Технології маніпуляції

Содержание:Вступ 3 1. Технології виявлення маніпуляції 5 2. Технології маніпуляції свідомістю 7 3. Маніпуляція як легітимаційна технологія 12 Список літератури 19

Вступление:Маніпуляція з професійного словника циркачів вже доволі давно перейшла до термінології, мало пов’язаної з мистецтвом рук (франц. manipulateur – рухи руки чи обох рук для виконання певного завдання). Асоціативно термін маніпуляція тісно пов’язаний з шахрайством, обманом, приховуванням справжніх мотивів. Людство сприйняло експансію технологій маніпуляції на практично усі сфери життя приблизно так, як поширення вірусу грипу: ці речі з’являються на певному етапі розвитку цивілізації, уникнути їх неможливо, подолати – поготів, бо з кожною епідемією демонструють дивовижну здатність до мутацій і камуфляжу. Єдиний дієвий спосіб захисту – усвідомлення небезпеки і самозахист, вдатися до яких спроможні не всі, бо це також один із вищих щаблів розвитку людини і суспільства. Стати особистістю, поміж іншим, означає збагнути, що впродовж життя стоїш перед загрозою маніпуляції, і, зрозумівши це, формувати і зміцнювати той внутрішній стержень, який дасть змогу вирізняти маніпуляційні дії і ефективно їм опиратися. У цьому сенсі поява тематичного числа журналу „Ї”, присвяченого маніпуляціям свідомістю, попри фіксацію неймовірного збільшення кількості маніпуляцій у найширшому розумінні цього слова, свідчить і про те, що суспільство усвідомлює це явище і готове йому протистояти. Помилкою було б вважати явище маніпуляцій свідомістю характерним лише для тоталітарних держав чи держав з «керованою демократією», як, скажімо, Україна. Маніпуляції присутні й у країнах з розвиненою і стабільною демократичною системою. Однак там незалежна судова влада, реальні, а не лише декларовані свобода слова, право на отримання правдивої інформації, а також впливові інституції громадянського суспільства є тими стримуючими факторами, що не дозволяють так безконтрольно, відкрито і брутально користатися чорними методами управління громадською думкою, втручаючись у свідомість кожного зокрема. Маніпуляція – це гра з вогнем. Коли на телебаченні розгортаються безконечні ігри від спортивних до «поля чудес» і «останнього героя», то варто пам’ятати, що існують й інші забави – у пошуки ворога, у розбудову псевдо-незалежності, у світле майбутнє чи знищення єретиків. Якщо ми не опануємо правилами цієї гри, не будемо свідомими гравцями, то великою є ймовірність, що вона переродиться у набагато найбезпечнішу форму гри тоталітарної, гри всерйоз, коли громадська думка заміниться маніпуляцією, четверта влада зростеться з олігархічною, а маніпулянти всіх мастей будуть грати на глибинних чорних почуттях натовпу.

