Критерії визначення адміністративної юрисдикції судів України

Содержание:ВСТУП     3 РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЧАСТИНА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ    7 1.1. Адміністративна юстиція в Україні – становлення та розвиток                      7 1.2. Загальна характеристика адміністративної юрисдикції в аспекті норм чинного законодавства України: предмет, принципи і система, співвідношення із іншими видами юрисдикції                       13 1.3. Справи адміністративної юрисдикції як предмет адміністративно - юрисдикційної діяльності              21 РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО - ЮРИСДИКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ПРАВОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ       34 2.1. Процесуальна природа адміністративної юрисдикції  34 2.2. Адміністративно - юрисдикційний процес в правовій науці                         39 2.3. Суб’єкти адміністративної юрисдикції    53 2.4. Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ відповідно до положень Кодексу Адміністративного судочинства України 68 РОЗДІЛ 3. МЕЖІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ: СПІРНІ ПИТАННЯ 75 3.1. Юрисдикція адміністративних судів: сучасні проблеми та перспективи     75 3.2. Особливості розмежування компетенції адміністративних і господарських судів                            83 3.3. Узагальнення судової практики з питань визначення критеріїв відмежування цивільних, адміністративних та господарських справ                  93 ВИСНОВКИ                                           109 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                   114

Вступление:Актуальність теми дипломної роби. Захист прав і законних інтересів людини та громадянина – найпріоритетніший напрямок державної діяльності. Виконавча влада, реалізуючі своє призначення, забезпечує права і свободи громадян, а також надає їм широке коло державних, в тому числі управлінських, послуг. Згідно з положеннями Конституції України (ст. 55) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19). Окрім цього, Конституція України закріпила поширення юрисдикції судової влади на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124), що зумовлює необхідність вирішення питань забезпечення права громадян на судове оскарження протиправних дій або бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Як свідчить зарубіжний досвід, одним з найефективніших елементів механізму захисту прав і свобод громадян від порушень з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є специфічний вид судового захисту - адміністративна юстиція, яка, з одного боку, захищає суб’єктивні права громадян, а з іншого – за допомогою судової практики забезпечує законність діяльності органів державної влади і, таким чином, сприяє зміцненню правопорядку в державі. Під адміністративною юстицією, як правило, розуміють особливий вид правосуддя, метою якого є здійснення розгляду скарг громадян, їхніх об’єднань, інших фізичних і юридичних осіб на незаконні дії чи бездіяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування (адміністративних органів), їх посадових і службових осіб, які завдають позивачам матеріальних чи (та) моральних збитків. Слід зазначити, що призначення адміністративної юстиції полягає у здійсненні тільки правового контролю, а не контролю за доцільністю управлінської діяльності. На сьогоднішній день в рамках реалізації заходів адміністративної та судової реформи в Україні відбулося реформування системи судів відповідно до Конституції, в тому числі запровадження системи адміністративно - правових відносин; правове забезпечення правосуддя в сфері адміністративно - правових відносин; організаційне, матеріально - технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності адміністративних судів. Все це свідчить про активні дії по створенню дійсно дієвої системи адміністративною юстиції в Україні. Загальновідомо, що адміністративні суди є однією з важливих передумов верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Сутність сучасного адміністративного судочинства потребує кардинальної зміни психології судді. Воно здатне поставити суб’єкт владних повноважень на один щабель з громадянином і зобов’язати його довести у суді правомірність своїх діянь. Підтвердженням цього є досвід як країн з усталеною демократією (Німеччина, Франція, Швейцарія та інші), так і тих, що лише недавно звільнились від тоталітаризму (Болгарія, Естонія, Литва, Латвія, Польща). На ці обставини вказують і положення пункту 13.1 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 05 жовтня 2005 р. № 1466 (2005), де йдеться про необхідність надати «судовій системі усі необхідні ресурси, особливо для функціонування адміністративних судів». Саме тому розбудова системи адміністративних судів є одним із пріоритетних завдань держави Україна, а дослідження критеріїв визначення адміністративної юрисдикції судів в аспекті забезпечення якісно нового рівня судового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян і юридичних осіб є актуальним питанням в сьогодення. Мета і задачі дослідження. Мета цієї дипломної роботи полягає в комплексному аналізі теоретичних і практичних питань критеріїв визначення адміністративної юрисдикції судів як якісно нового рівня судового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян і юридичних осіб. Для досягнення мети цієї роботи були поставлені наступні завдання: - проаналізувати історичну ретроспективу інституту адміністративної юстиції в Україні та можливість використання історичного досвіду як у нормотворчій, так і в правозастосовчій діяльності, світовий досвід організації її моделей; - на підставі норм чинного законодавства України розкрити зміст загальних характеристик предмету, принципів, системи, сутності та головних завдань адміністративної юстиції та адміністративного судочинства як важливої складової частини судової влади в Україні. - дослідити природу адміністративної юрисдикції як спеціальний комплекс правових форм діяльності суб’єктів адміністративної юстиції; - на підставі існуючих прикладів визначити специфіку розмежування компетенції адміністративних і господарських судів в Україні; - дослідити та проаналізувати зміст та місце положень про адміністративно - юрисдикційний процес в сучасній правовій науці; - опрацювання положень Кодексу Адміністративного судочинства України на предмет визначення головних критеріїв встановлення адміністративної юрисдикції та розмежування підсудності адміністративних справ; - шляхом узагальнення існуючої судової практики з питань визначення критеріїв відмежування цивільних, адміністративних та господарських справ охарактеризувати найактуальніші проблеми адміністративного судочинства в Україні, перспективи їх вирішення та можливі шляхи для вдосконалення адміністративного судочинства як важливої складової частини судової влади в Україні. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають у зв’язку з запровадженням адміністративної юстиції в Україні. Предмет дослідження – організаційно - правові та процесуальні засади визначення адміністративної юрисдикції судів. Методи дослідження – головним у системі методів дослідження виступає діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально - правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дозволяє дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. В процесі підготовки та написання цієї дипломної роботи було використано такі методи і прийоми пізнання: формально-логічний (при встановленні логіко - методологічних засад побудови дефініцій “адміністративна юстиція", "адміністративний процесуальний кодекс", "адміністративна юрисдикція"); системно - структурний (під час дослідження основних критеріїв розмежування адміністративної юрисдикції судів в Україні); логіко - юридичний (у аналізі змісту ряду норм адміністративного права, якими врегульовуються суспільні відносини з приводу правового захисту фізичних та юридичних осіб від неправомірних дій органів управління); історико - правовий (в процесі дослідження генезису інституту адміністративної юстиції); порівняльно-правовий (при порівняльному аналізі становлення і розвитку інституту адміністративної юстиції у вітчизняному та зарубіжному законодавстві). Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно - правові акти, які регулюють питання адміністративно - юрисдикційних проваджень. У процесі підготовки цієї дипломної роботи використано результати науково - дослідних розробок і публікацій науковців та провідних фахівців галузі, що досліджується. Емпіричною базою дослідження були статистичні матеріали Міністерства юстиції України, Держкомстату України, Вищого адміністративного суду України.

