Умови попередження конфліктології в організації

Содержание:Вступ 3 1. Поняття та види конфліктів в організації 4 2. Управління конфліктами в організації та умови їх попередження 5 3. Шляхи та методи подолання конфліктів в організації 8 Висновки 15

Вступление:Проблема вивчення та аналізу конфліктних ситуацій в організації широко досліджується в науковій літературі проте залишається актуальною з огляду впливу цих ситуацій, як на результати діяльності, так і на морально-психологічний клімат в колективі. Конфлікти завдають значної шкоди успішній співпраці в робочих групах, стають причиною втрати виробничих ресурсів і часу. Разом із тим своєчасно ідентифіковані та правильно скеровані конфлікти можуть виявитися засобом розв’язання актуальних завдань. Будь-який керівник зацікавлений у тому, щоб конфлікт, який виник в його організації, був якнайшвидше вичерпаний, оскільки його наслідки можуть нанести і моральну, і матеріальну шкоду. Цей процес може проходити як без його участі, силами самих сторін, так і при активному його втручанні та управлінні. Об`єкт дослідження - конфлікти в організації Предмет дослідження- методи управління та попередження конфліктів в організації. Метою дослідження є дослідження умов попередження конфліктів в організації. Для винокання мети потрібно виконати наступні задачі: - дослідити поняття та види конфліктів в організації - розглянути управління конфліктами в організації та умови їх попередження - проаналізувати шляхи та методи подолання конфліктів в організації

Выводы:Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, де кожна хоче, щоб були прийняті саме її погляди. Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому. Позитивними сторонами конфлікту є допомога у виявленні різносторонніх поглядів, джерело додаткової інформації та числа альтернатив, допомога в ефективному виконанні завдань тощо. До основних типів конфліктів належать: внутрішньоособовий, міжособовий, між особистістю і групою та міжгруповий. Внутрішньоособовий конфлікт – це невдоволення підлеглого роботою внаслідок суперечливих вимог керівника. Міжособовий конфлікт – це зіткнення людей внаслідок відмінностей характерів, поглядів, цінностей тощо. Конфлікт між особистістю і групою – це розбіжності в очікуваннях групи й окремої особи. Міжгруповий конфлікт – це розходження поглядів у різних груп між собою. Основними причинами виникнення конфліктів є: обмеженість ресурсами, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях та цінностях, незадовільні комунікації. Обмеженість ресурсами – це обмеженість матеріальних, фінансових, трудових ресурсів при їх розподілі між підлеглими або підрозділами. Взаємозалежність завдань – це залежність одного підрозділу від іншого у виконанні завдань. Розбіжності в цілях – це розбіжності, які виникають між вузькоспеціалізованими підрозділами. Відмінності в уявленнях та цінностях – це суб’єктивні уявлення про певну ситуацію або цінності унаслідок різних темпераментів тощо. Незадовільні комунікації – це погане передавання інформації підлеглим. Основними способами розв’язання конфліктних ситуацій є структурні і міжособові методи. До структурних методів розв’язання конфліктних ситуацій належать: роз’яснення вимог до праці, координаційні та інтеграційні механізми, загальноорганізаційні комплексні цілі, структура системи винагород. Роз’яснення вимог до праці – це повідомлення підлеглих про шляхи руху інформації в організації, система повноважень та оплати праці, правила внутрішнього розпорядку тощо. Координаційні та інтеграційні механізми – це повідомлення підлеглих про ланцюг команд, ієрархія повноважень, порядок прийняття рішень тощо. Загальноорганізаційні комплексні цілі – це виконання окремого завдання зусиллями двох або більше підрозділів. Структура системи винагород – це вплив на поведінку людей через мотивацію. До міжособових методів розв’язання конфліктних ситуацій належать ухилення, «згладжування», примушування, компроміс, вирішення проблеми. Ухилення – це намагання людини відійти від конфлікту. Згладжування – це переконання, що у результаті конфлікт позначиться негативно на всіх, тому його не варто починати. Примушування – це примушування прийняти свій погляд будь-яким чином. Компроміс – це прийняття погляду іншої сторони, але до певної міри. Вирішення проблеми – це готовність ознайомитися з іншими поглядами та знайти вихід, зрозумілий і прийнятний для всіх сторін.