Выводы:Поряд із досить простими маніпуляційними технологіями, з середини минулого століття почали застосовуватися більш складні і приховані способи маніпуляції громадською думкою за допомогою ЗМК, виявити які за допомогою традиційного контент-аналізу доволі важко. Однією з найбільш застосовуваних стала технологія формування та поширення образів. Її суть полягає в тому, що за допомогою ЗМК формуються і поширюються сконструйовані образи осіб, політичних об’єднань чи фірм. Здебільшого ці образи не відповідають дійсності. Відтак, у такий спосіб масову аудиторію дезорієнтують з тією чи іншою метою. Саме технологія формування і поширення образів стала основою того інструментарію, який нині активно використовують для піару. Втім, згадана технологія – лише видима частина того, що дедалі активніше використовується у сучасних українських ЗМК. Для прикладу, технологія відволікання уваги, або як її ще означують “техніка копченого оселедця” детально проілюстрована у фільмі “Шахрайство” з Річардом Гіром у головній ролі. Суть технології полягає у відволіканні уваги масової аудиторії від якоїсь події за допомогою створення нових інформаційних приводів та надання сенсаційного забарвлення іншій, не пов’язаній з першою, подією. За сюжетом фільму публіку відволікають від факту непристойної поведінки президента з дівчиною-підлітком за допомогою поширення сенсаційних відомостей про війну в Албанії та терористів з ядерною зброєю на канадському кордоні. Щось подібне було застосовано і в Україні, коли під час вже неодноразово згадуваних виборів 2002 року телеканал “Інтер” “відтінив” факт автомобільної аварії одного з лідерів владного блоку за допомогою низки сюжетів про жахливі катастрофи в інших країнах. Певні сучасні маніпуляційні технології можна виявити за допомогою контент-аналізу. Скажімо, коли журналіст чи коментатор залишає за собою останнє слово і при цьому обирає бік лише однієї сторони конфлікту чи суперечки. Аби виявити і задокументувати застосування цієї технології достатньо порівняти обсяги ефірного часу та їх тональність, які припадають на коментар ведучого. Так само за допомогою контент-аналізу фіксуються методи застосування подвійного стандарту чи дозування інформаційної бази, коли до одного співрозмовника висловлюються запитання чи оціночні судження у формі, яку до інших учасників не застосовують, а також метод фільтрації інформації, коли думки однієї зі сторін просто не подаються. Метод контент-аналізу варто застосовувати і в тому разі, коли використовуються різного роду технології фальсифікації – наприклад, коли несприятлива думка чи факт про одну зі сторін нівелюється позитивним початком і закінченням сюжету (“солодкий сендвіч”); або навпаки, коли сприятлива думка про опонента маскується негативним початком і закінченням (“отруйний сендвіч”); або ж коли просто гіпертрофується деталь (як американське громадянство дружини відомого політика чи виділення ним коштів на зйомки нібито порнографічного фільму). Так само успішним є контент-аналізне дослідження і виявлення застосування технології, коли об’єктом критики стає не постать відомої особи, а її оточення (саме за застосування цієї технології на прикладі одного з блокових лідерів та члена цього ж об’єднання – мера одного із західноукраїнських міст, – відомий загальнонаціональний телеканал програв судову справу). І, звичайно, традиційно ефективним є контент-аналіз при застосуванні здавна відомого методу наклеювання ярликів, коли “свої” – обов’язково розвідники, а “чужі” – обов’язково шпигуни. А ось що виявити за допомогою контент-аналізу практично неможливо – це методи, які передбачають маніпулювання семантичною структурою висловлювань (підбором слів, які опосередковано викликають ті чи інші емоції); маніпулювання кольором, світлом, образами (які також опосередковано навіюють позитивний чи негативний настрій); маніпулювання за допомогою 180-ти градусної осі спілкування (так дві демонстрації, які рухаються назустріч, можна показати як такі, що простують в одному напрямку і навпаки). Фіксування цих та багатьох інших методів вимагає від персоналу, який проводить моніторинг особливо високої кваліфікації. Мова йде про осіб, які володіють не лише технічним інструментарієм проведення моніторингу, а й психологічними методами фіксування фактів застосування технологій нейро-лінгвістичного та психологічного програмування. Отож перегони між технологіями маніпулювання громадською думкою та технологіями моніторингу тривають від виборів до виборів. І не варто тішити себе ілюзіями, що колись можна буде знайти засіб цю гонитву зупинити. Навіть у демократичних країнах неможливо повністю уникнути використання ЗМК з “піарівською” метою. Однак обмежити це можна і потрібно. І насамперед буквою закону, зафіксувавши основоположні стандарти журналістики та повернувши їй ті функції і ролі, які вона традиційно виконує у демократичному суспільстві.

Литература:1. Василик М.А., Вершинин М.С., Павлов В.А., Барабанова Н.Р., Бондарев А.К. Основы теории коммуникации: Учеб. / М.А. Василик (ред.). - М.: Гардарики, 2003. - 615с. 2. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. - 3-е изд., испр., перераб. - СПб.: Речь, 2003. - 292 с. 3. Левин Роберт В. Механизмы манипуляции. Защита от чужого влияния. - М.; СПб; К. Диалектика, 2007. - 429с. 4. Лісовський П.М. Маніпуляція свідомістю: сутність, структура, механізм у сучасному трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз). - К.: Видавництво Національного педагогічного ун-ту ім. М.П.Драгоманова, 2006.- 200с. 5. Кабаченко Т.С. Методы психологического воздействия. - М., 2000. 6. Кара-Мурза С.Г. Власть манипуляции. - М. : Академический проект, 2007 . -380 с. 7. Кара-Мурза С.Г. Краткий курс манипуляции сознанием. - М. : ООО "Издательство "Эксмо", 2003. - 444с. 8. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация: Практическое руководство. - М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2000. - 208с. 9. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. - 2.изд., испр. и доп. - М. : Центр, 2003. - 317с. 10. Реклама. Внушение и манипуляция. - Самара, БАХРАХ-М, 2001. 11. Хоган Кевин. Психология влияния. Техники манипуляции в бизнесе и личном общении / Ю.М. Донец (пер.с англ.). - М. ; СПб. ; К. : Диалектика, 2007. - 340с.