Документ в системі соціальних комунікацій

Содержание:Вступ  3 Розділ І. Виникнення поняття про документ та його розвиток  6 1.1. Сутність поняття «документ»   6 1.2. Функціональне визначення поняття "документ"       15 1.3. Генезис і розвиток поняття «документ»         19 Висновок до першого розділу         39 Розділ ІІ. Структура і функції документа    40 2.1. Функції документа         40 2.2.Структура документа     47 Висновок до другого розділу           60 Розділ ІІІ.Документ – як засіб соціальних комунікацій     61 3.1. Структура процесу соціальної комунікації      61 3.2. Роль документу в системі соцільних комунікацій      76 Висновок до третього розділу         87 Висновки       88 Список використаної літератури    94

Вступление:Актуальність теми. Поняття "документ" є центральним, фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відбиває ознаки реально існуючих предметів, службовців об’єктами практичної діяльності по створенню, збору, аналітико-синтетичній обробці, збереженню, пошуку, поширенню й використанню документної інформації в суспільстві. Це поняття широке використовується у всіх сферах суспільної діяльності. Майже в кожній галузі знання є одна або кілька версій його розуміння у відповідності зі специфікою тих об’єктів, яким надається статус документа. Воно розуміється по-різному в таких наукових дисциплінах, як інформатика, бібліотекознавство, бібліографо-, архіво- та музеєзнавство, а також у відповідних спеціальних галузях діяльності - бібліотечній, музейній, архівній справі й бібліографії. Звідси його багатозначність (полісемічність), що утрудняє спілкування й взаєморозуміння між фахівцями документно-комунікаційної сфери. Документ - матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеною людиною способом для її передачі в часі і просторі. Визначенням сутності, функцій, типології документа займалися представники таких наукових дисциплін як інформатика та документалістика: О. І. Михайлов, О. Й. Чорний, Р. С. Гіляревський, Г. Г. Воробйов, А. В. Соколов та ін. Особливу увагу приділяли дослідженню документальних джерел наукової інформації С. Г. Кулешов, М. С. Слободяник.      Представники бібліотекознавства теж приділяли увагу визначенню документа і книги як складових об'єкта відповідної галузі діяльності — бібліотечної справи. Найбільш вагомий внесок у розробку цих питань зробили Ю. М. Столяров і Н. М. Кушнаренко.      Проблема визначення об'єкта бібліографії розглядалася багатьма науковцями у дослідженнях, присвячених основам теорії бібліографії. Найбільш ґрунтовні дослідження з цього питання належать Д. Ю. Теплову, А. І. Барсуку, О.П. Коршунову, Г. Ф. Гордукаловій, Н. А. Сляднєвій, Е. К. Беспаловій, В. О. Фокеєву. Окремі публікації присвятили цьому питанню К. Р. Симон, В. М. Денис'єв, І. Л. Полотовська, Ю. А. Шрейдер.      Значний інтерес для бібліографознавства становить визначення документа в історичному джерелознавстві, археографії, дипломатиці, архівному документознавстві. Значний внесок у дослідження поняття "документ" зробили представники архівознавства і архівного документознавства К. Г. Мітяєв, М. П. Ілюшенко, В. М. Автократов, Б. С. Ілізаров, А. М. Сокова, Е.І. Ханпира та ін. Об'єктом дослідження є система документальної комунікації. Предмет дослідження — становлення і розвиток теоретичних та науково-практичних знань про документ впродовж наукової стадії розвитку документознавства, і на цій основі розробка і утвердження соціально-комунікаційно-інформаційного тлумачення відповідних явищ і процесів у  документальній сфері. Метою роботи є дослідити документ в системі соціальних комунікацій. Метою роботи зумовлено завдання дослідження: •   розкрити поняття документ; •   прослідкувати генезис і розвиток поняття «документ»; •   визначити функції документів; •   розглянути структуру документа; •   дослідити теорію інформаційної комунікації та поняття інформації; •   здійснити комплексний аналіз процесу соціальної комунікації; •   проаналізувати функціональне визначення поняття документ. Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності, системності при висвітленні історичних фактів; соціально-комунікаційно-інформаційний і діяльнісний підходи до явищ сфери документознавства. При аналізі походження і різних значень понять “документ” використовувалися історико-генетичний та порівняльний методи. Для вирішення конкретних завдань застосовувалися методи  історіографічного і термінологічного аналізу, інтерпретації та узагальнення; бібліографічний, моделювання. Структура роботи. Дипломна робота містить вступ, три логічно пов’язані розділи, що за змістом розподілено на сім підрозділів, висновок та список використаної  літератури.

