Выводы:Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновки, що питанню про сюжетно-рольову гру, її значенню для всебічного розвитку особистості і для удосконалення рухових навичок і вмінь приділялася велика увага. На думку багатьох науковців, рухлива гра визначається як один із основних засобів і методів фізичного виховання. Цінність її полягає у тому, що сюжетно-рольова гра викликає позитивні емоції, задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на нервову систему.
Низький рівень рухової активності викликає відхилення у фізичному розвитку дітей і вони часто набувають зайвої ваги, стають інертними, у них знижується опір до простудних та інфекційних захворювань, про що свідчать дослідження Е.С.Вільчковського, Т.І.Дмитренко, М.О.Рунової, В.І.Телінчі, та ін. Недопустима і надмірно висока рухова активність дітей, вона повинна мати свої межі для кожної вікової групи. За даними досліджень С.В.Хрущова для кожного вікового періоду існує оптимум або вікова норма рухової активності. Якщо у дитини кількість вправ не досягає меж оптимума (гіпокінезія), то відбувається затримка росту і розвитку, а також пониження функціональних і адаптивних можливостей організму.
Руховий дефіцит викликає у дітей більш виражені функціональні порушення з боку різних органів і систем, ніж у дорослих. У розвиткові скелетної мускулатури виявляється пониження її сили і працездатності, у дітей виникають різноманітні порушення у поставі, викривлення хребта, сплющення стопи — все це призводить до затримки моторного розвитку (швидкості, спритності, координації рухів, витривалості, гнучкості і сили). Довготривале, одноманітне статичне напруження м'язів під час різноманітних занять у дитячому садку приводить до їх перевтоми. Негативний вплив статичного положення на серцево-судинну і нервову систему сприяє виникненню у дітей вегетативно-судинної дистонії та нервово-психічної неврівноваженості. За рахунок рухового дефіциту у дітей в 3-5 разів вище захворюваність респираторними інфекціями, ніж у їх однолітків, які мають рівень рухової активності, що відповідає нормі.
Ми створили корекційну програму, яку втілювали протягом 2 місяців у дошкільних навчальних закладах №428 та № 45 м. Києва.
Порівнюючи результати по кожній із повторно проведених методик, ми бачимо, що ефективність проведення корекційно-розвивальної програми щодо розвитку інтересу до фізичних вправ у дітей молодшого дошкільного віку у процесі проведення сюжетних занять з фізичної культури у середньому складає 75 %, що є надзвичайно граним показником впливу корекційно-розвивальних вправ на пізнавальну сферу дошкільників.
Цілеспрямована педагогічна робота з фізичного виховання у дошкільному закладі передбачає вирішення оздоровчих, виховних та освітніх завдань. Все це органічно пов'язане з активною руховою діяльністю дітей дошкільного віку. Щоденне використання фізичних вправ сприяє певному задоволенню потреб дітей в руховій діяльності (Н.М.Лєдовська, Д.М.Шептицький та ін.) та є одним із шляхів підвищення ефективності оволодіння різноманітними рухами.
Необхідно також зазначити, що ігровий характер вправ знімає напругу, яка проявляється у процесі виконання рухів, сприяє більш старанному їх виконанню, приваблює дітей і викликає у них позитивні емоції. А на фоні позитивних емоцій умовно-рефлекторні зв'язки, що лежать в основі оволодіння дітьми руховими діями, утворюються значно легше та швидше. Міцність цим зв'язкам надають яскраві, позитивні емоціональні переживання.
Таким чином, застосування ігрових вправ у процесі навчання, роблять його більш привабливим, радісним, сприяють швидкому засвоєнню учбового матеріалу, дозволяють послабити негативний вплив на проявлення таких вікових особливостей дітей: мимовільність усіх психічних процесів, нестійкість уваги, швидку втомлюваність.
Широке застосування ігрового методу у методиці проведення занять з фізичної культури сприятиме не лише підвищенню зацікавленості дітей у процесі навчання, розвитку їх самостійності, підвищенню якості формування рухових навичок та вмінь з основних рухів, але й служитиме, в першу чергу, методом підвищення рухової активності дітей на заняттях з фізичної культури.
Сюжетно–рольові ігри створюються самими дітьми. Вони розрізняються:
? по змісту (відображення побуту, праця дорослих, громадське життя);
? по організації, кількості учасників (індивідуальні, групові,
? колективні);
? по виду (ігри, сюжет яких придумують самі діти,
? ігри-драматизації – розігрування казок і оповідань).
Предметно-ігрове середовище передбачає: підбір і розміщення іграшок (деталізованих та умовних), ігрових модулів, макетів, предметів-замісників, різних атрибутів з урахуванням особливостей розвитку ігрової діяльності в різні вікові періоди дошкільного дитинства та формування у дітей тих чи інших дій з цими ігровими матеріалами.
З приводу спрямування дитячих ігор у педагогічному світі точилася вже не одна дискусія. Думки при цьому розділилися на дві групи.
Одні стверджують, що гра — це самостійна діяльність дитини і не має порушуватися втручанням дорослих, яке перешкоджає вільному розвиткові малюка та обмежує його творчу активність.