Выводы:Отже, в якості висновків вищевикладеної роботи, вважаю за необхідне зазначити наступне. 1. В процесі дослідження теоретичних засад функціонування адміністративної юстиції в Україні, результати якого висвітлено в Розділі 1 «Адміністративне судочинство як важлива складова частина судової влади в Україні» було встановлено наступне: Як зазначається в Главі 1.1. «Адміністративна юстиція в Україні – становлення та розвиток» Розділу 1 цієї роботи, кожна демократична держава зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини. Забезпечення гарантій суб’єктивних прав громадян у відносинах з адміністративними органами є обов’язком правової держави, та обумовлювало необхідність створення адміністративної юстиції в Україні, яка б, з одного боку, захищала суб’єктивні права громадян, а з іншого – за допомогою судової практики забезпечувала законність діяльності органів державної влади і, таким чином, сприяла зміцненню правопорядку в державі. Під адміністративною юстицією, як правило, розуміють особливий вид правосуддя, метою якого є здійснення розгляду скарг громадян, їхніх об’єднань, інших фізичних і юридичних осіб на незаконні дії чи бездіяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування (адміністративних органів), їх посадових і службових осіб, які завдають позивачам матеріальних чи (та) моральних збитків. Створення адміністративної юстиції в Україні пов’язують з прийняттям 06 липня 2005 року Верховною Радою України Кодексу адміністративного судочинства України. Цікаво, що становлення адміністративної юстиції відбувалося і відбувається з великими труднощами не лише в Україні. Європейський суд з прав людини в одному зі своїх рішень наголосив: "Сам факт створення та існування адміністративних судів, безумовно, можна привітати як одне з провідних досягнень держави, заснованої на верховенстві права, — зокрема, з огляду на те, що ці суди здобули юрисдикцію розглядати акти адміністративних органів не без відповідної боротьби" (з рішення у справі "Кресс проти Франції" від 7 червня 2001 року). Глава 1.2. та Глава 1.3. Розділу 1 цієї роботи містять результати дослідження у вигляді відомостей про загальну характеристику предмету, принципів та системи адміністративної юрисдикції, а також специфіку справ адміністративної юрисдикції як предмет адміністративно-юрисдикційної діяльності. Так, суть адміністративної юрисдикції полягає в розгляді адміністративно - правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно - процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), що наділені правом розглядати спори та накладати адміністративні стягнення, а також правом вирішення спорів, що виникають по скаргах громадян. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція, маючи суміжні коріння, різняться за ознаками владної природи (судової і виконавчої) цих видів діяльності і характеру правовідносин, які виникають під час діяльності їх суб'єктів. Адміністративно - юрисдикційна діяльність ґрунтується на певних принципах, які дозволяють відобразити специфіку об'єднання в ній рис виконавчо - розпорядчої діяльності та правосуддя по адміністративних справах. Юрисдикційні повноваження адміністративного суду стосовно розгляду і вирішення адміністративних справ щодо захисту прав і свобод громадян охоплюють оцінку правомірності дій органів публічного управління; правомірності дій їх посадових осіб, законності прийнятих нормативних та індивідуальних актів управління; викриття обмежень і порушень прав і свобод громадян; виявлення причин порушень і вжиття заходів щодо їх попередження в майбутньому; вжиття заходів щодо відновлення порушених прав і забезпечення умов для притягнення до відповідальності осіб, які припустилися порушення законності. Відповідно до положень статті 3 КАС під терміном «справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа)» розуміється "переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень". 2. У Розділі 2 цієї роботи було проведено аналіз специфіки адміністративно - юрисдикційного процесу. Так, Глава 2.1. Розділу 2 роботи розкриває та аналізує процесуальну природу адміністративної юрисдикції, яка полягає у встановленому та регламентованому чинним законодавством порядку та формах розгляду та вирішенні адміністративного спору, що ініційований у зв’язку з оскарженням протиправних дій чи бездіяльності відповідних державних органів та їх посадових осіб, спеціалізованими судовими органами – адміністративними судами, що створені з метою судового захисту прав і свобод громадян у сфері публічного управління в процесі адміністративно – правової та судової реформи в Україні. Глава 2.2. Розділу 2 цієї роботи містить ретельний аналіз змісту адміністративно - юрисдикційного процес в правовій науці, що обумовлено загальними реформаційними процесами адміністративного судочинства, а також адміністративно – правовою та судовою реформою в Україні. В цій главі проведено аналіз наукової та спеціалізованої літератури та періодичних видань з тематики, що пов’язана з забезпеченням реалізації та захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування, дослідження адміністративної юрисдикції та проблем удосконалення правового регулювання та розмежування зазначеного інституту адміністративного права взагалі та адміністративного судочинства в Україні зокрема. Проаналізовано існуючі тенденції з розуміння адміністративної юстиції та юрисдикції, що відображені у працях В.