Вдосконалення організаційної структури управління ЗЕД підприємства

Содержание:ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ 8 1.1. Місце організації в функціональній структурі менеджменту 8 1.2. Сутність, значення та види організаційних структур управління підприємством та методики їх оцінки 10 1.3. Особливості організаційних структур в процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю 21 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА НВПП «ПРОМА» 28 2.1. Аналіз динаміки та структури господарської діяльності підприємства 28 2.2.Аналіз зовнішньоекономічної діяльності НВПП «ПРОМА» 49 2.3. Аналіз організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства НВПП «ПРОМА» 60 2.4.Вдосконалення організаційної структури управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства НВПП «ПРОМА» 67 Задача (управляюча система) 84 ВИСНОВКИ 101 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 105

Вступление:Актуальність дослідження. Серед найважливіших проблем нинішнього соціально-економічного розвитку, у тому числі і в Україні, є недостатній рівень ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств різних галузей промисловості, розмірів та форм власності. Найбільш вагомим чинником такого становища є низький рівень процесу управління ними, де, як стверджують вчені та фахівці-практики, знаходяться найбільш вагомі резерви вирішення відміченої проблеми. Фундаментальною базою для вирішення проблеми підвищення якості управління певними системами є, перш за все, організаційна складова. Вона є найвагомішим чинником як у виробничій, так і в управляючій підсистемах того, чи іншого підприємства. Це обумовлено первинною роллю організаційної складової у створенні тих необхідних умов, у яких може достатньо якісно та ефективно здійснюватися сам процес. Це особливо стосується процесу управління, де предметом праці є управлінська інформація. Її визначальною особливістю є багатоелементність, динамізм та різноманітність. Без достатньо обґрунтованої та відповідно забезпеченої організаційної основи існує завжди загрозлива проблема різкого зниження вірогідності управлінської інформації. Це, в свою чергу, обумовлює неможливість прийняття достатньо якісних та ефективних рішень. Такою організаційною основою в системі управління є організаційна його структура. Здійснення процесу побудови ситуаційно раціональних (оптимальних) організаційних структур управління підприємствами (ОСУ), перш за все, є в нинішній час актуальною практичною проблемою. Але, як показують результати досліджень, її практично без достатнього наукового обґрунтування вирішити неможливо. Це обумовлюється складністю проблеми, яка містить в собі як кількісні, так і чисто якісні складові, які не допускають якогось перебільшення їх формалізації. Основним чинником цього є людський фактор, який складає і основу, і серцевину такої системи як підприємство. Ось чому, особливо в останні десятиліття, ведуться широкі наукові дослідження багатьма вченими у напрямку успішного вирішення цієї складної проблеми, але яка потребує свого якісного вирішення. Великий внесок у розвиток науки управління, і, зокрема, по розробці раціональних ОСУ, внесли такі вчені як: Афанасьєв В.Г., Байдюк І.Ф., Боголюбов І.Н., Валуєв Б.І.,  Горошко В.І., Іспірян Г.П., Козлова О.В., Лагоша Б.А.,Мальцева П.М., Mартиненко М.М., Мільнер Б.З., Попов Г.Х., Рапопорт В.Ш., Солдатенко О.С., Франчук В.М., Шаркович В.Г., Шегда А.В. та багато інших. Але, як показав огляд літератури, незважаючи на велику кількість наукових публікацій по цій проблемі, наявність значних результативних досягнень у розвитку теорії розробки критеріально якісних ОСУ, до останнього часу ще існує багато таких науково нерозв`язаних питань, які не дають можливість зробити висновок про задовільне наближення до вирішення цієї проблеми. Можна констатувати той факт, що по багатьом питанням наукового вирішення проблеми побудови ОСУ ще немає достатньої єдності вчених у визначенні відповідних проблемних понять та категорій. Це, в першу чергу, стосується самого поняття ОСУ, методологічних підходів та методичних інструментаріїв для її розробки. Вищевикладене визначило вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання. Метою дослідження є визначення теортетичних основ вдосконалення організаційної структури управління ЗЕД підприємства та обґрунтування шляхів вдосконалення організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства «ПРОМА». У відповідності з метою досліджень були поставлені наступні завдання: - проаналізувати місце організації в функціональній структурі менеджменту; - визначити сутність, значення та види організаційних структур управління підприємством; - дослідити особливості організаційних структур в процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю; - проаналізувати динаміку та структуру господарської діяльності підприємства НВПП «ПРОМА»; - подати аналіз організаційної структури управління підприємства НВПП «ПРОМА» та його зовнішньоекономічної діяльності; - запропонувати шляхи вдосконалення організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства НВПП «ПРОМА». Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі формування організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) підприємства. Об’єктом дослідження є ЗЕД НВПП «ПРОМА». Теоретичною та методологічною основою дослідження стали праці раніше відмічених відомих вітчизняних та зарубіжних вчених. В процесі дослідження застосовувалися методи системного аналізу, математичного моделювання, кореляційно-регресивного аналізу, експертної оцінки, кластерного аналізу, сітьові методи. Практична значимість роботи полягає в прикладній направленості теоретичних досліджень та конкретних розробок, які є її результатом. Розроблений методологічний підхід та методика побудови ОСУ доведені до рівня можливості їх безпосереднього практичного використання як керівництва. Структура та зміст роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літературних джерел. Основний зміст роботи викладений на 100 сторінках. У вступі подається визначення мети, завдань, предмету, об’єкту дослідження. У першому розділі  «Теоретико-методичні основи формування структури управління зовнішньоекономічної діяльності» подається визначення організації як однієї з основних функцій менеджменту; визначається сутність, значення та види організаційних структур управління підприємством, особливості організаційних структур в процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю. Другий розділ «Дослідження організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства НВПП «ПРОМА» подано аналіз динаміки та структури зовнішньоекономічної діяльності підприємства; аналіз організаційної структури управління підприємства НВПП «ПРОМА» та його зовнішньоекономічна діяльність; пропонується вдосконалення організаційної структури управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства НВПП «ПРОМА». Висновки містять узагальненення та систематизацію матеріалу. Список використаної літератури включає 65 найменувань.

Выводы:Фундаментальною базою для вирішення проблеми підвищення якості управління певними системами є, перш за все, організаційна складова. Вона є найвагомішим чинником як у виробничій, так і в управляючій підсистемах того, чи іншого підприємства. Це обумовлено первинною роллю організаційної складової у створенні тих необхідних умов, у яких може достатньо якісно та ефективно здійснюватися сам процес. Це особливо стосується процесу управління, де предметом праці є управлінська інформація. Її визначальною особливістю є багатоелементність, динамізм та різноманітність. Без достатньо обґрунтованої та відповідно забезпеченої організаційної основи існує завжди загрозлива проблема різкого зниження вірогідності управлінської інформації. Це, в свою чергу, обумовлює неможливість прийняття достатньо якісних та ефективних рішень. Такою організаційною основою в системі управління є організаційна його структура. Організаційна структура управління – це схема розподілу основних функцій за підрозділами і окремими працівниками, які виконують завдання, пов’язані з прийняттям і реалізацією програм підприємства. Як правило, організаційна структура в узагальненому вигляді має форму піраміди з рівнями управління (вищий - інституційний, середній - управлінський, нижній - технічний). Кількість рівнів управління залежить від підпорядкування, обсягу виробництва, функцій, завдань та ін. "Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб всі що протікають в ній процеси здійснювались вчасно і якісно. Звідси та увага, що керівники організацій приділяють принципам і засобам побудови структур управління, вибору їхніх типів і виглядів, вивченню тенденцій зміни і оцінкам відповідності завдань організацій. Відношення між елементами структури управління підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні. Перші носять характер погодження і є однорівневими. Другі - це відношення підпорядкування. Необхідність в них виникає при ієрархічності побудови системи управління, та є за наявності різноманітних рівнів управління, на кожному з яких переслідується своя мета. В структурі управління організацією розрізняються лінійні і функціональні зв'язки. Перші суть відношення з приводу прийняття і реалізації управлінських рішень і рухи інформації між так званими лінійними керівниками, які являються особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв'язки спрягаються з тими або іншими функціями менеджменту. Відповідно використовується таке поняття, як повноваження: лінійного персоналу, штабного персоналу і функціональні. Повноваження лінійних керівників дадуть право вирішувати всі питання розвитку довірених їм організацій і підрозділів, а також віддавати розпорядження, обов'язкові для виконання іншими членами організації (підрозділів). Повноваження штабного персоналу обмежуються правом планувати, рекомендувати, радити або допомагати, але не наказувати іншим членам організації виконувати їхні розпорядження. Якщо