Выводы:Організація оплати праці – складний процес, який складається з чотирьох складників: тарифна система, форми і системи заробітної плати, нормування та преміювання. Найбільш важливий складник організації оплати праці – тарифна система, яка використовується для розподілу робіт в залежності від складності виконання і робітників по кваліфікації. Вона є основою формування і регулювання (диференціювання) заробітної плати. Тарифна система представляє собою сукупність елементів, за допомогою яких суспільство встановлює початкову (вихідну) диференціацію в оплаті праці різних груп робітників в залежності від складності та умов праці, особливостей окремих галузей промисловості та виробництва, кліматичних умов конкретної місцевості в цілях забезпечення в масштабах країни єдності міри праці та її оплати. Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією. Вона є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників. У зв'язку з тим, що норми затрат установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати. Тарифна система складається з тарифних сіток, тарифних ставок робітників і тарифно-кваліфікаційних довідників характеристик робіт і професій робітників; схем посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців і кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством. Інтереси забезпечення об'єктивної диференціації заробітної плати, зростання конкуренції на ринку товарів і послуг, настійна необхідність посилення стимулюючої ролі заробітної плати потребують запровадження нетрадиційних підходів до побудови тарифної системи. Об’єктом дослідження в роботі виступає КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району у м. Києві. Предметом діяльності Підприємства є утримання житлового фонду, що віднесений до комунальної власності, територій 1-6-го мікрорайонів, надання населенню житлово-комунальних послуг. До складу Підприємства входять наступні структурні підрозділи: - апарат Підприємства (функціональні відділи і служби); - житлово-експлуатаційні контори №№ 501, 502, 503, 504, 505, 506; - транспортна дільниця. Персонал робітників нараховує 309 працівників, що становить 67 % від загальної чисельності, в тому числі: - робітники з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими териториторіями – 186 чол., або 40 %; - робітники ремонтних груп (слюсарі-сантехніки, маляри, покрівельники та інші) – 96 чол., або 21 %; - інші робітники (дільниці зеленого господарства, водії, прибиральниці службових приміщень, сторожі) – 27 чол., або 6 %. Керівників, фахівців та службовців налічується 153 одиниці, або 33 %. Організація і умови оплати праці на підприємстві КП "Житлосервіс "Приозерне" визначаються у Колективному договорі. Згідно Колективного договору робітникам, що виконують просту, некваліфіковану працю, встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2006 року в розмірі 350,00 грн/місяць, з 1 липня – 375,00 грн/місяць, з 1 грудня – 400,00 грн/місяць. На підприємстві проводиться індексація заробітної плати у зв’язку із зростанням індексу споживчих цін у відповідності до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. З метою посилення зацікавленості працівників у виконанні і перевиконанні планових показників, поліпшення якості виконуваних робіт, на підприємстві КП "Житлосервіс "Приозерне" згідно наказу директора вводиться преміювання: 1. керівники, фахівці та службовці в розмірі 20 %. 2. робітникам з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями; прибиральникам службових приміщень, підсобним робітникам, сторожам, слюсарю з ремонту автомобілів, машиністу бульдозера, машиністу екскаватора на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок - 20 %; 3. 20 % - робітникам ремонтної групи на тарифну ставку; 4. 30 % - водію автомобіля “Волга”, водію автомобіля "ГАЗель" на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок; 5. 70 % - електрогазозварникам ЖЕК на тарифну ставку; 6. 100 % - трактористам на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок. Фонд оплати праці по підприємству в цілому складає 5212805,5 грн. Основна заробітна плата складає 76,3% від фонду оплати праці і 23,7% додаткові виплати персоналу. З проведених розрахунків видно, що найбільший фонд додаткових виплат 42,9% мають працівники КП. В інших структурних підрозділах даний показник набагато менший. Так, фонд додаткових виплат робітників з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями складає 30, 1% від загального фонду оплати праці, фонд додаткових виплат ремонтних робітників ЖЕКів 501-506 складає 11,7%. Найменшим цей показник є у прибиральників і робітників ДЗГ ІV розряду – 6,5%. Так як на підприємстві КП "Житлосервіс "Приозерне" не виконано план і у 2006 році багатьом працівникам було знижено преміальні, необхідно виявити причини невиконання плану. Однією з таких причин вбачається низька мотивація праці, саме тому на підприємстві було проведено опитування працівників з метою виявлення стану задоволеності працівників системою оплати і мотивації праці. Анкету було розроблено самостійно. У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається стала тенденція до індивідуалізації заробітної плати на підставі оцінки конкретних заслуг працівника. Механізм індивідуалізації заробітної плати включає як диференціацію умов наймання, так і регулярну оцінку заслуг персоналу безпосередньо в процесі трудової діяльності. Наприклад, в США оцінюють особисті заслуги керівників і спеціалістів 80% компаній, а робітників – приблизно 50%. У Франції індивідуалізована заробітна плата становить 3/4 її приросту в керівників і спеціалістів, 2/3 – у майстрів і майже 1/2 у робітників. Зарубіжний досвід підтверджує виняткову корисність залучення працівників до управління виробництвом (діяльністю). В американських фірмах, наприклад, застосовуються чотири форми залучення персоналу до управління: 1) участь працівників в управлінні працею та якістю продукції на рівні виробничого цеху чи іншого такого ж підрозділу; 2) створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів; 3) запровадження системи участі персоналу в одержаному прибутку; 4) участь працівників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій. Зокрема, майже 25% американських фірм з кількістю працівників понад 500 осіб мають в організаційній структурі управління ради робітників чи спільні комітети робітників та адміністрації. Підприємства промисловості нагромадили значний досвід удосконалення матеріального стимулювання в період переходу до ринку. Існує два підходи по розподілу коштів на оплату праці: з використанням тарифної системи і "безтарифної" системи оплати праці. В першому випадку використовується тарифна система, що затверджена тарифною угодою. Кожному робітнику нараховують поелементно всі складові заробітку (заробіток по тарифу, премія, надбавки і доплати) в межах наявних коштів на оплату праці. При цьому використовують традиційні погодинну і відрядну форми оплати праці. Для бригади працівників КП "Житлосервіс "Приозерне" було розраховано індивідуальні заробітні плати і фонд оплати праці по таким системам: 1. при індивідуальній погодинно-преміальній системі оплати праці. 2. при індивідуальній відрядно-преміальній системі оплати праці. 3. при колективно-відрядній системі оплати праці. Робимо висновки по розрахунках, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу. Отже, доцільно було б на аналізованому підприємстві застосовувати саме безтарифну систему оплати праці. Крім того, можна запропонувати непрямі методи стимулювання праці з урахуванням внеску працівників у розвиток підприємства і кінцеві результати його діяльності. Йдеться про участь найманих працівників у прибутках підприємства, в “успіху фірми”, шляхом виплат процентів по акціях, облігаціях, виплати дивідендів, у накопиченні коштів на спеціальних рахунках, в управлінні виробництвом і т.п. Такий напрямок розвитку мотивації праці дістав назву стратегії залучення й партнерства, яка все більше витісняє стратегію підпорядкування і жорсткого контролю. Внаслідок цього в доходах менеджерів, спеціалістів та інших висококваліфікованих працівників найманої праці надходження від зазначених систем участі стали відігравати значну роль.