Выводы: Выводы Висновки   Отже, з усього вищевикладеного ми можемо зробити наступні висновки: По перше для теоретичного визначення поняття "документ" необхідно застосовувати комунікаційно-інформаційний підхід, тобто розглядати документ як елемент соціального комунікаційно-інформаційного процесу. Головною категорією комунікаційно-інформаційного підходу є поняття "інформації", що означає "те, що передається в процесі комунікації"". Інформація, що передається в суспільстві (між людьми), зветься соціальною. Соціальна інформація є одночасно "нооінформацією", "семантичною інформацією", "семіотичною інформацією". З погляду комунікаційно-інформаційного підходу, документ — це особлива форма каналу передачі соціальної інформації, яка характеризується фіксацією (закріпленням) інформації на матерільному (речовинному) носії. У комунікаційному процесі документ може розглядатися також як повідомлення, або як джерело інформації, її предавач чи сховище. По друге - документознавство вивчає документні системи, тобто  системи, що складаються з документів, що мають відношення до документів як таким. Документна комунікаційна система (ДКС) - це підсистема соціальної комунікації, що забезпечує створення, обробку, зберігання й поширення документної інформації в суспільстві. Система документних комунікацій - це сукупність всіх документів, відправників документної інформації (автор, видавництво), її споживачів (читач, слухач, глядач), професійних посередників (бібліотекарів, бібліографів, фахівців в області інформації й документації); виробничих процесів (створення, обробка, зберігання, поширення документів) і відносин між ними, обумовлених як внутрішніми властивостями системи, так і зовнішнім середовищем її суспільного функціонування. Відсутність хоча б одного з елементів ДКС приводить до неузгодженості системи. По трете - у документно-комунікаційній системі виділяють три історично сформовані підсистеми: атрибутивну, функціональну й управлінську. Атрибутивна підсистема ДКС - це сукупність щодо самостійних рівнів документной комунікації, утворених по тій або іншій ознаці документа: первинно-документний рівень, на якому представлені всі первинні документи з відповідними каналами. Цей рівень - область бібліотечної, архівної, музейної діяльності; вторинно-документний або документографічний рівень - область інформаційної, бібліографічної й бібліотечної діяльності. По-четверте - залежно від  ознаки документа можна виділити й інші канали ДКС: канал рукописів, поліграфічний, канал машиночитаємих, патентних й ін. документів. Функціональна підсистема ДКС - це сукупність щодо самостійних рівнів ДКС, утворених по видах документної діяльності. Розрізняють два контури функціональної підсистеми ДКС: •   рівень усуспільнення або документування; •   рівень обробки, поширення, зберігання, використання й утилізації документів. По п’яте - між атрибутивною й функціональною підсистемою ДКС існує тісний взаємозв'язок, і розглядати їх роздільно можна лише на теоретичному рівні. Управлінська підсистема ДКС - це постійне, безперервне впорядкування атрибутивної й функціональної підсистем ДКС. Вона включає регулювання, зміну (при збереженні якісної специфіки) знакової системи, способів запису, сприйняття й відтворення інформації, удосконалювання матеріальної основи й форми документа, приведення їх у відповідність зі зростаючими документними потребами суспільства, а також регулювання всіх процесів, пов'язаних зі створенням і функціонуванням документа. По шосте - сукупність документів утворять документні потоки, масиви, ресурси, фонди й т.п.. Документний потік (ДП) - організована безліч документів (первинних й/або вторинних), що функціонують (створюваних, розповсюджуваному й використовуваних) у соціальному середовищі. ДП визначається як змінюване в часі безліч документів, що перебуває в русі, динаміку. ДП характеризується інтенсивністю, що виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць зберігання й т.д.  в одиницю часу (місяць, рік). Наприклад, книги, що випускають видавництвом протягом  ряду років, щомісячні надходження в бібліотеку, інформаційний центр і т.