Авер'янова, Ю.Педько, І. Бородіна, О. Кузьменка, Перепелюк В.Г., Тищенко М.М., О.Ф. Андрійко, І.В. Бойко, В.Ф. Опришко, В.М. Селіванова, О.В. Сурілова, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю.П. Битяка, М.К. Галянтича, І.П. Голосніченка, В.М. Кампа, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, В.М. Палія, В.Г. Перепелюка, Г.В. Рижкова, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка та В.І. Шишкіна., Н.Саліщева, В.Сорокін, Б.Лазарєв, Ю.Козлов, Ю.Старилов. Нові тенденції з розуміння адміністративної юстиції та юрисдикції відображені у працях В.Авер'янова, Ю.Педько, І. Бородіна, О. Кузьменка, Перепелюк В.Г., Тищенко М.М., О.Ф. Андрійко, І.В. Бойко, В.Ф. Опришко, В.М. Селіванова, О.В. Сурілова, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала та ін. В положеннях Глави 2.3. Розділу 2 проаналізовано коло суб’єктів адміністративної юрисдикції, розкрито зміст їх прав та обов’язків, а також специфіку участі кожного з них адміністративному процесі. Глава 2.4. Розділу 2 присвячена аналізу положень Кодексу Адміністративного судочинства України в частині визначення адміністративної юрисдикції і підсудності адміністративних справ. 3. Глави 3.1. – 3.3. Розділу 3 «Межі адміністративної юрисдикції: спірні питання» цієї роботи присвячено узагальненню даних, викладених у попередніх Розділах цієї роботи та інформації, отриманої в процесі аналізу існуючої судової практики. Значення практики адміністративного судочинства для розвитку матеріального права неможливо переоцінити. Як показує досвід інших країн, адміністративні суди можуть і повинні дати потужний імпульс для розвитку адміністративного законодавства і права. У контексті євроінтеграції на адміністративні суди покладається відповідальне завдання впроваджувати європейські стандарти належного урядування через оцінку діяльності органів влади при вирішенні конкретних судових справ. В адміністративному судочинстві існують критерії, запозичені з досвіду багаторічного функціонування європейського адміністративного простору, на основі яких суд має оцінювати адміністративні акти. Щоб почувати себе впевненим у суді, чиновник повинен враховувати ці критерії при прийнятті рішень. Інакше справу в суді буде програне. Таким чином, діяльність адміністративних судів з часом має змінити діяльність органів публічної адміністрації, посадових чи службових осіб — не лише змусить їх керуватися законом, а й навчить тлумачити закон, виходячи з принципу верховенства права, а не вишукуючи букву закону, яка їм вигідна в даній ситуації. Розгляд адміністративних за своєю природою спорів різними судами за різними правилами судочинства піде не на користь формуванню якісного адміністративного законодавства і права. За таких умов не можна досягти єдності судової практики у сфері адміністративного права і забезпечити однаковість вимог до діяльності органів виконавчої влади. Український досвід та аналогічний досвід інших країн показує, що проблеми розмежування юрисдикції час від часу виникають, але судова практика успішно їх долає. Після напрацювання судової практики в адміністративних справах більшість проблем щодо розмежування юрисдикції буде знято.

Литература:Нормативно – правові акти: 1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30 2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Резолюція 22 ООА Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. 3. Європейська Конвенція з захисту прав людини і основних свобод. Рада Європи, 1950 р. 4. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. № 1466 5. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 31. 6. Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» // Збірник Указів Президента України. - 1998. - Липень-вересень. - Вип. № 231. - С. 86-87 7. Указ Президента України від 30 грудня 1997 р. № 1396/97 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції» // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 47 8. Указ Президента від 12.02.2007 р. № 102 Про внесення змін до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та надбання ними чинності» // Уряд. кур'єр № 28) 2007 р. 9. Указ Президента від 19.05.2005 р. № 824: Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України: Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та надбання ними чинності // Уряд. кур'єр. – 2005, № 93 10. Указ Президента від 28.05.2004 р. № 589: Про внесення змін до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503: Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; "Відомості Верховної Ради України"; газета "Президентський вісник"; газета "Урядовий кур'єр"; газета "Голос України". (Указ № 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" надруковано в ОВУ за 1997 р. № 24; Зміни до Указу: № 1327 в ОВУ 1997р. № 50 та № 399 в ОВУ за 2004 р. № 15) // Голос України. – 2004, № 103 11. Указ Президента України від 01 жовтня 2002 р. № 889/2002 «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України» 12. Указ Президента України № 1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адмiнiстративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу" від 16 листопада 2004 р. 13. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV 14. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-XII ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56 ) 15. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV 16. Кодекс України про адміністративні правопорушення / Кодекси України: В 3 кн. / К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1 17. Цивільний Кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003р. 18. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004  № 1618-IV ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 ) 19. Закон України «Про державну службу України» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52 20. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ 21. Закон України «Про статус суддів” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56; 1994. – № 24 22. Закон України «Про Конституційний Суд України» // Вісник Конституційного Суду України. – 1997. – № 1 23. Закон України “Про Вищу Раду юстиції” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25 24. Закон України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» // Урядовий кур'єр. – 1996 р. 25. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №20. 26. Закон України “Про приєднання України до статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 р. № 398/95-ВР 27. Закон України “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22 28. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40 29. Закон України “Про внесення змін до Конституції (Основного Закону) України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV 30. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 року № 514 - V 31. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР 32. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586 - XIV 33. Положення про адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, сільських, селищних Рад народних депутатів Української РСР. Додаток 1 до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15 грудня 1961 р.; 34. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-ХІІ «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» 35. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. “Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” // Урядовий кур'єр. — 2002 р. 36. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296 – ХII “Про концепцію судово - правової реформи в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30 37. Постанова Верховної Ради України "Про обрання суддів Вищого адміністративного суду України" від 11 грудня 2003 року № 1393-IV 38. Постанова Кабінету Міністрів України «Про делегування повноважень на затвердження нормативно-правового акта» від 26 берез. 2003 р. № 381 // Офіційний вісник України. - 2003. - №13. - С.34. 39. Постанова Кабінету Міністрів України Про надання повноважень Держмитслужбі на затвердження нормативно-правових актів: Розпорядження... 12 груд. 2002 р. № 700 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 51. - С.110. 40. Постанова Кабінету Міністрів України Про делегування повноважень на затвердження нормативно-правових актів: Постанова... 17 черв. 2002 р. № 852 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 25 41. Постанова Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731: Постанова... 16 трав. 2002 р. № 629: Про Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління... // Уряд. кур'єр. - 2002. - 18 черв. - С.10; Офіційний вісник України. - 2002. - № 20 42. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» 43. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. № 13 “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян” 44. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). – К.: Юрінком Інтер. – 1998 45. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 4 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. № 12) “Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів” Наукова та спеціалізована література: 46. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / Центр політ. прав. реформ, Фонд сприяння прав. і політ. реформам; І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - 535 с. 47. Адміністративне право в контексті європейського вибору України: Зб. наук. пр.: За матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 6-7 лют. 2004 р. / Центр політ.-правових реформ; Редкол.: Авер’янов В.Б. (голова) та ін.. - К.: Міленіум, 2004. - 195 с. 48. Адміністративна процедура i адміністративні послуги. Зарубіжний досвід i пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. 49. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (28 трав. 2004 р., Київ): У 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2004. 50. Александрова Н.В. Адміністративне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. Т. 1: Заг. частина. - К.: Юрид. думка, 2004. 51. Александрова Н.В. Нормативно - правові акти органів виконавчої влади: проблеми теорії та правового регулювання / Крим. юрид. ін-т Харків. ун-ту внутрішніх справ. – Сімф., 2006. – 244с. 52. Александрова Н.В. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права. – К.: Старий світ, 2006. – 576с. 53. Адміністративне право України. Академічний курс. Підручник у двох томах. Том 1. загальна частина. / ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К..2004. – С.393-395; Том 2.Особлива частина. – К., 2005. – С.505-514. 54. Бринцев В.Д. Адміністративне судочинство. - Харків: Ксилон, 2002. - 544с. 55. Галлиган Д. и др. Административное право: история развития и основные современные концепции / Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н.; Пер. с англ. Филипповой П.; Моск обществ науч фонд. - М.: Юристъ, 2002. - 410 с 56. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно - правові акти: організаційно - правові питання забезпечення законності: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07/Київ. нац. екон. ун-т. - К., 2005. 57. Галиган Д., Полянский В., Старилов Ю. Административное право: история развития и основные современные концепции.– М.: Юристъ, 2002. 58. Державне управління: проблеми адміністративно - правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Факт, 2003. 59. Європейський суд з прав людини: організація, процедура, правила звернення. – К.: Видавничий дім. – 2000. 60. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учеб. пособ. — М., 2002. 61. Іщенко Ю.В. Адміністративний процес / Київ. нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2006. 62. Кампо В.М. та ін. Становлення нового адміністративного права України: Наук.- попул. нарис / В.М.Кампо, Н.Р.Нижник, Б.П.Шльоер. - К.: Юрид. кн., 2000. - 59 с. 63. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К., 2002. 64. Крестовська Н.М. Правова держава в пострадянських країнах: теорія та реальність. – К.: НДІ “Проблеми людини”. – 2003. – Т. 22. – С. 596-599. 65. Константий О. Адміністративна юстиція як атрибут демократичної правової держави // Підприємництво, госп-во і право. - 2003. - 3 4. - С.46 - 48. 66. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України / Юрид. акад.. - Д.: Ліра лтд, 2004. - 339 с. 67. Нормотворча діяльність : Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. – К.: Видавничий дім. – 2001. – 285 с. 68. Онопенко В.В. Конституція України і судочинство: розбіжності та парадокси. Суд в Україні. Боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. - К.: НДІ “Проблеми людини”. - Т.12. - 1999. - С. 596-605. 69. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України “Про судоустрій України” / За наук. ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. 70. Панова И.В. Административно - юрисдикционный процесс. - Саратов, 1998. 71. Перепелюк В. Г. Адмiнiстративний процес. Загальна частина: Навчальний посiбник. – 2-ге вид., змiнене i доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. 72. План дій з реформування системи органів виконавчої влади в Україні / Упоряд.: І. Коліушко, Н. Александрова. – К.: Конус-Ю, 2006. – 215с. 73. Погребняк С. П. Нормативно - правові акти місцевого самоврядування як складова системи законодавства України // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні. - Х., 2004. 74. Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративному процесуальному праві за європейським досвідом// Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України/ Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. 75. Ремнев В.И. Из истории развития административной юстиции в СССР . – В сб: Проблемы управления и гражданского права. – М., 1976. – С. 70-74. 76. Реформа публічної адміністрації в Україні: Проекти концепції та законів / Упоряд.: І. Коліушко, Н. Александрова. – К.: Конус-Ю, 2006. – 192с. 77. Савенко М. Адміністративна юрисдикція судів – критерії визначення // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України. – К.: Факт, 2003. 78. Селіванов А.О. Організація судової влади в Україні. - К., 2002. 79. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2000. 80. Стефанюк В.С. Концепція адміністративної реформи. Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини. – К.: НДІ “ Проблеми людини”. –Т. 12. – 1999. 81. Старилов Ю.Н. Административная юстиция: Теория, история, перспективы. – М.: Норма, – 2001. – 293 с. 82. Концепція судово - правової реформи в Україні // Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Право, 1996. – С. 20-29. 83. Тихомиров Ю. Административное судопроизводство в России: перспективы развития / Выступление на семинаре “Предпочтительные стратегии развития административной юстиции в России. – М.: 2002. – 22 марта. 