тому або іншому робітнику управлінського апарату надається право приймати рішення і вчиняти дії, що виконуються лінійними менеджерами, він одержує так звані функціональні повноваження. Збільшення кількості елементів і рівнів в ОСУ неминуче призводить до багатократного зростання числа і складності зв'язків, що виникають у процесі прийняття управлінських рішень; наслідком цього нерідко є уповільнення процесу управління, що в сучасних умовах тотожно погіршенню якості функціонування менеджменту організацій. До структури управління подається безліч вимог, що відбивають її ключове значення для менеджменту. Вони враховуються в принципах формування ОСУ, розробці яких було присвячено немало робіт вітчизняних авторів. Головні з цих принципів можуть бути сформульовані наступним чином: 1. Організаційна структура управління повинна передусім відбивати мету і завдання організації, а отже, бути підлеглою виробництву і його потребам. 2. Слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управління і окремими робітниками, що забезпечує творчий характер роботи і нормальне навантаження, а також належну спеціалізацію. 3. Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління, зі встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними. 4. Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з іншого, необхідно підтримувати відповідальність, порушення якої призводить до дисфункції системи управління в цілому. 5. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам організації, що виявляє істотний вплив на рішення відносно рівня централізації і деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, міри самостійності і масштабів контролю керівників і менеджерів. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структуру управління, що успішно функціонують в інших соціально-культурних умовах, не гарантують бажаного результату. Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти: 1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах - через управління зовнішньоекономічних зв'язків); 2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників. Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства є: 1. Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства. 2. Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення його соціально-економічного розвитку. 3. Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами. 4. Вивчення кон’юнктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації. 5. Організація імпортних операцій, забезпечення їх ефективності. 6. Здійснення рекламної діяльності. 7. Організація протокольних міроприємств та ін. Робота написана на базі підприємства НВПП «ПРОМА». НВПП «ПРОМА»— це польський та чеський виробник хлібопекарського обладнання, чия продукція відрізняється особливим темпераментом, сучасним дизайном і останніми технічними досягненнями в області промислової продукції. Кожну модель відрізняє характер, який додає обладнанню ступінь оригінальності, а відповідно і індивідуальності майбутньому власникові. Метою діяльності НВПП «ПРОМА» є задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів акціонерів та працівників.  Основними видами діяльності Товариства є: оптова,    роздрібна   та   комісійна торгівля хлібопекарським обладнанням та хлібобулочними виробами. НВПП «ПРОМА» почало свою дiяльнiсть в 1997 роцi як пекарня на складi заводу 1 в м. Києві. До складу входили: головне пiдприємство, через деякий час до нього були добудованi та введенi до експлуатацiї хлiбозавод 13. Хлiбозавод 13 випускав формовi сорта хлiба з ржаного та пшеничного борошна, тiстечка, здобнi вироби, кекси. Перебудову організаційної структури управління НВПП «ПРОМА» слід розпочати з реорганізації існуючої системи управління конкурентоспроможністю. Основним недоліком названої системи дослідного підприємства є слабка маркетингова діяльність, відсутність окремого підрозділу, який займається питаннями дослідження ринку та конкурентного середовища, визначення рівня конкурентоспроможності підприємства та чинників, які впливають на неї. У 2008 році дилерська мережа розширилася ще на 8 підприємств. За минулий період з січня по травень 2008 року об'єм продажів виріс в більш ніж 2 рази в порівнянні з аналогічним періодом в 2007 р. На даний момент, компанія має 28 дилерів. Компанія активно працює над поліпшенням і спрощенням процедури сервісного обслуговування, строго стежачи за тим, щоб всі підприємства відповідали корпоративним стандартам марки.  Відносно сервісу, компанія має 18 точок обслуговування, що є власністю Дилерів, 16 з них обслуговують і інші бренди. Географічне покриття сервісу – 15 з 24 бластей (62,5%), всі можуть виконувати ТО і гарантійне обслуговування. Недолік – тимчасова відсутність партнерів на півночі і півдні країни. Стратегія під час конкурентної боротьби визначається фактором молодості фірми та недостатньої відомості бренду, тому фірма проводить гнучку цінову політику, але недостатню рекламну компанію та бере участь в автомобільних виставках та ярмарках.