п.. Документний масив (ДМ) - певне незмінне в часі безліч документів (книг, нот, карт, пластинок, дисків і т.п. ). ДМ характеризується кількістю, що виражається одиницями видань, публікацій, обліку, зберігання. Крім тимчасових, ДМ можуть мати й інші обмеження: змістовні, язикові, територіальні й т.п.  Прикладом ДМ можуть служити: масив законодавчих документів, затверджених Верховною Радою України за певний проміжок часу; видання одного вченого; масив краєзнавчих документів, випущених одним або декількома місцевими видавництвами й зосереджених у фонді бібліотеки; масив довідково-бібліографічних видань в органі НТИ й т.п.. Документні ресурси (ДР) - це відносно впорядкована безліч документів, що служить засобом або об'єктом документообігу (руху документів) або поповнення документного фонду. Це документні ресурси книжкових видавництв, редакцій газет, журналів і випускаючу їхню продукцію друкарень, установ, підприємств, акціонерних товариств, що мають у своєму складі редакційно-видавничі відділи й копіювально-множні підрозділи; студій, фірм і виробничих об'єднань, що тиражують кінофотофонодокументи; оптових баз книготоргів, книгарень , бібліотечних колекторів, пошти й т.п.. Документація - безліч документів, підібраних зі спеціальною метою по певному предметі: наукова (фіксуючий хід і підсумки наукових досліджень), науково-технічна (фіксуючий процес і результати наукових досліджень, технічних розробок, а також напрямку й методи їхнього впровадження у виробництво), організаційно-розпорядницька й т.п. Документний фонд (Fundus - підстава) - сукупність документів, зосереджених у бібліотеках, інформаційних центрах, архівах, музеях і т.п.  Специфіка документного фонду полягає в тому, що зібрані у фонді різні документи підібрані відповідно до  завдань, профілем, потребами користувачів (читачів, слухачів, глядачів) тієї або інший документної структури, організовані певним чином, збережений тривалий час для повного, якісного й оперативного використання. ДКС обслуговує все без винятку сфери людської діяльності. Її значення в сучасному світі неможливо переоцінити. У систему документних комунікацій як у метасистему входить цілий ряд спеціально створених суспільних інститутів: редакційно-видавнича справа, науково-інформаційна й бібліографічна діяльність й ін. Сформовано відповідні документні структури: бібліотеки, органи НТІ, інформаційні центри, редакції газет і журналів, видавництва, що видають організації, книжкові палати, архіви й т.д.. По сьоме - розгляд структури документальної комунікації дав змогу точніше визначити поняття інформації. Інформація виникає у свідомості суб'єкта, що вступає в комунікаційний процес; втілюється у повідомленні, що передається від комуніканта до реципієнта; відтворюється у свідомості сприймаючого інформацію суб'єкта. Соціальна інформація — це спосіб передачі знань, емоцій і вольових впливів у суспільстві. Поняття "інформація" має методологічне значення, бо воно свідчить про те, що певний соціальний процес розглядається з погляду соціально-комунікаційно-інформаційного підходу. Разом з тим саме документальна форма існування інформації дає можливість її розгляду з онтологічних позицій, як певної сутності, з якою людина здійснює необхідні операції. За змістом соціальна інформація є відображенням індивідуальної і суспільної свідомості. Поняття "соціальна інформація" дорівнює поняттям "нооінформація", "семантична інформація". Проведений аналіз функцій і властивостей документа підтвердив, що всі вони обумовлені його соціально-комунікаційно-інформаційною природою. Будь-який документ виконує у суспільстві такі основні функції: соціально-комунікаційно-інформаційну, яка може поділятися на комунікаційну та інформаційну; фіксування інформації на матеріальному (субстанціальному, речовинному) носії, збереження інформації. Інші функції, що притаманні всім документам, виражаються по-різному у різних видах документа: пізнавальна, функція свідчення (правова або юридична), меморіальна, культурна, управлінська (регулятивна). В окремих з них можна виділити підфункції. Документу притаманні такі властивості: знаковість, семантичність, відображення (втілення) розумової діяльності людини, відображення об'єктивної