Екологічна криза в курортній зоні Криму

Содержание:ВСТУП           3 1. ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА, ЇЇ СКЛАДОВІ  6 1.1. Антропогенний вплив 6 1.2. Наслідки екологічної кризи для здоров’я людини     11 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛИ, МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ        16 2.1. Фізико–географічна характеристика курортної зони Криму            16 2.2. Загальна оцінка екологічного стану зони – констатація наявності екологічної кризи      17 2.3. Передумови, фактори формування екологічної кризи          21 2.4. Моніторинг. Методи дослідження      24 2.5. Основні напрямки вирішення екологічної кризи      35 3. ПРОЯВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ НА ПРИКЛАДІ М.ЯЛТИ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ       38 3.1. Фізико–географічна характеристика курортної зони м. Ялта           38 3.2. Загальна оцінка екологічного стану зони – констатація наявності екологічної кризи      40 3.3. Передумови, фактори формування екологічної кризи. Результати дослідження   47 3.4. Напрямки вирішення екологічної кризи         53 ВИСНОВКИ  58 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         62

Реферат:Тема дипломної роботи "Екологічна криза курортної зони Криму" є особливо актуальною в теперішній час, оскільки Крим завжди вважався найкращим місцем літнього відпочинку, численні пляжі вздовж західного та південного узбережжя приваблюють туристів з багатьох країн. Але сучасний стан кримських курортів, зазнаючи значного антропогенного впливу та рекреаційного навантаження, характеризується як кризовий. У роботі було проаналізовано основні фактори забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та вод курортної зони Криму, виявлено вплив шкідливих речовин на здоров’я населення. Для дослідження було обрано одну з найгостріших проблем курортного Криму таку, як якість питної води та якість прибережних морських вод, що мають важливе значення для рибогосподарського промислу та задоволення побутових потреб населення. В роботі детально досліджено якість питної води у найвідомішому курортному місті – Ялті. Таке дослідження зумовлене необхідністю визначення об’єктивних умов формування екологічної кризи. Виявлення концентрації окремих речовин та хімічних сполук у питній воді дає змогу визначити основні фактори її забруднення. Дослідження проводилось в лабораторних умовах з використанням методів хімічного аналізу – титрування, фотометрії, турбідиметрії, гравіметрії та з використанням органолептичних методів для визначення загальних показників якості, важливих для споживачів. Дослідження питної води здійснювалось на водозаборах, що постачають питну воду для Великої Ялти, було досліджено якість води з п’яти водозаборів, з яких тільки у місцевих джерелах, що формуються на схилах Кримських гір, не було виявлено перевищення граничних концентрацій шкідливих речовин. Питна вода з інших джерел мала відхилення не менш ніж за одним показником, а вода з водозабору Ключевське взагалі може бути шкідливою при вживанні. У всіх джерелах, крім місцевих, було виявлено значну кількість нітратів, у деяких джерелах вода має підвищену жорсткість, також насторожує перевищення колі–індексу майже у всіх водозаборах, що спричиняє реальну загрозу зараження населення кишковими інфекціями. У водозаборі Ключевське було виявлено також значне перевищення допустимих норм сухого залишку, підвищений вміст сульфатів, перевищення вмісту кальцію. Перевищення допустимих концентрацій хімічних елементів у питній воді Великої Ялти свідчить про забруднення ґрунтових вод пестицидами внаслідок сільськогосподарської діяльності, попадання у воду шкідливих бактерій через ґрунти, що зумовлено необґрунтованим розташуванням місцевих звалищ твердих побутових відходів тощо. Тому основними завданнями природоохоронної діяльності в курортній зоні Криму є усунення негативного впливу означених шкідливих факторів, що може бути здійснено у двох напрямках: застосування ефективних методів очищення води від шкідливих домішок, а також ліквідація місцевих звалищ, які отруюють не тільки ґрунти, але й ґрунтові води, що потім поступають у водопровідну воду, призначену для пиття.   Дипломна робота містить 59 сторінок тексту, 8 таблиць та 3 рисунки. При написанні роботу було використано 43 літературних джерела та матеріали для аналізу, надані санепідемстанцією м. Ялти.

