Правова поведінка

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА, ЇЇ ОЗНАКИ ТА ВИДИ. 5 1.1.ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ. 5 1.2. ОСНОВНІ ВИДИ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ. 11 РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ. 15 2.1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ. 15 2.2. ПРИЧИНИ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ. 19 2.3. СКЛАД І ВИДИ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ. 21 РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕНЬ 27 3.1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СКЛАД ПРАВОПОРУШЕННЯ. 27 3.2. ВИДИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. 33 3.3. ПРИЧИНИ ПРАВОПОРУШЕНЬ. 37 ВИСНОВКИ 40 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 42

Вступление:Серед найважливіших проблем, що постали перед юридичною наукою і практикою в процесі побудови в Україні громадянського суспільства і правової держави, є проблема правової поведінки особи. Актуальність вивчення таких категорій, як «поведінка», «правова поведінка», «правомірна поведінка» є предметом інтересів теоретико-правового знання. Політика будь-якої держави у сфері правового регулювання суспільних стосунків спрямована на те, аби їх учасники у всій своїй діяльності неухильно дотримувалися розпоряджень закону. Право виступає потужним засобом закріплення, регулювання і охорони суспільних відносин. Самі ж ці стосунки  - продукт і прояв життєдіяльності людей, їх поведінка в суспільстві. Слід зазначити, що термін «правова поведінка» у вітчизняній  науковій  літературі з’явився порівняно  недавно, хоча сама правова поведінка як реально існуюче явище вивчається юридичною наукою впродовж вже багатьох десятиліть. В той же час доводиться констатувати, що дослідження питань правової поведінки ведеться переважно в плані аналізу основних його різновидів: правомірної і неправомірної (протиправної) поведінки. Проблема правової поведінки особи досліджували такі  вчені, як В.Д.Бабкін, М.І.Коцюба, В.А.Котюк, П.Ф.Мартиненко, А.Р.Мащок, Є.В.Назаренко, П.М.Рабінович, В.М.Селіванов, С.А.Тихонова та ін. Метою даної роботи є теоретико-правовий аналіз основного комплексу питань, що стосуються характеристики сутності, поняття і ознак правової поведінки та її видів. Реалізація поставленої мети зумовила постановку та розв’язання таких завдань: — проаналізувати й узагальнити існуючі в науковій літературі підходи на поняття та ознаки  поведінки; — визначити і класифікувати види правової поведінки; — проаналізувати поняття та ознаки правомірної поведінки; — визначити місце правомірної поведінки в структурі соціальної діяльності взагалі та правової діяльності зокрема; — класифікувати правомірну поведінку; — розмежувати правомірну та неправомірну поведінку; — розкрити поняття правопорушення, визначити загальні ознаки, що притаманні всім видам правопорушень; — розглянути класифікацію правопорушень; — з’ясувати юридичний склад правопорушення; — виявити причини виникнення правопорушень. Об’єктом дослідження є правова поведінка суб’єктів права. Предметом дослідження є поняття, ознаки та види правової поведінки суб’єктів права, їх характеристика. Методологічну основу роботи становить система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета, а саме:  діалектичний, логічний, системно-структурний,  системний методи, а також прийоми формальної логіки (поняття, доказ, спростування, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо).  

Выводы:Отже, під правовою поведінкою слід розуміти соціально значимі, свідомі вчинки суб'єктів права, що передбачені нормами права та контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки. Виходячи з вищенаведеної дефініції, можна сформулювати такі ознаки правової поведінки, як: — соціальне значення поведінки; — знаходження поведінки під контролем свідомості й волі людини; — регламентованість поведінки правом; — підконтрольність поведінки державі; — здатність поведінки потягнути за собою юридичні наслідки. Правова поведінка поділяється на два види: правомірну і протиправну. Правомірна поведінка - суспільне необхідна, бажана і допустима під кутом зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка знаходить свій вираз у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою. До ознак правомірної поведінки різні автори відносять: об'єктивну можливість і необхідність; бажаність і допустимість; відповідність інтересам громадянського суспільства; гарантованість і охорону державою; відповідність поведінки нормам права. Зворотно, логічно називати дії, які суперечать приписам правових норм або основним принципам права неправомірною поведінкою. Значні масштаби неправомірної поведінки, її безкарність можуть сприяти утвердженню незаконності. Й навпаки, правомірна поведінка сприяє встановленню законності, що зумовлює встановлення в суспільному житті правопорядку. Без наукового осмислення природи правомірної поведінки неможливе плідне дослідження причин, форм здійснення правопорушень, а також засобів їх запобігання і методів боротьби з ними. В свою чергу, правопорушення являє собою суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність Види правопорушень, не дивлячись на спільність ознак, достатньо різноманітні. Вони можуть класифікуватися за різними підставами. Найбільш значимим є їх поділ за мірою та характером суспільної шкідливості на злочини і проступки.

Литература:1. Кримінальний кодекс України: Закон  вiд 05.04.2001  № 2341-III// Відомості Верховної Ради.- 2001.-№ 25-26, ст.13. 2. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.А. Комарова. - СПб.: Питер, 2003. - 576 с. 3. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. — Львів: Фонд „Право для України”, 1997. – 197 с. 4. Венгеров А.Б.Теория государства и права. – М.: Юриспруденция, 2000. -528 с. 5. Касьянов В.  В. Социология права / В. В. Касьянов, В. Н. Нечипуренко.- Ростов н/Д., 2001. -  478 С. 6. Кожевников В.В. Виды правомерного поведения. // Юрист. – 2005. - № 5. – С. 16-22. 7. Котюк В. О.: Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001.- 432 с. 8. Копєйчиков В.В. Правознавство. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 152 с. 9. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права: Учебник. – М.: Юристъ, 1995. – 297 с. 10. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология.- М., 1982. – 288с. 11. Мухаев Р. Т. Теория государства и права: учебник для вузов / Р. Т. Мухаев. - М., 2001. – 464 с. 12. Общая теория государства и права: Академический курс в 2 томах // Под ред. М.Н. Марченко. Том 2. - М., 1998. – 640 с. 13. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. — 520с. 14. Пьянов Н.А. Правовое поведение : Понятие и виды / Сибирский Юридический Вестник. - 2004. - № 4. – С.11-14. 15. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства / В. Н. Протасов. - М., 2001. – 346 с. 16. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. — Харьков: Основа, 2003. — 128 c. 17. Рабінович П. М.Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с. 18. Скакун О.Ф.Теорія держави та права: Підручник. – Харьків: Консум; Ун-т внутр.справ, 2000 – 704 с. 19. Сырых В.М. Теория государства и права. – М.: Юстицинформ, 2001. – 592 с. 20. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф.В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — М.: Издательство НОРМА, 2002. — 616 с. 21. Теорія держави і права/ За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с. 22. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: учебник для вузов- М., 1999.