Методи подолання організаційних конфліктів

Содержание:ВСТУП 3 1. Сутність організаційних конфліктів, їх класифікація 4 2. Методи подолання організаційних конфліктів 8 ВИСНОВКИ 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16

Вступление:Підприємство – це функціонально-цільова спільність, яка створюється індивідами або більш широкими групами (надорганізаціями) для задоволення соціальних потреб особистостей і груп з цього погляду, підприємство - це внутрішньосуперечлива система. З одного боку, воно є інструментом досягнення цілей іншої організації або особистості. Але з іншого боку, для успішного функціонування воно хоча б частково повинно бути суб’єктом власної діяльності, тобто мати можливість ставити цілі, виявляти свою волю, автономію та інші характеристики суб’єкта. Тому на підприємствах найчастіше виникає конфлікт цілі. Цей конфлікт виникає тоді, коли перед організацією виникають суперечливі і навіть несумісні цілі. Наприклад, перед підприємством поставлена мета випуску високоточних машин і приладів, що знаходяться на передньому краї науково-технічного прогресу, але при цьому сформульоване також завдання забезпечити високу норму прибутку, істотної економії матеріальних і фінансових ресурсів, скорочення інвестицій у розробку нових технологій тощо. При наявності резервів, протягом деякого часу вдається рухатися убік цих цілей одночасно. Але як тільки ці резерви будуть вичерпані, просування в кожному з напрямків виявиться можливим тільки при втратах на інші, оскільки управління організоване так, що за кожен з цих напрямків відповідають різні люди і підрозділи, то суперечливість цілей виллється в конфліктне взаємовідношення спеціалізованих груп працівників. Цей конфлікт носить зовнішньо-організований характер, тому що його суб’єктами є над організація – засновник даного підприємства і дане підприємство. Тому поняття конфлікту і є важливим для сучасної психології, менеджменту. У наш час, коли умови життя людей часто і швидко, іноді кардинально, змінюються, коли слово «стрес» і «депресія» відомі багатьом ще з шкільної парти, неможливо переоцінити актуальність проблеми конфлікту та способів і методів його вирішення.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Організаційні конфлікти пов’язані зі специфічними рисами організації, її структурними особливостями та взаємодією з іншими організаціями. В організаціях можуть виникати й особистісні конфлікти, але основними є все ж таки організаційні; їх різновиди такі: • конфлікт цілепокладання, в якому суперечності переходять у конфліктні стосунки спеціалізованих груп робітників; • внутрішньо-організаційні конфлікти, що пов’язані з підміною головної мети й мають дисфункціональний характер; • конфлікт між цілями вузької групи керівників організації та основним персоналом; • конфлікт між структурними підрозділами. Існує безліч методів управління конфліктами. Загалом їх можна поділити на кілька груп, кожна з яких має свою сферу застосування: - внутріособистісні; - структурні; - міжособистісні; - переговори; - відповідні агресивні дії. Структурні методи впливають переважно на учасників організаційних конфліктів, що виникають через неправильний розподіл функцій, прав і відповідальності, погану організацію праці, несправедливість системи мотивації і стимулювання працівників та ін. До таких методів відносять: роз’яснення вимог до роботи, використання координаційних механізмів, розробку чи уточнення загальнорганізаційних цілей, створення обґрунтованих систем винагороди. Управління конфліктом через вирішення проблеми здійснюється в такому порядку: Визначення проблеми в категоріях цілей, а не рішень. Виявлення рішення, прийнятного для обох сторін-конфліктерів. Акцентування уваги на проблемі, а не на особистих рисах сторони-конфліктера. Забезпечення атмосфери довіри, збільшення взаємного впливу і поширення обміну інформацією. Створення позитивного взаємного ставлення учасників конфліктної події, виявлення симпатії та вислуховування думки іншої сторони, а також зведення до мінімуму прояву гніву й погроз.

Литература:1. Дикарева А.А. Мирская М.И. Социология труда. – М.: Академия, 1999. – 249 с. 2. Дмитриев А. В., Кудрявцев В.Н, Кудрявцев С.Н. Введение в общую теорию конфликтов. – М.: Высш. шк., 2003. – 277 с. 3. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт. – РнД.: Феникс, 2002. – 180 с. 4. Зигер В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Педагогика, 2000. – 246 с. 5. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 2006. – 154 с. 6. Китов А. И. Экономическая психология. – М.: Высш. шк., 1999. – 255 с. 7. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. –М.: Изд-во Моск.ун-та, 1997. – 211 с. 8. Самыгин С. И. Психология управления: Учебное издание. – РнД.: Феникс, 1997. – 297 с. 9. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., Лібра, 1998. – 290 с.