Видавнича діяльність Києво – Печерської друкарні

Содержание:ВСТУП           3 РОЗДІЛ І Культурно-освітня місія Києво-Печерської Лаври     7 1.1. Києво-Печерська Kавра як провідний освітньо-науковий центр українських земель     7 1.2. Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні    10 у працях дослідників            10 РОЗДІЛ ІІ Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври у контексті розвитку книгодрукування в Україні            15 2.1. Основні етапи розвитку друкарства у Києво-Печерській лаврі      15 2.2. Національна своєрідність в оформлення українських  книг у Києво-Печерській друкарні          19 ВИСНОВКИ  29 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         32  

Вступление:Книговидання – важлива галузь людської діяльності. Вона забезпечує закріплення та передачу інформації в часі та просторі у вигляді текстового й ілюстративного матеріалу, що є найпоширенішим засобом у цій галузі на наш час. Відповідно до загальної теорії комунікацій, книга залишається найважливішою формою існування й розповсюдження інформації, способом організації твору індивідуальної свідомості в знакову систему для сприйняття її суспільною свідомістю. Книжкове виробництво, як галузь економіки суспільства і як важлива сфера його духовного зростання, постійно поповнює його інтелектуальний потенціал новою інформацією та закріплює накопичені знання як духовну спадщину, соціальний досвід людства. Визначення особливого місця і ролі Києво-Печерської лаври, як однієї з головних інституцій Української Православної Церкви, в духовному житті українського народу і, зокрема, періоду козацької доби, набуває сьогодні особливої актуальності і наукової важливості з огляду на  зазначені далі головні обставини. Значення лаври як видавничого центру України практично залишалося поза увагою історичної науки. Радянська історіографія, керуючись відомим класовим підходом, замовчувала дану проблему, а роль лаври в житті народу висвітлювала тенденційно і упереджено. Дослідження з історії українських монастирів загалом, і Києво-Печерської лаври зокрема, за останні десятиліття розглядалися переважно в контексті соціально-економічних і політичних відносин, місця в мистецькому житті Києва і України. Варто зазначити й те, що Києво-Печерський монастир (лавра) мав неабиякий вплив на всі верстви населення України, виступаючи духовно-ідеологічним центром та провідником «душеспасительних шукань» як для всього кліру — білого духовенства та братії окремих чернечих громад, так і для веденої ним пастви. Поширювачем печерської ідеології був і знаменитий «Патерик печерський». Недаремно Петро Могила в своїй літературній діяльності значного місця надає інформативному доповненню життєписного складу попереднього Патерика. При цьому ідеологічне пропагування Києва і лаври, як аналогічного Афону осідку, покладалося на високоосвічене чернецтво, зокрема на його просвітницьку та видавничу діяльність. Дослідження видавничої діяльності Києво-Печерської лаври зазначеного періоду обмежувалося в історіографії вивченням переважно видавничої справи в Києві. Найбільш суперечливим у цьому плані було питання початку книгодрукування в Лаврі, яке намагалися вирішити більшість дослідників української та російської культури і Церкви. Водночас видавничо-просвітницька роль печерського чернецтва практично не досліджувалася. У наукових розробках різного плану розглядалися лише окремі питання,  пов'язані з даною тематикою. Отже, зазначена тема не знайшла свого повного відображення в історичній літературі.  З огляду на це, курсова робота на тему “Видавнича діяльність Києво – Печерської друкарні” є спробою узагальнити зібраний вченими багатий фактичний матеріал і, при поєднанні його з матеріалами лаврського фонду та іншими джерелами, проаналізувати вже вивчені і представити нові аспекти обраної теми. Мета дослідження — на основі комплексного аналізу опублікованих та нововиявлених архівних матеріалів створити цілісну картину культурно-просвітницької діяльності Києво-Печерської друкарні у ХVІІ — ХVІІІст. Мета зумовила поставити такі завдання: — показати місце Києво-Печерської лаври в системі державно-церковних відносин на Україні другої половини ХVІІ — ХVІІІ ст.; — розкрити просвітницьку місію Печерського монастиря через діяльність його чернецтва з вихованців Києво-Могилянської академії в Україні,  Російській державі, країнах Європи та Сходу; — визначити основні особливості видавничої діяльності Києво-Печерської лаври; — з'ясувати роль Києво-Печерської друкарні в процесі книгообміну українських земель, вплив лаврських видань на культуру інших народів. Предмет дослідження — основні напрями видавничої діяльності Києво-Печерської лаври другої половини XVII - XVIII ст. Хронологічні рамки курсової роботи обмежуються переважно  другою половиною  XVII — кінцем XVIII  ст., що співпало з часом існування Української козацької держави. Верхній хронологічний рубіж теми визначається тим, що знищення у 60-70-х рр. решток автономії Української козацької держави і поступова ліквідація самобутності Української Православної Церкви внаслідок підпорядкування її Московському