Литература:1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту.- Львів: «світ», 2005. -296 с. 2. Адизес И., Вольская Е., Гвоздев С., Наврузов Ю., Облой К. Менеджмент: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). — К. : Издательский Дом "Максимум", 2006. — 315с. 3. Армстронг Майкл, Ланкастер Джефф, Уотерс Дональд, Йорк Девид, Ленгли Ник. Менеджмент: методы и приемы / О.О. Чистяков (пер.). — Перевод с 3. англ. изд. — К. : Знання-Прес, 2006. — 876с. 4. Бабаєв В. М., Шаронова Н. В. Організаційна культура керівника: Навч. посіб. для спец. "Адміністративний менеджмент" / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". — Х. : НТУ "ХПІ", 2005. — 260с. 5. Богатырев М. Организационная культура предприятия // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №1. 6. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Изд. "Питер", 2007. – 816 с. 7. Бальшаков А.С. Современный менеджмент: теория и практика. – СПб: Питер,  2000. – 416 с. 8. Бизнес и менеджер. Сост. И.С. Дараховский и др. – М.: АЗИМУТ-ЦЕНТР, 1992. – 448 с. 9. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2004. - 344с.Броницький О. М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи. — Х., 2003. — 20с. 10. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи. – К.: Основи, 2001. – 349 с. 11. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 2006. – 528 с. 12. Гаєвська О. Політичне управління: сучасні наукові підходи // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 286-294. 13. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 2005. - 480с. 14. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. – 352с. 15. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала: Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы М.: МНИИПУ, 1996.- 752 с. 16. Гордієнко Л. Ю. Адміністративний менеджмент: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 112с. 17. Гордієнко Л. Ю, Шемаєва Л. Г. Адміністративний менеджмент: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. — 212с. 18. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту:Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. – Львів, 2001. 19. Дафт Ричард. Менеджмент / Пер. с англ. – СПб: Питер, 2001. – 832 с. 20. Друкер Питер. Эциклопедия менеджмента/Пер. с англ. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2004. – 432 с. 21. Друкер, Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХ1 веке. Пер. с англ. –М.: Вильямс, 2008. – 242 с. 22. Економічний механізм регулювання розвитку хлібопекарної промисловості: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / М.В. Нетяжук; Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки України. — К., 2005. — 18 с. 23. Завадський Й.С. Менеджмент. – У 3-х томах. – Т. 2. – 3-вид., доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2003. – 640 с. 24. Кабушкин Н. И. Основы менеджмента: Уч. пособие. – М.: ТОО”Остожье”, ”Новое знание”, 2004. – 336 с. 25. Келлер Т. Концепции холдинга. Обнинск. Изд. ГЦИПК 2004 г. 26. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент: Экспресс-курс: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2004. - 496 с. - (Деловой бестселлер). 27. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 556 с. 28. Крейнер С. Библиотека избранных трудов о бизнесе: Книги, сотворившие менеджмент / Пер. с англ. – М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2005. – 355 с. 29. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. посібник.- Львів: НУ«Львівська політехніка» (ІВЦ «ІНТЕЛЕКТ»+ ІПДО), «Інтелект-Захід», 2008. - 228с. 30. Кулинич А.А. Система моделирования знаний экспертов для принятия решений в слабоструктурированных ситуациях // VII Российская научно-практическая конференция “Реинжиниринг бизнес-процессов на основе современных информационных технологий. Системы управления знаниями”. – М., 2004. 31. Майталь Ш. Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - М.: «Инфра-М», 2003. - 306с. 32. Маллинз, Лори. Менеджмент и организационное поведение: Учеб. – практ. пособие / Пер. с англ. Т. Цеханович и др. – Мн.: Новое знание, 2003. – 1039 с. 33. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник. – К., 2003. 