Кредитування банками реального сектору економіки

Содержание:ВСТУП           3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТУВАННЯ БАНКАМИ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ            8 1.1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 8 1.2. ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМ КРЕДИТУВАННЯМ    17 1.3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМ КРЕДИТУВАННЯМ ТА ЙОГО КОНТРОЛЬ            24 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1          40 РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ВАТ КБ “ХРЕЩАТИК”           41 2.1.СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ БАНКАМИ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ           41 2.2. УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ ВАТ КБ “ХРЕЩАТИК”52 2.3. КРЕДИТНИЙ МОНІТОРИНГ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ПОВЕРНЕННЯМ ПОЗИКИ61 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2          72 РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ         73 3.1. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ    73 3.2.ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ ТА КОНТРОЛЮ94 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3          105 ВИСНОВКИ  106 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         112 ДОДАТКИ     118

Вступление:На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки — це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Становлення банківської системи тісно пов'язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. У сучасних умовах банківський кредит - провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об'єктом є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі-продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичальником (у разі залучення вкладів та депозитів, отриманні позик і міжбанківських кредитів), так і кредитором (при наданні різних видів кредиту своїм клієнтам). Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу - це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння ролі банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу. Кредит в економіці України відіграє надзвичайно важливу роль, особливо у період становлення в ній ринкової інфраструктури. Він сприяє швидкому перерозподілу грошових коштів. Підйом національної економіки  не можливий без вкладання певних коштів у різноманітні галузі народного господарства нашої країни. Безперечно, що для розвитку будь – якої галузі необхідні вільні грошові кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери бізнесу. Але за сучасних умов не легко відшукати такі ресурси підприємствам . Таким чином можна стверджувати, що застосування кредиту є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної роботи підприємств різних галузей народного господарства. Зважаючи на це, не потрібно доводити актуальність теми „кредитування торгівельних підприємств та організацій”  . Дана робота присвячена проблемі функціонування кредиту в ринковій економіці, а саме проблемі кредитування банками підприємств та організацій за сучасних умов. Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, так як він є необхідною умовою кругообігу обігових фондів, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу, отже сприяє реалізації товарів та послуг. Завдяки кредитним  відносинам відпадає необхідність обов’язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів господарський оборот  за рахунок економії часу при закупівлі товарів. Кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення товарообігу, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів.      Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при наданні банківських послуг прибуток не створюється – він формується за рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку. Це стимулює банки направляти кредитні ресурси на фінансування найбільш прибуткових галузей . в протилежному випадку існує великий ризик не тільки не до отримати  очікуваний прибуток, але й втратити частину власних коштів. В результаті банківський кредит реально сприяє структурній перебудові економіки. Не менш важливим моментом є забезпечення  виконання умов кредитної угоди. Для цього підприємству необхідно ефективно використовувати отримані в кредит кошти, вдаватись до зусиль по прискоренню їх обертання. В той же час не слід переоцінювати стимулюючу роль кредиту. Хоча кредитні відносини об’єктивно створюють передумови для підвищення ефективності господарської діяльності підприємств. Реалізація цих передумов в конкретній кредитній угоді залежить від багатьох факторів і не тільки економічного характеру, які залежать як від підприємств так і від загально економічних чинників. Функціонування підприємств в ринкових умовах на принципах самофінансування означає, що розширення в принципі повинно здійснюватись в основному за рахунок внутрішніх джерел підприємства – прибутку. Проте самофінансування має об’єктивні межі, які, з одного боку, обумовлені обмеженістю внутрішніх джерел фінансування. Потреба в грошових коштах у торгівельних підприємств зростає і вони не в змозі задовольнити її тільки за рахунок власних коштів. З іншого боку, принцип самофінансування не завжди узгоджується з вимогами ефективності ведення бізнесу. При ринковому господарстві, в умовах конкуренції кредитних закладів, які пропонують широкий спектр послуг в сфері кредитування, кредит є відносно легкодоступним і надійним джерелом грошових ресурсів. В деяких випадках отримання грошових коштів  в кредит для торгівельних підприємств та організації нерідко вигідніше за накопичення чи витрачання власних ресурсів. Таким чином, кредит виступає важливим джерелом формування основних та оборотних коштів торгівельних підприємств та організацій. Мета дослідження – дослідити особливості кредитування банками реального сектору економіки. Мета дослідження визначає основні завдання дослідження: - вивчити теоретичні засади кредитування банками реального сектору економіки; - дослідити особливості управління процесом банківського кредитування на прикладі ВАТ КБ “Хрещатик”; - розробити напрямки вдосконалення управління процесом банківського кредитування. Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є банківські установи з одного боку та підприємства та організації з іншого, які в свою чергу приймають безпосередню участь в процесі надання та отримання кредитних ресурсів. Предметом дослідження є фінансово-економічні та організаційні відносини імовірнісної природи, які виникають  у процесі кредитування. Способи та прийоми дослідження: діалектичний аналіз, синтез, групування та порівняння, графічний метод, та інше. Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили наступні джерела: роботи  вітчизняних і зарубіжних авторів, фахові періодичні видання,  законодавчі акти  та нормативи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків,  списку використаної літератури та додатків.