Вступление:Актуальність теми. Загострення екологічних проблем здебільшого зумовлене антропогенним впливом на екосистеми – хімічним забрудненням території внаслідок викидів і скидів промислових об’єктів, повсюдним використанням добрив і пестицидів. У багатьох регіонах надмірне забруднення навколишнього середовища негативно впливає на здоров’я і працездатність людей. Крим є унікальним регіоном України, улюбленим місцем відпочинку як вітчизняних, так і закордонних туристів. Унікальний клімат, флора і фауна, цілюще повітря – це головне багатство краю. На жаль, господарська діяльність, нераціональне планування курортних міст, перевантаження відпочиваючими під час сезону призводить до великого забруднення курортних ресурсів (хімічного і бактеріального), що створює реальну загрозу для лікувального потенціалу курортів і може навіть завдавати шкоди здоров'ю населення й відпочиваючих. Чітка система контролю над цими процесами, на жаль, відсутня. Наявні дослідження носять епізодичний, фрагментарний характер і відрізняються вузьковідомчим підходом, що не дозволяє виявити основні причини, динаміку й оцінити небезпеку забруднення. Практично не вивчений вплив забруднення курортних ресурсів на ефективність їхнього лікувально-оздоровчого застосування і стан здоров'я людей, які користуються цими ресурсами. Метою дипломної роботи є детальне вивчення передумов і факторів формування екологічної кризи в курортній зоні Криму та місті Ялта, яка є курортною столицею регіону. Відомий кліматичний курорт Велика Ялта з моменту свого заснування  був визнаним місцем відпочинку і лікування. Гордістю курорту були і  залишаються чудові унікальні парки, Державний Нікітський ботанічний сад,  Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, дитяча здравниця "Артек", вісімсот пам'яток культури, історії та архітектури. Об'єктивно за своїми природно-кліматичними характеристиками курорт Велика Ялта може успішно конкурувати з багатьма екзотичними курортами Південної Європи та Північної Африки і тим більше з курортами Північного і Балтійського морів. Однак недостатність у забезпеченні території сучасною інженерною інфраструктурою і комунікаціями, наявність проблем з переробкою твердих побутових відходів, недостатній рівень збереження і утримання об'єктів природно-заповідного фонду, забруднення прибережної смуги Чорного моря не дозволяють ефективно використати наявний потенціал регіону в повному обсязі. Об’єктом дослідження є екологічний стан курортної зони Криму та міста Ялти, який на сьогоднішній день можна визначити як кризовий. Констатація екологічної кризи на території курортного Криму та м. Ялта здійснюється за тими показниками, які мають вагоме значення і можуть бути виявлені та зменшені при раціональній організації природоохоронної діяльності. Предметом дослідження є передумови, фактори формування екологічної кризи у курортній зоні Криму та м. Ялті, основні напрямки зменшення негативного впливу на навколишнє середовище курортних територій. Методологія дослідження передбачає застосування спеціальних методів хімічного та бактеріологічного аналізу якості атмосферного повітря, води і ґрунту з метою виявлення в них рівня концентрації шкідливих речовин, порівняння з гранично допустимими нормами, визначеними як такі, що не здійснюють негативного впливу на здоров’я людини. Використання методів аналізу та порівняння дає можливість визначити основні джерела та ступінь забрудненості курортної зони Криму порівняно з іншими регіонами і на основі отриманих даних визначити пріоритетні напрямки природоохоронної діяльності. Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: ?     визначення основних складових, що призводять до виникнення екологічної кризи; ?     вивчення антропогенного впливу на навколишнє природне середовище курортної зони Криму; ?     обґрунтування впливу негативної екологічної ситуації на здоров’я населення; ?     загальна оцінка екологічного стану Криму з метою констатації наявності екологічної кризи; ?     виявлення передумов і факторів формування екологічної кризи в курортній зоні Криму; ?     обґрунтування обраних методів дослідження якості питної води; ?     визначення основних напрямків вирішення екологічної кризи в курортній зоні Криму; ?     виявлення проявів екологічної кризи на прикладі м. Ялти; ?     аналіз конкретних показників, що відображають ступінь забруднення екосистем м. Ялта; ?     обґрунтування напрямків покращення екологічної ситуації у курортній столиці Криму. Виходячи з великої кількості публікацій щодо екологічного стану Великої Ялти, які інколи суперечать одна одній, доцільно провести детальне дослідження якості питної води в регіоні для встановлення об’єктивної оцінки ситуації. Проблема питної води є найгострішою на сьогоднішній день не тільки для Кримського регіону, але і для всієї країни.