34. Маршев В. Размышления об управлении: прошлое, настоящее и будущее // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 3. 35. Мельник М.І., Бакаєв Ю.В., Василевська Т.Є. Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи. - К.: Норма-прінт, 2002. - 160 с. 36. Менеджмент організацій: Підручник / За ред. Л. І. Федулової. - К.: Либідь, 2004. - 448 с. 37. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2007. – 701 с. 38. Модели и методы управления персоналом: Российско-Британское учебное пособие / Под ред. Е.Б. Моргунова (Серия "Библиотека журнала "Управление персоналом"). – М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2001. – 464 с. 39. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник. Упоряд. І.О.Слєпов. – К.: Либідь, 2003. – 304 с. 40. Облік і аналіз затрат в хлібопекарських підприємствах: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Г.М. Фадєєва; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. — Х., 2003. — 16 с. 41. Облік і внутрішньогосподарський контроль виробничих витрат на хлібопекарних підприємствах: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / С.І. Саченко; Терноп. нац. екон. ун-т. — Т., 2006. — 20 с. 42. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под. ред. А.А. Радугина. – М.: Центр, 2008. – 432 с. 43. Основы менеджмента: Уч. пособие. Под ред. В.С. Верлоки. Харьков, ИНЖЭК, 2004. – 352 с. 44. Робінс С., Де Ченцо Д. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. – К.: Основи, 2002. – 671 с. 45. Розробка організаційної структури управління підприємством: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Н.А. Довгопол; Укра. держ. ун-т харч. технологій. — К., 2001. — 20 с. 46. Семушкина С. Концепция научающейся организации: теоретические основы и пути развития // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 47. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту: Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 432с. 48. Серкіс Ж. В. Проблеми управління організаційною культурою // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров. Сб. научных трудов. Приложение к научному журналу «Персонал», №1 (55) – Киев, 2000. – С. 190 – 192. 49. Сладкевич В.П., Червнявский А.Д. Современный менеджмент (в схемах): Опорный конспект лекций. – К.: МАУП, 2000. – 112с. 50. Соболь С. М., Багацький В. М. Менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2005. — 226с. 51. Соснин А.С., Мельниченко Л.В. Основы теории и практики менеджмента. –   К.,2003. 52. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 456 с. 53. Тельнов Ю. Разработка обучающейся организации с применением интелектуальных технологий // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 54. Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. посібник /Авт.-уклад. Г.В.Щокін.- К.:МАУП, 2006.-256с. 55. Управління зовнішньоекономічною діяльністю високотехнологічних підприємств в умовах глобалізації (на прикладі космічної галузі України): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / О.В. Дегтярев; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. 56. Чернов Ю. В., Фомишин С. В., Тищенко А. И. Управленческое консультирование: Учебное пособие. - Херсон: ОЛДИ-плюс, 2003. - 272 с. 57. Чухно А.А. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі // Економіка України. - №3(554). – 2007, 60-67 с. 58. Файоль А., Тейлор Ф., Форд Г., Эмерсон Г. и др. Из истории развития менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 408 с. 59. Файоль А. Загальний і промисловий менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 228 с. 60. Филинович С.Р Теории лидерства: истории и перспективы // Рос. журн. менеджмента. - 2003. -№ 2. - С. 3-24. 61. Фоллетт М. П. Нова держава. К.: Центр навч. літератури, 2002. - 136 с. 62. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підруч. - К.: Академвидав, 2003. - 608 с.  63. Хорнбі А.С. Великий Оксфордський словник для студентів вищого рівня. / A.S. Hornby; Ed. S. Wehmeier. - 6th ed. - Oxford ; New York : Oxford Uhiv. Press, 2000. - 1541 p. 64. Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, КОО, 2002. - 583 с. - (Сер. "Вища освіта ХХІ століття"). 65. Юргутіс І.А. Основи менеджменту: Навч. посібник. – К.: Освіта, 1998. – 256 с.