Об’єкт і предмет релігієзнавства

Содержание:Вступ 3 1. Об’єкт та предмет релігієзнавства 4 2. Компоненти предмету релігієзнавства 4 Висновки 14 Список використаної літератури 15

Вступление:Релігієзнавство є комплексною, відносно самостійною галуззю знань, освоєння якої важливе для формування духовної культури людини, її становлення як особи. Вивчаючи релігієзнавство, можна набути навичок ведення світоглядного діалогу, оволодіти мистецтвом розуміння інших людей, тих, чий образ думок інший. Це допоможе уникнути догматизму і авторитаризму, з одного боку, релятивізму і нігілізму — з іншою. Релігія — явище складне, багатообразне. Щоб це явище стало предметом наукового вивчення, треба було подолати важливий бар'єр — уявлення про “святість” релігії, тобто про те, що вона лежить за межами зрозумілого для людини і, отже, недоступна для вивчення методами, що розробляються і вживаними наукою в дослідженні тих або інших областей природної і суспільної дійсності. Разом з тим релігія — це суспільно-історична освіта, один з найважливіших соціальних інститутів людства. І тому вона може і повинна бути піддана аналізу з позицій науки. Наукове знання про релігію є об'єктивним і відрізняється від ідеологічного, яке припускає або позитивну, або негативну її оцінку. Релігієзнавство — галузь гуманітарного знання, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку і функціонування релігії. Слід звернути увагу на поняття “закономірність”. Релігієзнавство виконує методологічну функцію щодо конкретних наук, що звертаються до аналізу релігії, а також конкретизує гуманітарні знання студентів, що вивчають її. Дана робота присвячена визначенню об’єкта та предмета релігієзнавства. Відмічу, що при пошуках інформації на дану тему, з’ясувалося, що більшість російськомовних джерел як предметом, так і об’єктом релігієзнавства визначають релігію. Але, вирішивши спиратися на українських авторів, у свої роботі ми взяли за основу книгу професора Сидоренка О.П.

Выводы:Отже, зробимо короткі висновки по роботі: Об'єктом релігієзнавства є природа і сутність світу, людини, система відносин між ними; а предметом — усі структурні компоненти релігії в їх становленні, еволюції і функціонуванні. Ці компоненти — релігійна віра, що є сутністю релігійної свідомості, релігійна діяльність, релігійні суспільні відносини і релігійні організації. Релігієзнавство для вивчення свого предмета широко використовує слова, терміни і поняття, що умовно можуть бути поділені на шість груп: загальнофілософські, загальнонаукові, конкретно-наукові, релігієзнавчі, клас понять, термінів і слів з логіки, етики і естетики, клас термінів, слів і понять щодо змін у релігії. Релігієзнавство досліджує релігію на підставі низки принципів. Перший з них має назву принципу пізнаваності. Другим є принцип об'єктивності. Ще одним суттєвим принципом релігієзнавства є культурологічний, завдяки якому воно вивчає релігію як феномен культури. Для вивчення свого предмета релігієзнавство використовує значну кількість методів пізнання: філософських, загальнонаукових і конкретно-наукових, теоретичних і емпіричних. Слід зазначити, що усім своїм змістом дисципліна "Релігієзнавство" утверджує гуманістичні цінності, громадянську злагоду, гармонію людських взаємовідносин; закликає до благодійницької діяльності і милосердя, до протистояння вседозволеності, жорстокості і насильству, до спільних дій, спрямованих на соціальне і моральне оздоровлення суспільства й особистості.

Литература:1. Ерышев А. А. Религиоведение: Учеб. пособие. — 3-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2003. — 280 с. 2. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів / Народ. укр. акад. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Кондор, 2004. 646 с. 3. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 432 с. 4. Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П. Сидоренка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 470 с. – (Вища освіта ХХІ століття)