процеси мислення людини, емоції, бажання, цінності та цілі. Це єдиний і найбільш важливий ключ до її поведінки. Для того щоб психологічно зрозуміти людину, необхідно зрозуміти природу та степінь її самоповаги і стандартів, за допомогою яких вона себе оцінює» 6, 127. Взявши за основу початок формування Я-образу особистості, ми вважаємо доцільним розглянути розвиток самосвідомості у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці, коли закладаються базові положення для розуміння себе та свого призначення. Проблемі дослідження самосвідомості присвятили свої праці видатні вітчизняні та зарубіжні психологи Андрущенко Т.К., Божович Л.І., Бороздіна А.Є., Крайг Г., Липкіна А.І., Орбан-Лембрик Л.Є., Слободчиков В.І. Також цікавими є дослідження відомих практичних психологів Андрєєвої Г.М., Ковальова А.Г., Рогова Є.І. й ін. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена потребою з’ясування особливостей формування та розвитку «Образу-Я» у дітей дошкільного, молодшого шкільного, підліткового віку. Об’єктом дослідження є формування самосвідомості дітей. Предметом курсової роботи є розвиток «Я-образу» дітей у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці. Метою даного дослідження є розкриття особливостей розвитку самосвідомості дошкільників, молодших школярів та підлітків. Відповідно до мети, предмету та об’єкту курсової роботи ми виокремили наступні завдання для виконання: 1. Здійснити повний теоретико-методологічний аналіз проблеми самосвідомості, яка розкривається в працях відомих вітчизняних та зарубіжних психологів; 2. Дослідити особливості формування «Я-образу» у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці; 3. Провести експериментальне дослідження, проаналізувати його результати та надати рекомендації Під час написання курсової роботи було використано наступні методи: спостереження, емпіричне (бібліографічний та історичний аналіз літератури) та практичне дослідження, інтерпретація результатів, аналіз та синтез, узагальнення, систематизація.

Выводы:Формування самосвідомості особистості починається у ранньому віці та продовжується протягом всього життя, змінюючись час від часу під впливом соціальних та життєвих обставин. У дошкільному віці дитина переживає кризу трьох років, під час якої відбувається первинна ідентифікація себе як особистості. Дитина намагається довести батькам та оточуючим, що вона все може зробити. Головний девіз цього віку – «Я сам (а)». Від того, наскільки батьки надають свободу вибору та дій дитині, залежить її самооцінка та самосвідомість. Вступивши до школи, дитина часто стикається із проблемою неготовності до навчання (якщо її віддали до школи у 6 років), та кризою семи років. Ця криза передбачає створення внутрішнього світу дитини, вона вже розуміє значення діяльності. Аналізуючи свої переживання, дитина задумується над тим, що їй дасть намічена дія. Молодший школяр потрапляє у нову соціальну ситуацію, в якій його оточують вчитель, однокласники. У цей період важливу роль у становленні самосвідомості та самооцінки відіграє оцінка вчителя та авторитетного дорослого. Молодший школяр не може диференціювати оцінювання своїх дій, він переносить все на оцінювання себе – наприклад, погана оцінка значить не те, що дитина не підготувалася до уроку, а те, що дитина погана. У підлітковому віці я-образ формується також у залежності від оточення дитини, для якої в цей час актуальними є спілкування з однолітками та їх висловлення і сприймання підлітка. Також велике значення має думка вчителя та батьків, які в силу своєї влади можуть або допомогти, підтримати та підняти самооцінку дитині, або критикою, заборонами і покараннями принизити дитину та призвести до її низької самооцінки. У підлітковому віці виникає схильність до занурення у свій внутрішній світ, вони часом замикаються в собі, намагаються з’ясувати своє значення у світі. Відповідно до завдань дослідження ми продіагностували формування «Я-образу» у дошкільників, молодших школярів та підлітків. З дошкільниками ми проводили методику «Неіснуюча тварина», результати якої вказали на занижену самооцінку та самосвідомість у більшості дітей. Для діагностики молодших школярів ми застосовували спостереження та методику «Три оцінки», під час проведення яких дізналися, що троє учнів мають адекватне самосприйняття, та по троє учнів мають завищену та занижену самооцінку та самосвідомість. Підлітків ми діагностували за допомогою методик САН та «Ваша думка про себе самого». Результати обох опитувань вказують на наявність дещо агресивної поведінки, майже третина опитаних має занижену самооцінку. Але в загальній тенденції більшість має середній рівень активності та самопочуття. Проаналізувавши результати всіх досліджень, ми виявили необхідність надати рекомендації у вигляді вправ та тренінгу підвищення рівня самосвідомості серед дітей. Вважаємо, що вказані та подібні вправи набудуть ефективності при постійному їх проведенні та залученні до виховної роботи у класі психолога.

Литература:1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Ученик для студ. вузов. – Екатеринбург, 1999. – 336 с. 2. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре. – М., 2000. – 416 с. 3. Альберти Р., Эммонс М. Умейте постоять за себя. Ключ к уверенному поведению – М., 1998. – 228 с. 4. Белоусова З.И., Мищик Л.И., Бойко В.Є. Психолого–педагогические проблемы развития личности: Учебное пособие. – Запорожье, 1994. – 442 с. 5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 2002. – 338 с. 6. Бранден Н. Формирование личности.– 3 изд., дополн., – М., 2005. – 332 с. 7. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. – Минск: Харвест, 1997. – 564 с. 8. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2001. – 458 с. 9. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учеб пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: «Юрайт», 2002. – 468 с. 10. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – вид. 2–е, перероблене та доповнене. – К., 2004. – 336 с. 11. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4–е изд. – М., 2001. – 482 с. 12. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. Учебн. пособие. – М., 2002. – 334 c. 13. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Прокопенко. – К., 1991. – 246 с. 14. Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, В.Г. Мещерякова. – 2–е изд., перераб. и доп. – М., 1999. – 440с. 15. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А, Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 528 с. 16. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. – Самара, 2003. – 346 c. 17. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Изд. «Питер», 2000. – 448 c. 18. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании – М.: «Владос», 1995. – 334 с. 19. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К., 2005 – 360 с. 20. Слободчиков В.И. Психологические проблемы становления внутреннего мира человека // Вопр. психологии. — 1986. — №6. 21. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. – 504 c. 22. Эльконин Д.Б. Введение в психологию развития. – М., 1994. – 284 с.