Выводы:В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
В сучасних умовах функціонування ринкової економіки розширюється коло партнерів підприємства, що знаходяться як всередині країни, так і за її межами. З метою встановлення тісних контактів українські підприємства відряджають своїх представників за кордон для ведення переговорів, укладання угод придбання товарів тощо.
Службовим відрядженням називається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації на визначений термін в інший населений пункт для виконання службового доручення не за місцем його постійної роботи.
Службовим відрядженням оформлюється перебування працівників за кордоном під час виконання певних робіт (надання послуг). Відповідно до чинного законодавства України термін відрядження за кордон не повинен перевищувати 60 календарних днів.
Норма відшкодування добових не залежить від країни перебування і з 2006 р. становить 280 грн. на добу (Постанова № 663, п. 1а).
В бухгалтерському обліку витрати на відрядження відображаються по кредиту субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами" у
кореспонденції з дебетом рахунків затрат, які бухгалтер підприємства визначає самостійно залежно від мети, зазначеної в наказі про відрядження. Підтверджуючими документами є:
- квитки на всі види транспорту загального користування (крім таксі) до станції, до пристані, до аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні;
- проїзні документи у міському транспорті по маршруту, узгодженому з керівником підприємства;
- рахунки на проживання в готелях;
- на побутові послуги, які включені на рахунок на оплату вартості проживання в готелях (прання, чистка, ремонт і прасування одягу, взуття або білизни), але не більше чим 10% норм добових витрат для країни, в які відправляється працівник, визначених у додатках до цієї постанови, за всі дні проживання;
- на бронювання місць в готелях у розмірах не більше 50% вартості місця на добу;
- на користування білизною в поїздах;
- на користування в готелях холодильником і телевізором;
- на комісійні у випадку обміну валюти;
- оформлення закордонних паспортів, віз, на комісійні за обмін валютних коштів, на обов'язкове страхування;
- інші види документально підтверджених витрат, що виникають у зв'язку з відрядженням.
Працівнику відшкодовуються витрати на проїзд, попереднє замовлення квитків, перевезення багажу, найм житлового приміщення і бронювання місць в готелях (але не більше 70 % вартості місця на добу), оформлення закордонного паспорту і віз, комісійні - у випадку обміну валюти, страхування медичної і громадянської відповідальності. Крім того, за дозволом керівника можуть бути оплачені витрати за телефонні розмови.
Витрати на зарубіжні відрядження відносять до складу валових витрат лише за таких умов (3акон №334):
- за наявності трудового контракту з підзвітною особою або документа, який підтверджує, що він є членом керівних органів підприємства;
- у межах законодавчих норм (добові включають в межах норм, встановлених у гривнях, без додаткового перерахунку інвалюти);
- при наданні оригіналів виправдувальних документів з понесених витрат за наявності документів, які підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства (запрошення сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства; укладеного договору, інших документів, що підтверджують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що відображають участь у переговорах, конференціях, симпозіумах, тематика яких відповідає основній діяльності підприємства).
Відшкодування працівнику витрат, пов'язаних з відрядженням відображається по дебету субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітною особою" та кредиту субрахунку 301 "Каса в національній валюті".