Соціальне і медичне обслуговування осіб з функціональними обмеженням

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Соціальне та медичне обслуговування як галузь системи соціального захисту 5 1.1. Поняття соціального обслуговування 5 1.2. Види соціально-побутового обслуговування, його функції правовідносини з приводу надання соціальних послуг. 13 Розділ ІІ. Основні напрямки соціально-побутового та медичного обслуговування осіб з фізичними вадами 18 2.1. Стаціонарні установи системи соціального захисту населення 18 2.2. Медична реабілітація інвалідів її форми та завдання 21 Розділ ІІІ. Реалізація державної політики соціального захисту людей з обмеженими можливостями 24 Висновок 28 Список використаної літератури 30

Вступление:Суспільство схильне сприймати інваліда крізь призму негативних стереотипів. Значна кількість людей звикла упереджено ставитися до них, вважаючи інвалідів непрацездатними, неспроможними, ні на що не придатними. Людині з обмеженнями приписують негативні чи міфічні риси характеру, від неї очікують певної незвичної поведінки, її побоюються. Все це принижує людину, якій доводиться жити з інвалідністю. Впродовж останніх двадцяти років у більшості країн Європи замість терміна “інвалід” уживають вирази типу “людина з функціональними обмеженнями” або “людина з обмеженими можливостями”. Сьогодні інваліди відносяться до найбільш соціально незахищеної категорії населення. Їх прибуток значно нижчий середнього, а потреби в медичному і соціальному обслуговуванні набагато вищі. Вони не мають можливості отримати освіту, не можуть займатися трудовою діяльністю. Більшість з них не мають сім’ї і не бажають брати участь в суспільному житті. Все це говорить про те, що інваліди в нашому суспільстві є дискримінованою меншістю. Ось чому держава, забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів, призвана створювати їм необхідні умови для індивідуального розвитку, розвитку творчих та виробничих можливостей та здібностей. Відновлюючи та пристосовуючи можливості інвалідів до соціального функціонування, до створення незалежного стилю життя, соціальні працівники та соціальні реабілітологи допомагають їм визначити свої соціальні ролі, соціальні зв’язки, які сприяють їх повноцінному розвитку передусім впроваджуючи в практику різноманітні реабілітаційно-адаптаційні програми. В нашій нормативній літературі до цього часу користуються терміном "інвалід". Саме тому ми будемо вживати різні терміни — як ті, що вже стали унормованими в міжнародній практиці (людина з функціональними обмеженнями), так і прийняті в законодавчому полі України (інвалід). Метою даної роботи є висвітлення основних напрямків соціального і медичного обслуговування осіб з фізичними можливостями. При розкритті висвітленої тематики були поставлені наступні завдання: Висвітленням даної тематики, пов’язаної з адаптацією та реабілітацією людей з фізичними обмеженнями, займалися та займаються багато вчених, які свої здобутки втілюють в різноманітні посібники. Серед них можна наголосити на А.І. Осадчих, Л.П. Храпиліна, Е.І. Холостова, Н.Ф. Дементьева, Л.С, Виготський, Т.А. Добровольська, Н.Б. Шабаліна та багато інших. На основі вивчення, аналізу та синтезу їх розробок, побудуємо свій погляд на дану проблематику.