Выводы:З проведеного дослідження можна зробити висновок, що курортна зона Криму, як і інші території України, зазнає значного негативного антропогенного впливу. Цей вплив визначається надмірним забрудненням літосфери, гідросфери та атмосфери курортного Криму. Кліматичні умови Криму зумовлюють нерівномірне навантаження на територію, як промислове та сільськогосподарське, так і рекреаційне. Поряд з природними факторами, які визначають особливості людської діяльності, антропогенні фактори здійснюють набагато більш руйнівний вплив на екологію Криму. Негативний антропогенний вплив проявляється найбільше через такі складові: забруднення ґрунтів добривами та пестицидами у сільськогосподарських зонах, скидами промислових підприємств та житлово–комунального господарства; ці ж чинники негативно впливають і на якість ґрунтових вод, які у свою чергу несуть шкідливі речовини у річки, озера та моря – Чорне та Азовське. Забруднення атмосферного повітря зумовлене викидами промислових підприємств, викидами автотранспорту, який постійно збільшується. Всі ці та інші негативні явища призводять до катастрофічного погіршення якості всіх компонентів біосфери, підвищений вміст різноманітних хімічних елементів та їх сполук справляє негативний вплив на здоров’я населення Криму та відпочиваючих, які відвідують кримські курорти якраз із протилежною метою – з метою лікування та покращення стану здоров’я. У роботі виявлено, що і самі відпочиваючі, які здійснюють значне навантаження на рекреаційні ресурси Криму, дуже сильно забруднюють навколишнє природне середовище через безвідповідальне ставлення до екології, відсутність екологічної культури та екологічної свідомості. Одним з кращих кримських курортів є курорт Велика Євпаторія, що включає Євпаторію, Саки та прилеглі села і селища. Цей регіон можна вважати найчистішим серед курортних зон Криму, але і тут відчувається напружена ситуація. Негативний вплив на навколишнє середовище здійснює хімічний завод у Саках, наразі розглядається проект побудови великого порту поблизу Євпаторії, який також негативно вплине на екологію цього регіону. Також велике занепокоєння екологів викликає перспектива будівництва великого цементного заводу у цьому ж регіоні. Велика Ялта – найпрестижніше місце відпочинку на Південному березі Криму – найбільше потерпає від наслідків діяльності людини. Аналіз якості повітря в м. Ялта показав, що за деякими складовими воно значно перебільшує гранично допустимі норми, в результаті чого концентрація шкідливих речовин у повітрі є більшою ніж у деяких промислових центрах. Велике занепокоєння викликає виявлення в повітрі м. Ялти підвищеного рівня бензапірену, який відноситься до речовин І класу небезпеки і здатний викликати серйозні захворювання органів дихання і навіть рак. Тверді побутові відходи є болючою темою Великої Ялта, а також і інших курортних міст Криму. Полігон твердих побутових відходів, розташований поблизу курортного селища Гаспра неподалік м. Ялти, давно вичерпав свій ресурс і створив на території вкрай загрозливу ситуацію. Хімічні речовини, якими забруднюється навколишнє середовище в результаті скупчення твердих побутових відходів, попадають не тільки у ґрунт і воду, але і в атмосферне повітря, оскільки гори сміття під пекучим кримським сонцем дуже часто самозагораються. Для оцінки екологічного стану водних ресурсів були проведені лабораторні дослідження показників якості води на території Великої Ялти. За результатами оцінки цих показників було визначено об’єкти, які найбільше забруднюють прибережні води Чорного моря та речовини, що є переважними забрудниками. Найбільша частка забруднень припадає на органічні речовини, в деяких місцях спостерігався підвищений вміст нітрогену амонійного. Проте за комплексними показниками якості води у місцях проведення дослідження, перевищення нормативів не спостерігалось. Було виявлено, що зростання об'ємів стічних вод співпадає з піком курортного сезону і особливо велике навантаження на очисні споруди спостерігається в районі великих міст, зокрема м. Ялти, куди відносять багато ближніх селищ, санаторіїв і пансіонатів. Аналіз даних гідрохімічного контролю якості води Чорного моря показав, що у всіх контрольних створах вода не відповідає вимогам до водних об'єктів рибогосподарського призначення, а три об'єкти (Ялтинський