Выводы:На основі дослідження, проведеного у дипломній роботі, слід зробити наступні висновки. Кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Як відомо, з появою суспільного розподілу праці виник і розширився обмін товарів, що призвело до появи грошей. Внаслідок розвитку товарно-грошових відносин з’являється можливість і об’єктивні умови виникнення кредиту. Отже, можливість виникнення і розвитку кредиту пов'язані з кругообігом і оборотом капіталу. У процесі руху основного й оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Засоби праці використовуються в процесі виробництва тривалий час, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступові відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі приводить до того, що грошові засоби, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба в заміні зношених засобів праці і досить великих одноразових витратах. Аналогічні за своїм характером процеси відбуваються й у русі оборотного капіталу. Більш того, тут коливання в кругообігу й обороті виявляють себе більш різноманітно. Так, у силу сезонності виробництва, нерівномірних постачань і іншого відбувається розбіжність часу створення і звертання продукції. В одних суб'єктів з'являється тимчасовий надлишок засобів, в інших - їхній недолік. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє зрівняти відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю, їхнього використання в господарстві. Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, і здійснюється вона для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємницьких фірм, фізичних осіб і державних організацій. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічне становище регіонів, які вони обслуговують, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах та забезпечують їхню економічну життєздатність. У структурі активних операцій банків традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції - - це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель. Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів. Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству. Аналітична частина роботи виконана за матеріалами банку ВАТ КБ “Хрещатик”. В даному розділі також був проведений аналіз сучасних тенденцій кредитування банками реального сектору економіки. Кредити, надані резидентам депозитними корпораціями (банками), на кінець грудня 2008 року становили 734 млрд.грн., а темп їх приросту 72% у річному обчисленні порівняно з 66.4% на кінець листопада. Темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, становив 70.3% у річному обчисленні. Темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам, становив 74.9% у річному обчисленні. При цьому темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям у національній валюті збільшився до 42.1%, домашнім господарствам – зменшився до 35% у річному обчисленні, а в доларах США зменшився відповідно до 43.7% і 31% у річному обчисленні. Кредити, надані резидентам депозитними корпораціями (банками), на кінець січня 2009 року становили 723 млрд.грн., а темп їх приросту 65.7% у річному обчисленні порівняно з 72% на кінець грудня 2008 року. Темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, становив 64.4% у річному обчисленні. Темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам, становив 67.3% у річному обчисленні. При цьому темп приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям та домашнім господарствам, у національній валюті зменшився відповідно до 40% і 26.5% у річному обчисленні, а в доларах США зменшився відповідно до 36.0% і 27.3% у річному обчисленні. Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк “Хрещатик” зареєстровано у травні 1993 року. Місія банку - забезпечити потреби кожного клієнта, приватного або корпоративного, у банківських послугах високої якості і надійності, розвиток на цій основі ефективного банківського бізнесу, який би забезпечував захист і постійний приріст вкладених у нього коштів клієнтів та акціонерів.   