дійсності, дискретність і безперервність, збереження змісту і матеріальної форми документа при його "споживанні", можливість охарактеризувати будь-який документ за формулою "хто, що, по якому каналу, кому, з яким ефектом повідомляє", діяльнісний характер (документ є результатом певної людської діяльності і свідчить про неї). Доведено, що для діяльності комунікаційних посередників у системі соціальних інформаційних комунікацій найбільш придатним є значення Документа IV, котре можна охарактеризувати як записану інформацію, що використовується в процесі інформаційної діяльності. Пропонується багатоаспектна фасетно-блочна класифікація Документа IV. Головні ознаки, що використовуються для класифікування документів, пов'язані з їх матеріальною формою (тобто характеристиками матеріального носія), знаковою системою вираження і фіксування інформації, характеристиками самої інформації та обставин існування документа в суспільстві. Розгляд поняття "документ" і видів документа з погляду теорії соціальної комунікації дозволив порівняти існуючі знання про книгу з визначенням і класифікацією документа і дійти висновку як про спорідненість книги і документа, так і про відсутність обґрунтованих поглядів щодо місця книги серед інших документів. З боку матеріальної форми і знакової системи передачі інформації у наш час існують різні обмеження обсягу поняття "книга". Найширшим значенням поняття "книга" і таким, що заслуговує, на наш погляд, підтримки, є те, що за характеристиками матеріального носія і знакової природи інформації дорівнює значенню Документа IV. Такий підхід є історичним (бо матеріальна форма книги в історичному розвитку змінювалася) і перспективним, тому що дозволяє зараховувати до обсягу поняття "книга" найновітніші засоби запису інформації.

Литература:1.  Автократов В. Н. Некоторые аспекты исследования объекта и предмета архивоведения // Тр. ВНИИДАД. — М., 1976. — Т. 6,  ч.1. — С.17-73. 2.  Автократов В. Н. Архивоведение в кругу других областей знания // Сов. архивы. — 1973. — №2. — С. 39-51. 3.  Автократов В. Н. Основные направления развития документоведения / В.Н.Автократов, В.Д.Банасюкевич, А.Н.Сокова // Теоретические проблемы документоведения: Тез. докл. и сообщений к теор. семинару (март 1975 г.) / ВНИИДАД. — М., 1975. — С. 35-56. 4.  Асеев Г.Г. Информационные технологии в документоведении Текст / Г.Г.Асеев, В.Н.Шейко: Учеб. пособие. — X.: ХГИК, 1997. — 290 с. 5.  Беловицкая А. А. Общее книговедение Текст: Учеб. пособие. — М.: Книга, 1987. — 256 с. 6.  Беспалова Э. К. Формирование библиографической мысли в России (до 60-х гг. ХIХ в.). — М.: Изд-во МГУ культуры, 1994. — 282 с. 7.  Богданов Н.Г. Справочник журналистаТекст /Н.Г.Богданов, Б.А.Вяземский. —Л., 1971. — С.260—263. 8.  Боряк Г. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр «Археографічна Україніка»: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. — К., 1995. — 347 с. 9.  Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализТекст. — М.: Наука, 1973. — 256с. 10.           Гордукалова Г.Ф. Документальний поток в библиографической деятельности: история, теория, технология освоєння: 07.00.10 - документознавство, архівознавство: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. — СПб., 1992. — С.32. 11.           Дубровіна Л. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги Текст. — К., 1992. — 262 с. 12.           Зиновьева Н.Б. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение» / Н.Б.Зиновьева, И.Л.Саяпина, И.И.Пашнина. — Краснодар, 1995. — 58 с. 13.           Илизаров Б. С. Актуальные теоретические и методологические проблемы советского архивоведения Текст: Учеб. пособие / Моск. гос. историко-архивн. ин-т. — М., 1984. — 107 с. 14.           Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Доку-ментоведение. Документ и системы документации/ М.П.Ильюшенко, Т.В.Кузнецова, Я.З.Лившиц. —М.: МГИАИ, 1977. — 132с. 15.           Илюшенко М. П. К понятию «документ» (эволюция термина и предмет документоведения) // Сов. архивы. — 1986. — № 1. — С. 26-31. 16.           Информационные сети передачи данных и архивы: аналитический обзор по зарубежным и отечественным источникам // Информатика: ЭИ / ВИНИТИ. — 1996. — № 43. — С.7. 