патріархату, що завершилося перетворенням у 1786 р. Київської митрополії на одну з підвладних Синодові єпархій, остаточно позбавили Києво-Печерську лавру можливості виконувати свою важливу культурно-національну місію. З кінця ХVІІІ ст. Лавра повністю стає засобом поширення російської  культури. З метою поглибленого вивчення окремих явищ культурно-освітнього життя  в ряді випадків допускається розширення нижнього  хронологічного рубежу до початку XVII ст. Методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення культурних, релігійних та соціально-політичних  явищ в їх розвитку і взаємозв`язку. Предмет та завдання дослідження обумовили використання у роботі методів порівняльного та статистичного аналізу документів, методики бібліографічного опису стародруків. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі знайшла подальше висвітлення видавнича діяльність лаври зазначеного періоду, зокрема дано оцінку проблеми початку книгодрукування в Києві, визначено місце лаврського видавництва в процесі книгообміну українських земель (проаналізовано показники видавничої діяльності Лаври на фоні видавничої справи на Україні в ХVІІ-ХVІІІст.; з'ясовано шляхи і форми поширення видань та репертуар печерського друку на території правобережних і західноукраїнських земель, в тому числі в середовищі інших віросповідань; розглянуто видавничі стосунки лаври з іншими українськими друкарнями, зокрема з уніатською Почаївською). Структура курсової роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Выводы:Підсумовуючи вищевикладене, слід відмітити, що питання розвитку друкарської справи та книговидання в Києво-Печерській друкарні досі не були предметом спеціального наукового дослідження. Автори переважної більшості наукових праць лише побіжно торкалися даної теми, звертаючись до окремих періодів чи питань. Саме Київ відіграв важливу роль у поширенні книгодрукарства, розвитку мистецтва оформлення книг, поліграфічної техніки. В 1615 р. в Києво-Печерській лаврі було засновано типографію, перша друкована книги якої — “Часослов” побачила світ у 1616 році. Протягом короткого часу навколо друкарні утворився гурток вчених, просвітителів, письменників. Активну роль у ньому відігравали Захарія Копистенський, Памва Беринда, Лаврентій Зизаній, Тарасій Земка та багато інших. Видання Києво-Печерської друкарні можна поділити на кілька тематичних напрямків: церковно-служебна література; богословська; навчальна; світсько-полемічна література; віршовані твори. Більшість видань складала церковно-служебна література. У Києві кількома виданнями виходили “Служебник”, “Псалтир”, “Номоканон”, “Тріодь”, “Акафіст” тощо. Характерною особливістю їх було намагання видавців наблизити книги до читача шляхом перекладу деяких розділів на мову, близьку до розмовної. В результаті проведеного дослідження можна дійти до ряду висновків: — давній традиційний авторитет Печерського монастиря, його особливий статус патріаршої (згодом синодальної) ставропігії, наявність величезного господарства, певна правова і всебічна матеріальна підтримка монастиря з боку гетьманату дали Києво-Печерській лаврі можливість зіграти роль не тільки релігійного, а й важливого культурного  осередку; — Києво-Печерська лавра зазначеного періоду була визначним науково-освітнім центром, навколо якого гуртувалися представники української духовної та інтелектуальної еліти,  і в своїй діяльності виходила далеко за рамки суто культової установи; — діяльність печерського чернецтва з вихованців Києво-Могилянської академії справила вагомий внесок в поширення освіти на українських землях. Лаврська чернеча школа з віковим моральним досвідом печерських святих-подвижників була важливим чинником формування освітнього і духовного рівня української національної еліти. — друкарня Києво-Печерської лаври була найбільшим видавничим осередком на території українських земель і важливим етноконсолідуючим чинником українського народу. Видання Печерської друкарні,  зокрема періоду вільного друку (1606-1718), служили національним інтересам і виступали складовою  ідеологічної опори Української козацької держави. — книжкова продукція Києво-Печерської лаври справила значний вплив на культуру Російської держави і представляла Лавру авторитетним центром міжнародного духовного спілкування. — процес втрати української державності відбувався по суті паралельно з позбавленням самостійності Української Православної Церкви. Щодо Києво-Печерської лаври, як однієї з її головних інституцій, це привело до втрати права ставропігії,  вільного друку у видавничій діяльності, різкого обмеження репертуару книг і русифікації видань. Матеріали дослідження можуть бути використані в навчальних посібниках з історії України, Української Православної Церкви, розробці курсів з українознавства, історії української культури, зокрема історії українського друкарства, музейній та краєзнавчій роботі тощо.   Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд видавничої діяльності Києво – Печерської друкарні. У роботі є ряд відкритих для подальшого дослідження питань, оскільки розглянуті аспекти названої проблеми не вичерпують усіх її сторін.