Основним завданням кредитної політики банку „Хрещатик" було і залишається забезпечення необхідної дохідності за умов додержання прийнятного ризику кредитних вкладень і найбільш повного задоволення потреб клієнтів банку у послугах з кредитування. При цьому кредитна політика банку враховує поєднання інтересів акціонерів, вкладників і клієнтів і спрямована на кредитне обслуговування позичальників, надійність і рентабельність кредитування у межах наявних кредитних ресурсів з дотриманням чинного законодавства з банківської діяльності та внутрішніх нормативних документів банку. За час роботи на кредитному ринку банк зарекомендував себе фінансовим інститутом, що оперативно приймає рішення та беззаперечно виконує свої зобов'язання. Найбільш затребуваними у 2008 р. були такі напрями кредитування: - будівництво нових об’єктів і нарощування виробничих потужностей; - поповнення обігових коштів і проведення взаєморозрахунків; - торговельно-закупівельна діяльність; - реалізація імпортних та експортних контрактів; - оплата придбаних товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. За станом на 1 січня 2009 р. кредитний портфель банку сформовано за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземних валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі), цінними паперами, наданими гарантійними зобов'язаннями та поручительствами. Для підвищення ефективності кредитних послуг у банку застосовується консорціумне кредитування. Організація такого фінансування зазвичай здійснюється з метою задоволення потреб великих клієнтів у значних кредитних ресурсах. У 2008 р. портфель роздрібних кредитів зріс у 2 рази порівняно з 2007 р. Відбулося це за рахунок поширення по системі банку стандартних роздрібних кредитів, що дало змогу організувати їх ефективний продаж, а також у результаті розвитку мережі банку. З впровадженням у 2006 р. скоригованої технології оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб банк розпочав видачу масових споживчих кредитів у мережі власних філій та відділень. Їх обсяг станом на 01.01.08 порівняно з початком 2007 р. збільшився більше ніж у 2 рази. Банк активно застосовував стандарти роздрібного кредитування для фінансування придбання у власність автотранспорту. Завдяки цьому портфель автокредитів зріс за 2007 р. у 3,6 раза. Роботу із проблемною заборгованістю в «Хрещатик» можна розділити на наступні етапи: попередній етап (профілактичний) - заходи спрямовані на запобігання шахрайських дій відносно  банку, відсікання груп свідомо слабких позичальників; поточний моніторинг - робота з поточною проблемною заборгованістю згідно діючих кредитних процедур (дзвінки, листи, виїзди до позичальників) спеціальний моніторинг - робота з великими позичальниками по простроченій заборгованості, спільні заходи зі СБ, блокування пластикових карт, реалізація заставного майна, робота з родичами. В третьому розділі були розроблені напрямки вдосконалення управління процесом банківського кредитування. У практиці економічних відносин часто виникає необхідність оцінки кредитоспроможності суб’єктів підприємницької діяльності. Разом з тим, незважаючи на високу практичну значимість проблеми оцінки кредитоспроможності, методологія, що застосовується на сьогоднішній день, недостатньо обґрунтована, надмірно орієнтована на традиції і, як наслідок, здатна приводити до формування неадекватних економічних оцінок. Доцільно врахувати у практиці українських банків практику управління кредитними ризиками у зарубіжних країнах. Найефективнішим та найпоширенішим методом є метод управління кредитним ризиком банку на основі методу SC-потоків (solely cash flows), що дозволяє більш об’єктивно оцінити кредитоспроможність підприємства та зменшити кредитний ризик банку. Оцінка кредитоспроможності підприємства на основі методу SC-потоків засновується на використанні звітності підприємства за міжнародними стандартами GAAP. Торкаючись проблем управління кредитним ризиком, необхідно наголосити, що воно здійснюється на засадах системного аналізу та адекватного врахування множини керованих і некерованих чинників з огляду на прямі й зворотні зв’язки і спирається на: •   якісний і кількісний аналіз кредитного ризику; •   раціонально обрану множину кількісних показників ступеня ризику; •   аналіз структури кредитного портфеля тощо. Управління кредитним ризиком, у широкому розумінні, передбачає, по-перше, прийняття рішень щодо надання позики: •   прийняти на себе ризик (надаючи клієнтові позику); •   ухилитися від кредитного ризику (відмовивши клієнтові в позиці). Структуризація банківського кредитного портфеля за класами ризику, їх порівняння зі справжніми збитками за позиками визначає один із показників міри кредитного ризику кредитного портфеля. Обчислення обсягу сумарних збитків за позиками портфеля. Банк може також знизити ступінь ризику, здійснюючи диверсифікацію за різними типами позик (не концентруючи кредити в окремих галузях чи одному сегменті ринку позичальників). Основним методом аналізу і кількісного оцінювання кредитного ризику є аналіз кредито- й платоспроможності позичальника. На підставі здобутої інформації про позичальника та забезпечення кредиту обчислюється низка кількісних показників ступеня ризику і приймається рішення про надання (чи ненадання) позики.