17.           Коренной А А. Информация и коммуникация Текст. — К.: Наук, думка, 1986. — 143 с. 18.           Кулешов С.Г. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми Текст. —К., 1995. —С.13—16. 19.           Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учеб. для студентов ин-тов культуры / Харьк. гос. ин-т культуры. — Харьков, 1997. — 384 с. 20.           Кушнаренко Н.Н. Документоведение Текст: учебник. – 2-е изд. – К., 2000 21.           ПатентоведениеТекст: Учебник для вузов / Е. И. Артемьев и др. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Машиностроение, 1984. — 352 с. 22.           Полани М. Личностное знаниеТекст. — ML, 1985. 23.           Полян М.П. Источники информации // Вісн. Кн. палати. — 2003. — N 4. — С. 17. 24.           Слободяник М.С. До питання про структуру і проблематику сучасного документознавства // Документознавство та інформаційна діяльність: наука, освіта, практика. — К., 2003. — С. 51-52 25.           Слободяник М.С. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. — 2003. — N 4. — С. 18-21. 26.           Слободяник М.С. Документологія як наукова і навчальна дисципліна //Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К., 2004. — С. 12-15. 27.           Слободяник М.С. Формування електронної бібліотеки як бібліотекознавча проблема // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. пр. Вип. 14. — Х., 2004. — С. 116-127. 28.           Словник іншомовних слів. — К., 1985. — С. 378. 29.           Соколов А.В. Введение в теорию социальной коммуникацииТекст: Учеб. пособие для студентов вьісш. учеб. заведений, обучающихся по специальности "Культурология" / СПб. гуманитар. ун-т профсоюзов. — СПб., 1996. —С. 127—128. 30.           Соколов А.В. Информационный подход к документальной коммуникацииТекст: Учеб. пособие. — Л., 1988. — 85 с. 31.           Соколов А.В. Коммуникационные каналы // Науч. и техн. б-ки. — 1994, — №11. —С.44. 32.           Соколов А.В. Эволюция социальных коммуникацийТекст. — Спб., 1995. — 163 с. 33.           Сотникова С. И. Актуальные проблемы картографического архивоведения // Основные тенденции и перспективы развития архивного дела и документационного обеспечения управления: Сб. науч. тр. / ВНИИДАД. — М., 1990. — С. 56-63. 34.           Столяров Ю.Н. Классификация документа: решения и проблемы // Книга: Исслед. и материалы. — М., 1995. — Сб. 70. — С. 24—40. 35.           Тараканов К.В. Информация и сообщение // Информатика: Учеб. пособие для студентов ин-тов культуры, пед. вузов и ун-тов. -— М, 1986. — С.11. 36.           Типология изданий. — М.: Кн. палата, 1990. — 231 с. 37.           Толковьій словарь по основам информационной деятельности /Под ред. Н.Н.Ермошенко. — К., 1995.— С. 17. 38.           Філософський словник. — К., 1964. — С. 184. 39.           Швецова-Водка Г. Н. Книга и документ: соотношение понятий // Книга: Исслед. и материалы /Рос. кн. палата. — М.: Терра, 1994. — Сб. 68. — С.19-37. 40.           Швецова-Водка Г. Н. Функциональная сущность и свойства книги // Книга: Исслед. и материалы / Рос. кн. палата. — М.: Терра, 1995. — Сб. 71. — С. 69-96.Швецова-Водка Г.Н. Функции и свойства документа в системе социальных коммуникаций //Книга: Исслед. и материалы. — 1994. — Сб. 69. — С. 37—57. 41.           Швецова-Водка Г. Перший підручник з документознавства: Рец. на кн.: Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учеб. для студентов ин-тов культуры / Харьк. гос. ин-т культуры. — Харьков, 1997. — 384 с. // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 2. — С. 24-25. 42.           Швецова-Водка Г. Про обсяг поняття «книга» в документознавстві // Бібл. вісн. — 1998. — № 4. — С. 9-11. 43.           Швецова-Водка Г. М. Типологія документа: Навч. посібник для студентів ін-тів культури / Рівн. держ. ін-т культури. — К.:     Кн. палата України, 1998. — 80 с. 44.           Швецова-Водка Г. Н. Определение документа в документационно-информационной науке / Б-ка Акад. наук СССР. – М., 1991. – 44 с. – (Препринт; №12). 45.       Information theory // Encyclopaedia Britannica. — Chicago etc., 1957. — Vol. 12. — P.350—350b.