84. Харитонова О. І. Адміністративне право як прояв публічного права // Наукові праці. - Одеса, 2002 Т.1. 85. Харитонова, Олена Іванівна. Адміністративно-правові відносини: (Проблеми теорії) / Одес. нац. юрид. акад.. - О.: Юрид. література, 2004. 86. Цивільний Кодекс України: Коментар /за ред. Харитонова Є.О. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2003; 87. Школик А. Адміністративне право України на порозі змін // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 2004. 88. Янюк Н.В. Співвідношення понять «посадова особа» і «службова особа» в адміністративному праві. – УКН: Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. — К., 2002. Статті в друкованих виданнях засобів масової інформації та науковій періодичній літературі: 89.   Авер’янов В.Б. Українське адміністративне право на етапі реформування: питання нової доктрини // Українське право. – 2005. – №1. – С.185-200. 90. Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції: Щодо питання подальшого реформування національного адміністративного права та розв’язання решти дискусійних питань у сфері адміністративної правотворчості та праворозуміння // Право України. - 2006. - № 5. - С.11-17. 91. Авер’янов В. Нове ставлення до прав людини - мета реформування українського адміністративного права: Щодо наближення вітчизняної адміністративно-правової доктрини до європейських стандартів // Юридична Україна. - 2005. - № 5. - С.31-35. 92. Авер’янов В. Предмет адміністративного права: "управлінська" і "публічно-сервісна" складові: Тлумачення адміністративного права як "управлінського" // Адвокат. - 2004. - № 8. - С.7 - 11. 93. Андрійко О.Ф. Стан, зміст і перспективи розвитку адміністративного права України: Розглядаються питання формування нового змісту та сутності адміністративного права України // Часопис Київського університету права. - 2005. - № 4. - С.126-131. 94. Бакланов О.В. Щодо змін в адміністративному законодавстві // Право України. – 2003. - №9. – С.100-104. 95. Бевзенко В.М. Суб’єкти владних повноважень у адміністративному процесі. Журнал «Актуальні питання цивільного та господарського права», 2007, № 4-5. 96. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції // Право України. – 2000. - №2. – С.15-17. 97. Гіжевський В. Про систему адміністративного права: В.Гіжевський, Е.Демський: Адміністративне право як галузь права, предметом якої є сукупність правових відносин, які складаються у сфері державного і громадського управління // Юридична Україна. - 2004. - № 4. - С.9 - 10. 98. Губрієнко О. Принципи державного управління: дискусійні питання визначення поняття та їх системи // Підприємництво, госп-во і право. - 2003. - № 11. - С.48 - 51. - (Адміністративне право) 99. Демський Е. Адміністративний процес як окрема галузь права: На визначення поняття адміністративного процесу на теоретичному рівні значний вплив здійснюють взаємопов’язані з предметом правового регулювання норми права і правові інститути, які входять до галузі права, становлять її систему // Віче. - 2006. - № 7-8. - С.40-42. 100. Дерець В. Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування: У Сімферополі та Ялті відбулася IV національна науково-практична конференція, присвячена реформуванню адміністративного права. Одним із організаторів - Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності // Юрид. вісн. України. - 2005. - 28 трав.- 3 черв. - С.12. 101. Державне управління та адміністративне право // Держава і право. - К., 2000. - Вип.7: Юридичні і політичні науки. - С.229–311. 102. Євдокимов В.О. Запобігання корупції серед суддів // Право України. – 1999. – № 5. – С. 54-57. 103. Ієвінія О. Правові засади європейської інтеграції: Нормативно-правові акти, пов'язані з орієнтацією України на євроатлантичну інтеграцію // Україна - НАТО. - 2006. - № 1. - С.60-65. 104. Кампо В. Європейський вибір України і становлення нового адміністративного права: Формування нового адміністративного права// Людина і політика. - 2001. - № 3. - С.152 - 154. 105. Клочай Н. Деякі аспекти визнання нормативно-правових актів недійсними: Щодо питання відсутності законодавчого врегулювання чіткого визначення моменту, з якого нормативно - правовий акт вважається недійсним // Юридичний журнал. - 2005. - № 10. - С.98-99. 106. Кобринський В. Адміністративно-правові аспекти визначення поняття контролю: Мета статті - окреслити підходи щодо визначення поняття контролю в нормативно-правових актах і запропонувати власне визначення даного поняття // Юридична Україна. - 2006. - № 12. - С.45-47. 107. Кобринський В. Адміністративно-правові аспекти визначення поняття контролю// Юридична Україна. - 2006. - № 12. - С.45-47. 108. Кузьменко О.В. Генезис адміністративно-процесуального права // Право України. – 2004. – №3. 109. Кульбашна О. Співвідношення понять «службовець» і «державний службовець» у законодавстві України // Право України. – 1999. – № 4. – С. 97 – 101. 