Литература:1.  Конституція України, Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 2.  Цивільний кодекс України № 435-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 17, ст.144 3.  Господарський кодекс України № 436-IV вiд 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144 4.  Закон України “Про банки і банківську діяльність” вiд 07.12.2000  № 2121-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 5.  Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999  № 679-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 29, ст.238 6.  Закон України „Про заставу”, ВВР №97, 1992рік, Цивільний кодекс України .- К.: Політвидав, 1998. 7.  Положення про кредитування : Затверджено постановою  Правлінням НБУ від 28.09.95 №246(зі змінами і доповненнями)// Положення про кредитування. - К.: 8.  Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.-2000.-№9.-С.54. 9.  Абулатипов М., Розукулов У. Вопросы совершенствования оценки и снижения кредитного риска // Деньги и кредит, 2000. - №10. –  с. 27. 10.           Александрова Н.Г., Александров Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов .Спб.: - Питер, 2002 – 265с. 11.           Аповій В.В. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг. – К.:НМЦ»Укоопосвіта», 2002. 12.           Балабанов И.Т. Анализ и планирование  финансов хозяйствующего субъекта. – М.: 1998. 13.           Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства . – К.,1998р. 14.           Банковское дело: Учебник для вузов по направлению „Экономика”, специальности „Финансы, кредит и денежное обращение”/ В.И.Колесников,Л.П.Кроливецкая,Н.Г.Александрова и др..; Под ред. В.И.Колесникова, Л.П.Кроливецкой.-4-е изд.,пере раб.и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001.- 459с. 15.           Банковское дело / Под ред. В.И. Колосникова.-М.: Финансы и статистика, 1999.-464с. 16.           Банковское дело:Учебник для вузов по экономическим специальностям / О.И.Лаврушин, И.Д.Мамонова, Н.И.Валенцева и др.:Под ред. О.И.Лаврушина.-М.:Финансы и статистика, 2000.-573с. 17.           Банківські операції: Підручник/За ред. А.М. Мороза.-К.: КНЕУ, 2000.-384с. 18.           Бор М. З. Менеджмент банков:организация . стратегия, планирование. – М., 1997. 19.           Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 2006 г. – 480 c. 20.           Винсент Дж. Лав. Эрнст энд Янг. Как анализировать финансовую отчетность.: пер. с англ. с дополнениями. - М.: "Джон Уайли энд Санз", 2004 г. – С. 198-209. 21.           Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.посіб.-К.:Т-во „Знання”,КОО,-2000,-243с. 22.           Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками // Экономика.Финансы.Право.-1999.-№10.-с.8. 23.           Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа.-2000.-№1.-с.13. 24.           Вступ до банківської справи / За ред. М.І.Савлука.-К.:Лібра,1998.-344с. 25.           Галасюк В., Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ.- 2001.- №9.- с.54-57. 26.           Галасюк В., Галасюк  В. Оцінка кредитоспроможності позичальників:що оцінюємо? // Вісник НБУ.- 2001. - №5. – с.54-56. 27.           Галасюк  В., Галасюк  В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. – 2002. - № 2. – с.39-45. 28.           Гринюк Н.А. Сутність кредитних ресурсів та їх місце  в досягненні стратегічних цілей торгівельного підприємства. – К.: КТЕІ, 1997. – 163с. 29.           Гринюк Н.А. Методика залучення кредитних ресурсів торгівельним підприємством :Навчальний посібник. – К.: КТЕІ, 1998. – 50с. 30.           Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. – 2000. - №2.- с.56. 31.           Гуляєва Н.М. Управління формуванням та використанням основних фондів торгівельного підприємства. – К.: КТЕІ, 2000. – 176с. 32.           Гуцал І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування // Банківська справа. – 2002. - №3. – с.38-45. 33.           Гангальський Р.М. Куй кредит не отходя от кассы. // Украинская инвестиционная газета, 2000. - №20. – С.8. 34.           Голуб В.Т. Концептуальні підходи до управління проблемними кредита комерційних банках. //Вісник НБУ. – 2006. – №2. – С.56. 35.           Дзюблюк О. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків //Фінанси України. – 2005. - №9. – с.55. 36.           Дихтяр В.И. Банковские услуги предприятию. Базове операции:Учебное пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2001. 37.           Доллан  Эдвин Дж. Деньги, банковское дело и денежно – кредитная политика. – М., 1991. 38.           Дмитренко М.С. Управління ризиками в комерційних банках.//Вісник НБУ, 2004. – №9. – С.23. 39.           Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов'язань. // Право України, 2006, №7. – С. 21 40.           Захаренко А.П. Банки хотят и могут кредитовать реальный сектор экономики. // Инвестиционная газета, 2000. - №20. – С.9. 41.           Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Классификация банковских кредитов и методов кредитования // Финансы и кредит. – 2002. - №1. – с.3-5. 