міський порт, МДЦ "Артек" і КОС "Еліта-Ялос") не забезпечують очищення стічних вод до нормативів культурно-побутового призначення. Проблемними пунктами якості очищення на каналізаційних очисних спорудах виявилися показники вмісту нітритів, нітратів, амонійних сполук; БСК5; сполук Феруму. Розроблений комплекс заходів, виконання яких забезпечить бажані ефекти доочистки стічних вод у біоставках, а також загальне поліпшення екологічного стану Чорного моря в районі Великої Ялти. Щодо якості води, яка призначена для побутових потреб, у деяких курортних містах вона абсолютно не відповідає вимогам і містить хімічні сполуки, небезпечні не тільки для здоров’я, але і для життя людини. Головна причина – аварійний стан водогонів та системи каналізування. У роботі досліджено основні хімічні та бактеріологічні показники якості питної води у Великій Ялті. Серед основних джерел постачання питної води населенню, тільки місцеві джерела, що формуються у горах повністю задовольняють вимоги щодо питної води і не здійснюють негативного впливу на здоров’я населення. Інші водосховища мають перевищення гранично допустимих концентрацій у різній мірі, але практично всі містять велику кількість нітратів. Найгірші показники виявлені в Ключевському водосховищі, у якому спостерігалась підвищена мінералізація, окислюваність води, висока жорсткість води, зумовлена значним вмістом кальцію, наявністю великої кількості сульфатів. Також у всіх джерелах, крім місцевих, виявлено збудників кишкових інфекції, що викликає серйозне занепокоєння, особливо враховуючи потепління та наближення курортного сезону. Таким чином, проведене дослідження підтверджує невисоку якість питної води, яка у деяких випадках може бути шкідливою для здоров’я і призводити до захворювань. Але все ж рівень якості питної води у Великій Ялті є дещо кращим ніж в інших курортних містах, особливо тих, які споживають забруднені Дніпровські води. Отже, як бачимо, кризовий екологічний стан спостерігається навіть у місцях, які за своєю природою повинні бути найчистішими, і тільки комплексні заходи в змозі стабілізувати екологічну ситуацію в регіоні.

Литература:1.  СанПиН № 4630-88. Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения. – М.: Минздрав СССР, 1988. – 70 с. 2.  Амелина И. Ялте необходима комплексная программа управления отходами // пресс-служба КРА "Экология и Мир", 2 апреля 2009 г. 3.  Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручник / Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков. – К.: Либідь, 2004. – 408 с. 4.  Бобра Т.В.,. Лычак А.И. Формирование экологического каркаса как условие устойчивого развития территории Крыма// Культура народов Причерноморья. – 2002. – № Х. – С. 67-69. 5.  Бобра Т.В., Лычак А.И. Экологический аудит природоохранных территорий и объектов как инструмент территориального менеджмента для сбалансированного развития и обеспечения региональной экологической безопасности / Географія в інформаційному суспільстві / Матеріали 10 З’їзду Українського географічного товариства, Київ, "Обрій", 2008. – Т. 2, с. 246-247. 6.  В Крыму воздух можно потрогать руками // Матеріали Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, 30 жовтня 2007 р. 7.  Головне управління статистики в Автономній Республіці Крим. – http://sf.ukrstat.gov.ua/ukbancdoc.htm. 8.  Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища школа, 1984. – 320 с. 9.  Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Т–во "Знання", КОО, 2000. – 203 с. 10.           Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища: Підручник / За редакцією О. І. Бондаря, Г. І. Рудька – К.: Вид-во ПП "ЕКМО"; X.: ТОВ "Укртехнологія", 2004. – 423 с. 11.           Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Методика. КНД 211.1.4.010-94. – К., 1994. – 37 с. 12.           Екологія міста. Підручник / За загальною редакцією Столберга Ф.В. – К.: Лібра, 2000. – 464 с. 13.           Касьяненко М. Пластикова катастрофа: утилізація ПЕТФ–тари – економічна й екологічна проблема курорту. Як її намагаються вирішити в Криму? // Дзеркала тижня. – № 44 (419) 16–22 листопада 2002 р. 14.           Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля. – K.: "Академія", 2006. – 360 с. 15.           Ковальчук П.