Логічні форми мислення. Основні закони (принципи) вірного мислення

Содержание:Вступ 3 1. Логічні форми мислення 4 2. Основні закони (принципи) вільного мислення 6 Висновки 10 Список використаної літератури 11

Вступление:Логіка – це наука про форми, закони та методи пізнання об’єктивного світу на ступені абстрактного мислення, а також про мову як засіб такого пізнання. Одним з головних завдань логіки, як науки про мислення, є те, що логіка бере до уваги лише форми, спосіб отримання нового знання. Вона досліджує спосіб отримання нового знання, не пов’язуючи форми знання з його конкретним змістом. Логіку цікавлять різні форми мислення, а також ті суттєві відношення, які виникають між ними у процесі міркування. Не будь-яка сукупність логічних форм мислення дає нам ефективні міркування, а лише та сукупність, де між формами мислення є послідовний, несуперечливий, обґрунтований зв’язок. Ці ознаки ефективних міркувань забезпечують логічні закони.

Выводы:Логічні форми мислення – це види мисленнєвих структур, які незалежні від конкретного змісту думки. Можна виділити такі форми мислення як поняття, судження та умовивід. Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам. Формально-логічні закони - це закони правильної побудови і зв'язку думки. Основними законами формальної логіки є закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього і закон достатньої підстави. Згідно з законом тотожності, будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторювалась: А є А, або А=А. Закон суперечності твердить, що два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; одне з них неодмінно хибне: ~(А ^ ~А). Відповідно до закону виключеного третього, з двох суперечних суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні одне неодмінно істинне, друге хибне, третього бути не може: А або не-А. Закон достатньої підстави формулюється так: будь-яка істинна думка має достатню підставу, тобто будь-яка думка може бути істинною тільки тоді, коли вона обґрунтована: А є тому, що є В.

Литература:1. Жоль К.К. Логіка. – М., 2004. 2. Кириллов В.И., Орлов Г.А., Фокина Н.И. – Упражнения по логике. – М.: Проспект, 2006. – 184с. 3. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 535с. 4. Огородников В.П. Логика. Законы и принципы правильного мышления. – СПб.: Питер, 2004. – 176с. 5. Хоменко І.В. Логіка для юристів. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 224с.