Литература:1.  В'юник А. Мистецтво оформлення видань Києво-Печерської Лаври XVIІ-XVIII cт. //Друкарство. — 2000. — №3-4. — С. 16-19. 2.  Делюга В. Философские тезисы академии в Киеве XVII-XVIII века // Филёвские чтения. — вып. 5. — Москва, 1994.— С. 23. 3.  Жиленко І. Києво-Печерська Лавра і запровадження церковної унії 1596 року //Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. — Вип. 5. — К., 2001. — С. 37-59; 166-191. 4.  Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків виданих на Україні. Книга перша (1574-1700). — Львів, 1981. 5.  Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI-XVIII ст. — Львів, 1971. 6.  Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. — Львів, 1983. — С.64. 7.  Історія книги на Україні. – К., 1999. 8.  Історія української культури. У 5-ти томах. Т. 2 (Українська культура XIII — першої половини XVII століть). — К.: Наукова думка, 2001. 9.  Кагамлик С. Р. Роль Київської Академії в зміцненні культурно-освітніх зв'язків українських земель у XVIII ст.// Український історичний журнал. — 1991. — №3. — С.55- 62. 10.           Кагамлик С. Р. До історії Києво-Печерської лаври і Могилянської академії //Архіви України. — 1995. — №4 — 6. — С.96 - 109. 11.           Кагамлик С. Р. Українські гетьмани і Києво-Печерська лавра // На чолі козацької держави (до 400-річчя від дня народження Б.Хмельницького): Збірник наукових праць Української державної академії водного господарства. — Вип.2. — Рівне, 1996. — С.189 - 211. 12.           Кагамлик С. Р. Початок книгодрукування в Лаврі // Історія України.— 1999. — №7. 13.           Кагамлик С. Р. Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври у ХVІІІст.: умови, характер, особливості // Збірник наукових праць Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — Вип.3. — К., 1999. — С. 175-187. 14.           Кілессо С.К. Києво-Печерська Лавра. – К.: Техніка, 2003. 15.           Огієнко І. І. Історія українського друкарства. — К.,1994. 16.           Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI — перша половина XVII ст.) Збірник документів. — К., 1975. — С.146-149. 17.           Петров С. С. Книжкова справа в Києві. 1861-1917. –  К.: Тов. “УВПК”ЕксОб”, 2002. – 344 с. 18.           Петров С. С. Київські друкарні (друга половина ХІХ ст.) // Друкарство. – 1995. –  № 5-6. – С. 4 – 7. 19.           Петров С. С. Київська школа друкарського мистецтва // Друкарство. – 1996. –    № 4. – С. 4 – 7. 20.           Петров С. С. Друкарство як мистецтво // Друкарство. – 1998. – №1/18. – С. 4 – 8. 21.           Петров С. С. Найвідоміший з плеяди київських видавців // Друкарство. – 2001. – №5/40. – С. 4 – 7. 22.           Петров С. С. Видавнича діяльність київського товариства грамотності // Друкарство. – 2004. –  № 1 (54). – С. 88 – 91. 23.           Свенцицкая В.И. Народная украинская гравюра XVIII в. на меди // Федоровские чтения. 1980, Москва 1984, с. 113. 24.           Субтельний О. Історія України. – К., 1996. 25.           Титов Т. Типография Киево-Печерской Лавры. Исторический очерк (1606-1616-1916 г. г.). Том первый (1606-1616-1721 г. г.). — К., 1916. 26.           Українська та зарубіжна культура. – К., 2000. 27.           Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. / Упоряд. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. — К., 1978. — С. 359 — 386. 28.       Фоменко В.М. Видання Києво—Печерського патерика 1661 і 1702 років та їх ілюстратори. — К., 1990.