І. Моделювання і прогнозування стану навколишнього середовища: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 208 с. 16.           Контролирующие службы отрицают загрязнение прибрежной зоны крымских курортов // Новый Регион – Крым, 15 мая 2009 г. 17.           Коростелев П.П. Лабораторная техника химического анализа. – Под ред. докт. хим. наук А.И.Бусева. – М.: Химия, 1981. – 312 с. 18.           Кровякова М.Т. Анализ работы и проблемные вопросы санэпидслужбы Автономной Республики Крым // Довкілля та здоров’я. – Київ, 2002. – №3 (22). – С.46-48. 19.           Кровякова М.Т., Станкевич В.В., Антомонов М.Ю.  Интегральная оценка пляжей в зонах водных рекреаций Крыма  //  Гігієна населених місць. – Київ, 2002. – Вип. 39. –  С. 19-24. 20.           Крымский портал. Новости. – www.crimea-portal.com. 21.           Крымской водой нельзя даже мыться // Еженедельник "СОБЫТИЯ", 5 мая 2009 г. 22.           Левківський С.С., Падун М.М. Раціональне використання і охорона водних ресурсів: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 280 с. 23.           Лепин К. Экология крымских курортов: отходы и доходы // "Крымское Время", 22 февраля 2002 г. 24.           Лычак А.И., Вацет Е.Е. Экологическая инфраструктура как механизм формирования устойчивого развития региона // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 47. – С. 123-126. 25.           Лычак А.И. Методы экологических исследований // В кн. Экология Крыма. Справочное пособие / Под ред. Багрова Н.В., Бокова В.А. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2003. – С. 132-136. 26.           Материалы встречи Министра охраны окружающей природной среды Украины Георгия Филипчука с Крымскими учеными // Пресс-служба КРА "Экология и Мир", 29 апреля 2009 г. 27.           Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. – 346 с. 28.           Методология и методика оценки экологических ситуаций // Под ред. В.А. Бокова, И.Г. Черванева, Е.С.Поповчука. – Симферополь: Таврия-Плюс, 2000. – 99 с. 29.           Музыря Р.М. Природно–рекреационный комплекс Крыма, экологический аспект // Культура народов Причерноморья. – 2001. – №18. – Т.2. – С. 192-194. 30.           Нейко С.М., Рудько Г.І., Смоляр Н.І. Медико-геоекологічний аналіз стану довкілля як інструмент оцінки та контролю здоров'я населення. – Івано-Франківськ: Бкор, 2001. – 350 с. 31.           Орлов А.Н. Экологический аудит – рыночный механизм управления курортнорекреационными территориями Автономной Республики Крым // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия "Юридические науки". – 2008. – № 1. – Том 21 (60). – С. 170-177. 32.           Основи екології. Екологічна економіка і управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мірошника, к.е.н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВДТ "Університетська книга", 2005. – 759 с. 33.           Офіційний веб–сайт м. Ялти. – http://www.yalta-gs.gov.ua/. 34.           Перспективы создания Единой природоохранной сети Крыма. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2002. – 192 с. 35.           Поляков Ю. Что погубит Ялту? // Крымское время, 9 апреля 2009 г. 36.           Практикум по курсу "Гидрохимия" (часть 2). Учебно-методическое пособие для вузов / Составитель Т.И. Прожорина. – Воронеж, 2007. – 27 с. 37.           Региональная  программа  формирования  национальной  экологической  сети  в  Автономной Республике  Крым  на  период  до  2015  года/  В.А.Боков,  С.А.  Карпенко,  А.И.  Лычак  и др. – Симферополь: Ди Ай Пи, 2005 – 72 с. 38.           Реймерс Н. Ф. природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. – 637 с. 39.           Романенко В.Д. Основы гидроэкологии. – К.: Генеза, 2004. – 664 с. 40.           Хмара А.Я. Горное производство и экологическая безопасность // Материалы республиканской конференции "Экология регионов и здоровье населения: теория и практика". – Симферополь, 2008. – С. 45-49. 41.           Хотунцев Ю.А. Экология и экологическая безопасность: Учебное пособие для студентов высш. пед. уч. заведений. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Издательский центр "Академия". – 2004. – 480 с. 42.           Яцик А.В. Водогосподарська екологія. – К.: Ґенеза, 204. – Т.4, кн.6-7. – С. 322-323. 43.       Экологический мониторинг. Методы биомониторинга: Учебное пособие: В 2 ч. /Под ред. Д.Б. Гелавшили. – Нижний Новгород, 1995. – 190 с.