Выводы:Таким чином, проаналізувавши все вищевказане, можна ще раз з впевненістю наголосити на тому, що особи з фізичними вадами (інваліди) на сьогоднішній час, незважаючи на розробку різноманітних соціальних програм, прийняття великої кількості нормативно-правових актів, перебувають у досить скрутному становищі. Матеріальні проблеми доповнюються не менш важливими психологічними проблемами. І поліпшити цю ситуацію дуже тяжко, і мабуть до кінця неможливо. Незважаючи на усе більш вражаючі успіхи медицини, чисельність інвалідів не тільки не скорочується, але неухильно зростає, причому практично у всіх типах суспільств і всіх соціальних категорій населення. В основі виникнення інвалідності лежить безліч різноманітних причин. Не так давно створений інститут соціальних працівників покликаний допомогти інвалідам у вирішенні їх проблем. Соціальна робота з людьми з обмеженими можливостями ґрунтується на засадах соціально-психологічної та педагогічної допомоги, соціальній адаптації та реабілітації. Без надійного адаптаційного апарату (фізіологічного, психологічного, біологічного) неможлива повноцінна реабілітація людини з обмеженнями. В процесі реабілітації компенсаторний механізм вико¬ристовують для подолання певного дефекту, а в процесі адаптації — для пристосування до нього. На сьогоднішній час розроблено досить велика кількість різноманітних соціальних програм по відношенню до осіб з обмеженими фізичними можливостями. Сьогодні в Україні професійною підготовкою, фізичною та медичною реабілітацією молодих інвалідів опікуються Кам'янець-Подільський планово-економічний технікум-інтернат, Харківський обліково-економічний технікум-інтернат ім. Ф.Г. Ананченка, Житомирський технічний ліцей-інтернат, Луганське і Самбірське СПТУ. Держава всілякими засобами намагається поліпшити становище інвалідів. Незважаючи на ряд проблем, все таки деякі успіхи є. Але чи можливо змінити відношення суспільства до таких людей, підняти рівень матеріального забезпечення інвалідів? Це питання буде турбувати нас завжди. Нам залишається лише сподіватися на краще. Відмічено, що у розвинутих країнах детально розроблено і втілено в практику мережу закладів та програм для розумово відсталих людей, послуги яких дозволяють задовольнити усі групи їхніх потреб. Вивчення цієї системи та її недоліків допоможе адаптувати світовий досвід при розвитку системи закладів за місцем проживання у нашій країні.

Литература:1. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 2. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 1993 року (із внесеними 2000 року змінами) 3. Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 р. № 83 4. Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.92 р. №31. 5. Декларация о правах инвалидов: Права человека: Сборник международных договоров 00Н.- Нью-Йорк, 1989 6. Богдашина О.Б. Аутизм: определение и диагностика. – Донецк, 1999. 7. Введення в соціальну роботу. Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2001. 8. Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях // СОЦИС, 1994, № 8-9. 9. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В., Насыбуллина М.А. и др. Систематика реабилитационных средств для домов-интернатов, реабилитационных центров и образовательных специальных (коррекционных) учреждений для инвалидов // Обзорная информация. – М.: ЦБНТИ Минтруда России, 1997. Вып. 1. 10. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота // Соціальна робота і соціальна політика. – 1997. - № 1. 11. Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції. Збірник теоретичних та методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді / Упорядники - Звєрєва І. Д. та ін. - К.: А.Л.Д., 1995. 12. Кавокин С.Н. Профессиональная реабилитация и занятость населения. М., 1997. 13. Основы реабилитации инвалидов в системе социальной работы // Развитие социальной реабилитации в России. – М., 2000. 14. Права інвалідів в Україні. – Збірник правових документів. – К.: Сфера, 1998. 15. Руководство по медико-социальной экспертизе и реабилитации / Под ред. А.И. Осадчих. – М., 1999. 16. Сборник программ социальной адаптации лиц с выраженной умственной отсталостью, находящихся в детских и психоневрологических интернатах / Под ред. Н.Ф. Дементьевой. – М., 1988. 17. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И. Холостовой. – М., 1997. 18. Социальная работа с инвалидами. Настольная книга специалиста / Под ред. Е.И. Холостовой, А.И. Осадчих. – М., 1996. 19. Технология социальной работы: Учебное пособие / Под ред. И.Г. Зайнышева. – М.: ВЛАДОС, 2000. 20. Трухін І.О. Соціальний захист інвалідів як прояв гуманізації суспільства // Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю. – К., 2000. 21. Холостова Е.И. Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. – М., «Дашков и Ко», 2002. 22. Храпылина Л.П. Основы реабилитации инвалидов. – М., 1996. 23. Шабанова М.А. Социальная адаптация в контексте свободы // СОЦИС, 1995, № 9.