110. Коломоєць Т. До питання техніки кодифікації адміністративно-деліктного законодавства України//Підприємництво, госп-во і право. - 2006. - № 12. - С.3-6. 111. Колпаков В. Адміністративно - делікатне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. - 2002. - № 4. - С.17 - 21. 112. Колпаков В. Досвід Росії і Казахстану щодо реформування законодавства про адміністративну відповідальність: Створення в Україні політичної системи європейського зразка//Підприємництво, госп-во і право. - 2003. - № 11. - С.44 - 47. 113. Коростей В. Подзаконные акты: реальность и перспектива: Ведомственное нормотворчество по исполнению законов // Підприємництво, госп-во і право. - 2000. - № 9. - С.61 - 63. 114. Кравцова Т. Адміністративно-правові засоби забезпечення ефективності нормативно - правових актів, регулюючих підприємницьку діяльність // Підприємництво, госп-во і право. - 2003. - № 9. - С.82 - 85. 115. Кравцова Т. Адміністративно-правові засоби забезпечення ефективності нормативно-правових актів, регулюючих підприємницьку діяльність // Підприємництво, госп-во і право. - 2003. - № 9. - С.82 - 85. 116. Лафитский В.И. Административная юстиция в США // ЖРП. – 1997. – №7. – С. 117-125. 117. Лата Н. Правові наслідки недотримання вимог нормотворення органами виконавчої влади: Щодо недоліків підзаконної нормотворчості // Адвокат. - 2003. - № 5. - С.18 - 20. 118. Лінецький С. "Адміністративна юстиція по-українськи: варіації на тему", Юридичний журнал, № 2, 2003р 119. Оніщук М. Судово - правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу// Право України. – 2003. – № 5. 120. Онуфрієнко О. Алгоритмічна природа норм права та нормативно-правових актів: досвід простеження аналогій /ад'юнкт кафедри загально-правових дисциплін Запорізького юридичного ін-ту МВС України, лейтенант міліції. // Укр. право. - 2000. - №1(13). - С.152-159. 121. Пасенюк О. Реформування адміністративного права – важливий напрям правової політики // Право України. – 1998. – № 7. – С. 3-6. 122. Пахомов І. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права?//Право України. – 1999. – № 2. – С. 99-101. 123. Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право: Щодо питання адміністративно - правової реформи в Україні//Право України. - 2005. - № 7. - С.8-11. 124. Пасенюк О. Розвиток адміністративної юстиції в Україні // Юридичний вісник України. – 2003. – №28 (420). – 12 – 18 липня 2003 року. – с. 7. 125. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. — 2001. — № 10. — С. 72—75. 126. Полешко А. Сучасний стан і перспективи реформування українського адміністративного права: З ІV Національної науково - теоретичної конференції // Право України. - 2005. - № 7. - С.15-24. 127. Полешко А. Напрями реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 14-20. 128. Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів : Інформаційний лист. Вищій Господарський Суд України // Вісник Господарського Суду України - 2005 - № 8 - с. 35 129. Ситник Г.П. Нормативно-правові акти як основа функціонування системи державного управління безпекою // Статистика України. - 2004. - № 1 (24). - С.42 - 46. 130. Стефанюк В. Проблеми вдосконалення адміністративного права та перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні // Право України. - 2003. - 1. - С.4 - 7. 131. Стефанюк В. Проблеми вдосконалення адміністративного права та перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 2003. – №1. 132. Станік С.Р. Законодавче забезпечення адміністративної реформи – важливий напрямок правової політики в Україні // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1999. – № 4. – С. 19-26. 133. Стрижак А. Державне управління в органах судової влади України: щодо постановки проблеми // Право України. – 2003. – №7. 134. Реакція на звернення громадян має бути бездоганною // Урядовий кур’єр. – 2005. – №74. - 21 квітня. 135. Фіночко Ф. Д. Адміністративне право: від статики - до динаміки // Вісник. - Х., 2004. - Вип.27. - С.131–137. 136. Шостенко О.І. Основні тенденції виникнення та закономірності розвитку адміністративної юстиції в Україні під час перебування її в складі СРСР та на сучасному етапі // Підприємство, господарство, право (Інститут держави і права НАН України, Спілка юристів України). – 2002. - № 12. – С. 59-63. 137. Шостенко О.І. Деякі аспекти запровадження адміністративної юстиції в Україні // Міліція України. (МВС України). - 2002. - № 10; 138. Науково практичний збірник. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженні учених. – 2002. – № 14 – С.11-15. 139. Шостенко О.І. Адміністративна юстиція України в складі Російської імперії//Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - №3. - С.109-115. 140. Шостенко О.І. Проблеми статусу суддів адміністративних судів// Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 1. – С.105-111. 141. Янюк Н.В. Підвідомчість справ адміністративним судам: проблемні питання // Право України. – 2003. – №2. 142. Янюк Н.В. Щодо адміністративного судочинства: адміністративний позов чи адміністративна скарга// Право України. – 2003. – №8.