42.           Иванов В.В., Малютина О.Н. Методика анализа обеспечения при совершении операций кредитования // Финансы и кредит .- 2000.- №5.-с.10-13. 43.           Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. — К.: Фенікс, 2003. — 108 с. 44.           Інформаційно-аналітичні матеріали «Розвиток економіки та банківської системи України». — К.: НБУ, 2005. — 64 с. 45.           Іванова Т.Г. Ризики за активними операціями комерційного банку та прибутковість. // Вісник НБУ. – 2001. - №12. – С.40. 46.           Карагодова О., Распутна Л. Проблеми оптимізації структури кредитного порталу комерційного банку // Банківська справа,  2000. - №2. – С.40. 47.           Колесніков В.М. Без зміни клімату в сфері кредитування годі говорити про вихід з кризи. // Урядовий кур'єр. – 2001. - №39. – С.2. 48.           Кредитний ризик комерційного банку: Навчальний посібник / За ред. Вітлінського В.В. – Київ: “Знання”, 2000. С. 23-49. 49.           Кудряцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования. - М.: Высшая школа, 1998. – 274 c. 50.           Кочетков В. М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — Киев: МАУП, 2003. 51.           Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України // За ред. А.І.Сухорукова. — К.: НІПМБ, 2003. — 64 с. 52.           Маркова О.Н., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н., Коммерческие банки и их операции. - М.: ЮНИТИ, 1995. – 342 c. 53.           Матвієнко В.П. Пріорітети Промінвестбанку України. // Вісник НБУ. –  2008. - №7. – С.10. 54.           Матвієнко В.П., Ковальчук А. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів. //Банківська справа, 2007. - №5. – С.45. 55.           Олійник Д.Р. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності. // Банківська справа, 2005. - №1. – С.21. 56.           Ольшанский А.И. Банковское кредитование (российский и зарубежный опыт). - М.: Российская Деловая Литература, 2004. – c. 97-113. 57.           Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. Учебно-практическое пособие по курсу "Экономическая безопасность предпринимательства". – К.: Научно-издательский центр "Правовые источники", 1996. – 301 c. 58.           Раєвський К.Є., Раєвська Т.М. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку. // Вісник НБУ. –  2002. - №3. – С.33.  59.           Степаненко А. Системная перестройка банковских учреждений и работа с проблемными банками // Банківська справа. – 1997. – №1. – С. 9-11. 60.           Сусіденко В. Практичні поради щодо використання принципів банківського кредитування в умовах перехідної економіки. // Економіка України. – 1998. – №7. – С. 27-29. 61.           Шелудько Н. М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери // Фінанси України. – 2005. - №1. – С. 25-28. 62.           Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельности в Украине // Економічний часопис. – 2006. - №3. – С. 11-12. 63.           Смалюк Г. Ф. Моделювання прийняття ризикових рішень з формування інвестиційного портфеля: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.05 / Технологічний ун-т Поділля. — Хмельницький, 2006. — 19с. 64.           Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. 65.           Тьюлз, Ричард Дж. и др. Фондовый рынок. — М.: ИНФРА-М, 2000. — VIII, 648 с.: табл 66.           Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент. — К., 2001. — 276, 2 с.: іл., табл. 67.           Ценные бумаги. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 446, 1 с.: ил., табл. 68.           Клименко Т. Кредитна діяльність комерційних банків України // Економіка України. – 2000. - №3. – с.34. 69.           Кредитування:теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, КОО, 2003. – 215с. 70.           Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика : Навчальний посібник. – К.: Знання, 2002. – 215с. 71.           Мариниг Т. Проблемні кредити: їх виникнення та попередження. Наук. Зап. Ун-ту „Остроз.Акад.” Сер.Економіка. – 2004. т.3. ч.2. Освіта як фактор формування людського капіталу. 72.           Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній практиці України // Вісник НБУ. 2002. - №8. – с.9-13. 73.           Молоштан І.В. Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємств торгівлі . – К.: КНЕУ, 2001, с.335-337. 74.           Мочерний С., Устинко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа. – 2000. - №5. – с.3-6. 75.           Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. Москва: ИПЦ “Вазар-Ферро",1994. 320 с. 76.           Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч. – метод. посібник  для самост. вивч. дисципліни. – К.,2000. 77.           Челноков В.А. Банки и банковские операции:Букварь кредитования. – М.: Высш.шк., 1998. 78.           Ямпольский М.М. О трактовках кредита // Деньги и кредит. – 1999. -№4. – с.30-32. 79.           сайт банку «Хрещатик». 80.       сайт НБУ.