Правила доказового міркування

Задание:Завдання 1 Умова: Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли – ні, яке правило порушено: «Державна зрада – діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітету та державній безпеці України: перехід у бік ворога у воєнний час або шпигунство.» Завдання 2 Умова: Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли – ні, то яке правило порушено). Завдання 3 Умова: Проаналізувати судження (визначити його вид та структуру): «Серед студентів нашої групи є таки, що не мають жодного стягнення». Записати судження, яке суперечить цьому. Завдання 4 Умова: Формалізувати судження: «Відбитки пальців на вікні та дверях можуть належати К. чи С.». Завдання 5 Умова: Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні: Завдання 6 Умова: За допомогою таблиці істинності визначить, чи є логічним законом така формула Завдання 7 Умова: Чи випливає з необхідністю висновок Е з таких засновків? Завдання 8 Умова: У слідстві є такі дані: 1) якщо до злочину причетний А, то його співучасником міг би бути В або С (або вони обидва); 2) версія про участь підозрюваного С та справедливість свідчень D несумісні (хоча можуть виявитись одночасно хибними); 3) Якщо В – злочинець, то свідок Е дав правдиві свідчення; 4) доведено правдивість свідчень D та хибність свідчень Е. Чи брав А участь у вчинені злочину? Розв’язок подайте у формалізованому вигляді. Завдання 9 Умова: Побудуйте пряме спростування версії Н, якщо відомі такі обставини: 1) ; 2) ; 3) . Завдання 10 Умова: Побудуйте аналогічне доведення тези Т., спираючись на аргументи

Содержание:ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 3 Вступ 3 1. Правила щодо тези та антитези та їх значення для юридичного доказування 4 2. Правила щодо аргументів та демонстрації. Їх роль у судовій практиці. 13 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 20 Завдання 1. 20 Завдання 2. 20 Завдання 3. 21 Завдання 4. 22 Завдання 5. 22 Завдання 6. 23 Завдання 7. 23 Завдання 8. 24 Завдання 9. 25 Завдання 10. 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 27

Вступление:Доказування – найважливіше вираження правильного мислення. Теорія доказування та спростування є у сучасних умовах засобом формування обґрунтованих переконань. В науці вчений приходиться доказувати дуже різні мислення, наприклад мислення про те, що було до нашої ери, до якого періоду відносяться ті чи інші предмети,, які винайшли при археологічних розкопках, про атмосферу планет Сонячної системи, про теореми математики, про напрямки розвитку ЕОМ, про існування довгострокових прогнозів погоди, про тайни Світового океану та космос. В юридичній практиці саме на доказуваннях відбувається побудова тієї чи іншої версії слідства, на основі доказування визначається чи мав місце злочин, або чи можна вважати винною ту чи іншу людину тощо. Доказування – це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних суджень, та міркувань, які з ними якось пов’язані. Доказування пов’язано із переконанням, але не тотожні йому: доказування має засновуватись на дані науки та суспільно-історичної практики, переконання ж можуть бути засновані, наприклад, на релігійній вірі в догмати церкви, на забобонах, на недосвідченості людей в питаннях економіки, політики, юриспруденції, на видимості доказування, заснованої на різного роду софізмах. Основу доказування складають наступні положення: тезис, аргументи, демонстрація. Тезис – це міркування, істинність якого має бути доведена. Аргументи – це ті істинні міркування, якими користуються при доказуванні тезису. Існують правила доказового міркування. Порушення цих правил призведе до помилок, які відносяться до тезису, що доводиться, аргументам або до самої форми доказування. В даній роботі будуть розглянуті правила щодо тез та антитез та правила щодо аргументів та демонстрації.

Литература:1. Богдановський І. В. Логіка: Опорний конспект лекцій / І. В. Богдановський, О. Г. Льовкіна. — К.: МАУП, 2004. — 168 с. 2. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001. – 528 с. 3. Ерышев А. А., Лукашевич Н. П., Сластенко Е. Ф. Логика: Учеб. пособие. – 5-е изд., стереотип. / Под ред. Н. П. Лукашевича. – К.: МАУП, 2004 – 216 с. 4. Жеребкін В. Є. Логіка: підруч. для юрид. вузів і факультетів. — К.: Знання, 1999. — С. 204–224. 5. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. Издание 5-е, переработанное и дополненное. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с. 6. Логика для юристов / за ред. Ивлева Ю. В. – М.: Дело, 2000 – 264 с. 7. Никифоров А. Книга по логике. – М.: : Современный гуманитарный университет, 2005. – 272 с. 8. Тофтул М. Г. Логіка. – К., 1999. – 336 с. 9. Хоменко І. В. Логіка юристам: Підручник. — К.: Четверта хвиля, 1998.